Гауляйтер Крыма Сергей Аксенов обезьянит своих кумиров — Рамзана Кадырова и Евгения Пригожина. Как и они, Аксенов принялся создавать собственные частные компании.
Первым был так называемый казачий штурмовой батальон «Таврида» во главе с доверенным человеком Аксеновым, атаманом «Черноморского казачьего войска», предателем Антоном Сироткиным.
Позже появился еще один «добробат» – «Ливадия». В его состав входит распиаренное оккупантами разведывательно-штурмовое подразделение «Конвой». Управляют им приближенные к Пригожину боевики. Наемников «Конвой» пропагандисты называют «аксеновцами», снимают сериалы об их тренировках, выдавая их за участие в реальных боевых действиях.
Какая настоящая цель карманных армий, как воины Аксенова-Пригожина получили доступ к полигонам, которые контролирует возглавляемое Сергеем Шойгу Минобороны РФ, и не слишком ли украинские власти перегревают общественные ожидания относительно большого контрнаступления на юге? На эти вопросы в эфире программы «Вопрос национальной безопасности» с Валентиной Самар ответил известный военный эксперт, крымчанин Владислав Селезнев.
Валентина Самар: Що вам відомо про кишенькові армії, які створили гауляйтери на окупованих територіях України? В Аксенова спочатку була «Таврида», потім «Ливадия». У Євгена Балицького (гауляйтер окупованої частини Запорізької області) — батальйон імені Судоплатова. Сальдо теж намагався, але не вийшло. Навіщо їх створюють і чи бачите ви їх у зоні бойових дій на півдні України?
Владислав Селезньов: Тренди нині такі, що всі «нормальні пацани» мають приватні військові компанії. Є такі приватні армії у Євгенія Прігожина, у Рамзана Кадирова, у Сєргєя Шойгу. Відповідно і Сєргєй Валерійович Аксенов теж вирішив створити приватну армію. Чому? Перша причина: він не надто довіряє російській армії, не надто вірить у її спроможність захистити його життя, здоров’я і статки в окупованому Криму.
Зараз найманці «Конвою» навчаються в навчальних центрах і на полігонах. Я ретельно подивився роліки, які вони викладають у телеграм-каналі. Впізнаю танкові директриси та інші місця на полігоні поблизу Перевального в Криму. Є розуміння, де саме вони дислокуються на півдні Херсонської області.
Ключове — ані аксеновский підрозділ, ані бійці гуляйтерів Запорізької чи Херсонської областей не будуть брати участь у бойових діях. Їх надто мало. Вони надто погано забезпечені. Та і вмирати за дурнуваті забаганки Путіна навряд чи хтось з тих найманців хоче. Бо заробляти гроші то одне, а вмирати від щільного вогню української артилерії — справа не з вдячних. Вони це добре розуміють, як і всі інші учасники цієї військової кампанії. 90% втрат — наслідки нищівного артилерійського вогню українських гармат.
Ключове їхнє завдання — забезпечення безпеки та збереження життя і здоров’я безпосередньо Аксенова, його оточення, його бізнес-імперії в тимчасово окупованому Криму. Думаю, ідентичні цілі переслідують і інші ключові гравці російської політики, які створюють приватні армії. На Росію чекають часи смути. За таких умов має шанс вижити той, хто має зброю. Бо коли почнеться «всі проти всіх», буде дуже гаряче.
Валентина Самар: Я не погоджуюсь з тим, що найманці «Конвою» погано забезпечені. Їхній екіпіровці мобілізовані могли б позаздрити. Бачимо їхні розкішні «бліндажні апартаменти», як вони стверджують, на передовій. Видно, що в це багато коштів вкладено. Ви впізнаєте місцевість, де ці підземні містечка розташовуються?
Владислав Селезньов: Це відео знімалось на півдні Херсонської області, район Олешківських пісків. Саме там князь Григорій Потьомкін Таврійський свого часу створював Потьомкінські села. Думаю, саме це відбувається і цього разу. Створили бліндаж, щоб його фільмували кримські пропагандисти, розповідаючи, яку велику роботу проводять усі дотичні до формування та забезпечення «Конвою».
Від Олешківських пісків до лінії бойових зіткнень — кілька сотень кілометрів. Тому ці хлопці почуваються в абсолютній безпеці і мають час, щоб створювати і чепурити місце, де вони розміщуються. І саме тому кримські пропагандисти мають можливість приїжджати, фільмувати, робити кілька дублів, щоб зняти такий затятий і яскравий сюжет. В бойових умовах знімати такі лайтові матеріали неможливо.
