Ограбление Херсонского областного краеведческого музея россиянами стало топовой темой в СМИ. Но постепенно информационное пространство заполонили другие новости, и о проблемах этого учреждения большинство украинцев забыли. Однако музей продолжает находиться в кризисной ситуации, и сейчас насущным является вопрос о возможности потери даже той части экспонатов, которую не похитили оккупанты.
Херсонець Михайло Підгайний зараз мав би насолоджуватись заслуженим відпочинком та виховувати внуків. Ще два роки тому він вийшов на пенсію після 40 років роботи у Херсонському обласному краєзнавчому музеї. Але почалась велика війна, з нею — довгі місяці окупаціїі пограбування ордою “асвабадітелей” його рідного музею.
«Наразі треба врятувати все, що тут залишилося, вберегти, що зараз знаходиться на верхніх поверхах від можливого прильоту та пожежі. Упакувати найцінніше та перенести на цокольний поверх, або перевезти в інше місце”, — зазначає Підгайний.
Михайло Підгайний, науковий співробітник Херсонського обласного краєзнавчого музею Фото: investigator.org.ua
Після звільнення Херсона виявилось, що рятувати залишки викраденої росіянами музейної колекції просто нікому. Тож попри снаряди окупантів, Михайло Підгайний, як і сорок років тому, знову йде музейними коридорами. Ключовим сигналом, що треба повернутись до роботи, для Михайла Підгайного став обстріл сусіднього, також пограбованого росіянами, Художнього музею.
Окрім самого дяді Міші, як Підгайного називають друзі, та ще кількох співробітників, у музеї не залишилось майже нікого. Зараз ці музейники працюють по 9-10 годин на добу, для того, щоб убезпечити культурні цінності, що не потрапили до рук росіян.
«Хочеться це все врятувати. Людей мало, а чоловіків у музеї залишилося ще менше. треба все це тягати. Я пропрацював тут все життя, як з армії прийшов 84-го, так і працював, і мені хочеться все це зберегти», — зазначає музейник, пакуючи рештки експозиції.
Михайло Підгайний, науковий співробітник Херсонського обласного краєзнавчого музею Фото: investigator.org.ua
У природничий відділ, де працював пан Михайло, росіяни навіть не заходили. Не спокусили їх опудала зниклих тварин і птахів, яким подекуди понад сто років. Їх цікавила не так наукова цінність награбованого, як його вартість на ринку старожитностей та цінних металів.
Найбільше від “асвабадітелей” постраждав саме історичний відділ музею. Все, що було в експозиції, та частину фондів, зокрема, золоті та срібні речі, росіяни “евакуювали” до Криму. Така доля спіткала вироби з дорогоцінних металів поховань скіфської та сарматської знаті, рідкісну античну кераміку, зброю різних епох та нумізматичну колекцію. Місцеві археологи кажуть, що Херсонський музей зараз можна сміливо назвати Музеєм мародерства та вандалізму.
Археолог та співробітник Інспекції з охорони пам’яток історії та культури Денис Сікоза розповідає, що росіяни цілеспрямовано грабували саме найцінніші речі, включаючи коштовні метали із стародавніх поховань. Хоча й робили вони це без певної системи, оскільки, крім золота та срібла, були вивезені, наприклад, макети зброї та одягу, в яких окупанти не зуміли розпізнати предмети історичної реконструкції.
«У Херсонському музеї зберігалися предмети з дорогоцінних металів з різних археологічних експедицій… Наразі вони вивезені», — повідомляє Денис Сікоза.
Денис Сікоза, археолог та співробітник Інспекції з охорони пам’яток історії та культури Фото: investigator.org.ua
Також окупанти чи то поспішали, чи просто полінувались перевірити усе фондосховище музею, тож матеріалу, що там залишився, вистачить, щоб частково відновити пограбовану експозицію. Та постає інше — нагальне питання: як ці вцілілі цінності зберегти? Тож останні тижні музейники під обстрілами намагаються перемістити залишки колекції до більш безпечних місць.
«Ось це ми всі пакуємо і виносимо у безпечніше місце. У нас добрий цокольний поверх. Там склепіння такі, там безпечно, навіть якщо прилетить», — розповідає Михайло Підгайний.
Фото: investigator.org.ua
А поки науковці-ентузіасти намагаються врятувати те, що не встигли вкрасти росіяни. Їхня колишня директорка, що очолювала установу з кінця 90-х років, відпочиває десь в окупованому Криму. Саме Тетяна Братченко, яка з перших днів окупації радо зустрічала росіян, несе персональну відповідальність за пограбування музею, — вважають його співробітники.
За словами музейників, вони неодноразово під час окупації звертались до Тетяни Братченко з пропозицією вивезти або заховати найцінніші експонати, на що вона реагувала криком та погрозами.
Продовжуючи пакувати культурне надбання Херсонщини у картонні коробки, музейники все ж сподіваються, що це лише тимчасово, і вже невдовзі відновлений музей зможе знову відкритись для відвідувачів, а з часом до нього повернуться і вкрадені експонати.
«Вони вивезли багато яскравих, цінних, експонабельних експонатів, але цілком можна відновити експозицію. Звичайно, це вимагатиме великого часу та витрат, кінець війни вже треба дочекатися, але на музеї замок вішати не можна і не треба!», — з надією у майбутнє заявляє Підгайний.
Фото: investigator.org.ua
Ті, хто залишився в місті та знаходять сили займатися музейними справами, впевнені, що їх труд не буде даремним. І хоча більшість співробітників установи виїхали, Херсонському музею пощастило мати таких відданих прихильників. Та залишився ще одним важливий нюанс. Конче необхідно знайти в Херсоні, який залишила майже вся молодь, гідних наступників таким людям, як пан Михайло. Тих, хто, не зважаючи на обстріли та негаразди, буде перейматися музейними справами навіть більше, ніж власною безпекою.