Валентина Самар: Я бачу ці промовідео як ще один інструмент вербування нових бійців. На їхніх відео знайомі нам краєвиди військового полігону в Перевальному, на захопленій базі 36-ї бригади української берегової оборони. Зараз там тренується 126-а бригада Чорноморського флоту. Як Міністр оборони РФ Сєргєй Шойгу допустив туди людей з ПВК «Вагнер», враховуючи його конфлікт з Прігожиним? Чи саме для цього і була потрібна ця прокладка у вигляді підрозділа Аксенова?
Владислав Селезньов: Інфраструктура 126-ї бригади зараз активно використовується представниками ПВК «Вагнер», його інструкторським корпусом і відповідно «Конвоєм». Очевидно, така колаборація відбувається тому що «Конвой» — вотчина Аксенова. Він є фактичним власником тимчасово окупованого Криму і має можливість на місцевому рівні вирішувати питання щодо допуску на військові об’єкти. Хоча об’єкти, установи і структури Збройних сил РФ там зараз дуже ретельно охороняють.
На цих полігонах використовується військова техніка, системи очеплення, бо коли проводяться навчальні стрільби, треба перекривати периметр, забезпечувати зв’язок і таке інше. Це досить серйозні заходи, над якими працює команда полігона, яка так само відноситься до складу ЗС РФ.
На тлі публічного конфлікту між Прігожиним і Шойгу очевидно: бізнес понад усе. Мета колаборації — створити пристойні умови для підготовки найманців приватних військових компаній, які будуть брати участь під тим чи іншим прапором у так званій «СВО». Всі ці процеси відбуваються у чіткий і злагодженій комунікації.
Валентина Самар: Щодо створення бази ПВК «Вагнер» у Криму. Говорили про намір виділити під неї 20 га. Представництво президента України в АРК повідомляло про 500 га. Чи є у вас додаткова інформація?
Владислав Селезньов: Я би звернув увагу на інше. Днями Аксенов затвердив рішення щодо передачі земельних ділянок на західному узбережжі Криму учасникам так званої «СВО». Вони намагаються створити такий собі осередок учасників і ветеранів, які б розуміли, заради чого і чому вони мають захищати Крим.
Дуже підступна лінія поведінки. З одного боку, це буде спонукати тих самих ветеранів, найманців приватних військових компаній і регулярних частин російської армії і надалі забезпечувати контроль Росії над Кримом. З іншого боку, коли наступить фаза українського контрнаступу, навряд чи їхні найзатятіші спроби обороняти Крим будуть вдалими. Бо надто серйозно піднята ставка і відповідним чином до контрнаступу і звільнення Криму буде готуватись українська армія.
Формування бази «Вагнера» в Криму є цілком вірогідним варіантом, але чи встигнуть вони його реалізувати, побудувати і обладнати відповідним чином? Я б не став робити на це ставку.
Валентина Самар: Всі ми сподіваємось, що стрімкий український контрнаступ залишить нездійсненними плани Аксенова, Прігожина і самого Путіна щодо Криму. Скажіть щиро, чи не здається вам, що надто перегріваються у суспільстві сподівання на швидке звільнення Правобережжя Херсонщини, частини Запорізької області і Криму?
Владислав Селезньов: Моє переконання в тому, що до кінця серпня 2023 року ми звільнимо Крим, ґрунтувалось на адекватній і дуже фаховій думці експертів, які знаються на справі. Три прізвища: колишній спецпредставник Держдепу США з питань України Курт Волкер, колишній командувач військами США в Європі Бен Ходжес, очільник української військової розвідки Кирило Буданов.
Десь 3-4 місяці тому вони фактично одноголосно стверджували, що до кінця літа Крим буде звільнено від російської окупації. Можливо, вони ґрунтувалися на тому, що Україна до початку свого контрнаступу в середині квітня отримає весь необхідний комплект озброєння, техніки, ракет, в тому числі далекобійних, щоб операція була вдалою, ефективною та нищівною для російської армії.
Здається, що зараз будуть відбуватися коригування цих термінів. Незважаючи на численні заяви наших західних партнерів, Україна все ще не отримала достатню кількість боєприпасів, техніки, озброєння та устаткування. Питання поставок надзвичайно кульгає, і ми не маємо потенціалу для ефективного контрнаступу.
Голіруч звільняти території — це надто великі втрати і не факт, що ми здобудемо перемогу. Ворог підступний, він потужний і ще має потенціал для посилення і особового складу, і в бронетехніці, і в артилерійських засобах з боєприпасами.
Я думаю, зараз є сенс взяти паузу. Військові мають самі визначити, коли, якими силами і де саме проводити контрнаступ. Відправляти фактично на смерть наших хлопців нечесно по відношенню до них. Воювати треба вмінням і відповідним забезпеченням — тоді успіх буде.