Пам’ятається, років п’ять-шість тому, сиділи ми з двома колегами в ресторані клубу «5 елемент», куди нас запросив Петро Порошенко. На черговому віражі своєї політичної кар’єри Петро Олексійович традиційно вирішив зробити вигляд, що потрібно порадитися.
— Уявіть, що ви йдете мостом, а вам назустріч — банда хуліганів. Що робити? — запитав майбутній президент.
— Тікати, — хором відповіли мої колеги.
— Бити в ніс ватажка, — в один голос сказали ми з Порошенком.
— А потім затуляти голову й нирки, — уточнила я.
— Ні-і-і… Хапати за руки й починати в’язкий базар, — заперечив Петро Олексійович.
Отже, з приводу затримання Олександра Авакова, сина міністра внутрішніх справ Арсена Авакова — не першої, проте й не другої людини в країні. За п’ять минулих днів інтернет-читачі (телеглядачам такою мірою не пощастило) ознайомилися з десятками версій того, що сталося. У бруді й пилюці вітчизняної політики кожен має право додумувати свою конфігурацію бульдогів під килимом. І хоч яка версія виявилася б правильною — від цього пилюки, бруду, метушні й гризні в нинішньому складі українських верхів не поменшає.
Два запитання: хто кинув сніжку і яким буде масштаб сходу лавини — цікавлять усіх, хто стежить за себеносними боями. Після спілкування з рядом впливових людей, у нас вималювалися такі версії відповідей на ці два запитання.
Як вдалося довідатися DT.UA, у січні 2017 р. детективи НАБУ пред’явили прокурорам САП зібрані в справі докази. Після ознайомлення з ними було призначено першу дату проведення обшуків і затримань у справі про «рюкзачну» схему — 25 січня. За даними наших джерел у САП і НАБУ, Назар Холодницький план схвалив. Однак після повернення зі США, де керівник САП брав участь у торжествах з нагоди інавгурації Дональда Трампа, операції було дано червоне світло. Доказів, зібраних НАБУ, тепер здалося недостатньо.
Чи намагався Артем Ситник після січня продавлювати через САП рішення про активні дії? Ні. Чому? Вочевидь, через ситуативний альянс з Арсеном Аваковим. Упродовж останніх десяти місяців на всі наполегливі запитання ЗМІ, включаючи DT.UA, про перспективу «справи рюкзаків» Ситник щоразу говорив про якісь іще не закінчені експертизи. Війна ГПУ, НАЗК і СБУ проти НАБУ змушувала керівника Бюро шукати якщо не союзника в особі Авакова, то принаймні не відкривати ще одного фронту, цього разу — з МВС.
Справа так бозна-скільки й лежала б камінцем під устілкою в черевику Ситника, якби близько півтора місяця тому не з’явився спроможний свідок. І, як тепер стало відомо, не хто-небудь, а заступник міністра оборони Олег Шевчук, який за посадою, до речі, нині виконує ще й обов’язки відстороненого через розслідування НАБУ заступника міністра оборони Павловського. Блискуча пам’ять і комунікабельність Шевчука, який раніше працював у системі закупівель МВС, збагатили слідство і прокурорів САП, які брали участь у допитах, додатковими відомостями, що, вочевидь, і дозволили Назару Холодницькому пару тижнів потому порушити питання про сина Авакова й «рюкзачну» схему на спільному з НАБУ засіданні. Минулої суботи з підписами й печатками Спецпрокуратури детективи рушили до суду по ордери. А в понеділок уже з готовими й по честі оформленими підозрами — за трьома адресами обвинувачених. Як стверджують джерела в НАБУ, такої бюрократичної розкоші з боку Спецпрокуратури їм іще зустрічати не доводилося.
«Ситник міг не виконувати доручення САП або принаймні попередити Авакова заздалегідь», — зі злою образою огризаються у верхах «Народного фронту». Ну так, мабуть, не всі, хто отримав штраф за паркування в неналежному місці, готові, як еталонні патріоти, радіти з того, що система працює. Чисто по-людськи Арсена Авакова можна зрозуміти — йдеться про сина, але не варто забувати, що саме з його, Олександра, зафіксованих комерційних ініціатив усе й почалося.
Точної картини того, що сталося, ні в НФ, ні навіть в АП не має ніхто, адже тактика Порошенка відома — кожного гравця тримати в пузирі особистих стосунків, слів і доручень. А зважаючи на стосунки в «клубку друзів», зіставити інформацію виходить далеко не завжди. Але «Народному фронту» почуття самозбереження підказує, що як базову потрібно обрати версію Холодницького. Адже, якщо припустити, що не НАБУ, а САП дала поштовх «справі про рюкзаки», то потрібно реагувати на події як на президентський жорсткий антиаваковський хід, адже не Ситника, а Холодницького вважають надійною ланкою в ланцюзі живлення Порошенка. Але НФ не має поля для швидкого маневру у відповідь: відкритий конфлікт із президентом означає розпад коаліції і дуже високу ймовірність дострокових виборів, до яких «Народний фронт» з його сумним рейтингом абсолютно не готовий.
Обговорення непростих стосунків президента і міністра внутрішніх справ останнім часом стало мейнстримом. Хоча насправді вони ніколи не були простими. Аваков безперечно єдиний дорослий міністр у постмайданних урядах. Досвідчений апаратник, інтриган, бізнесмен. Це не Яценюк, якого завжди за руку тримав хтось зі старших товаришів — від покійного Плужникова до відставної Нуланд і живого й здорового Ахметова. До всіх пов’язаних з Аваковим зарубок, залишених у президентській душі страхами й жадібністю, нагадаю про найсвіжіші. Хто рекомендував Порошенкові вирішити проблему Саакашвілі шляхом позбавлення громадянства? Хто дав просочитися ухваленому рішенню в ЗМІ? Хто впустив Саакашвілі через кордон? Хто дозволив поставити намети 17-го жовтня? Хто втримав від розгону акції? Хто курирує «Національний корпус», який надав сцену мітингувальникам? Хто зустрічався з Тимошенко? Хто закликає однопартійців іти окремим шляхом, спираючись на накопичений фінансовий, медійний та адміністративний ресурс? На всі ці запитання в президента однаково монотонна відповідь — Аваков.
Має Порошенко прямий стосунок до реанімації «справи рюкзаків» чи ні — нехай Аваков з товаришами в їхньому «Картковому будиночку» визначають самі. Шкода тільки НАБУ, на яке тепер навалиться ще й махина МВС. Але нічого, Ситника підіпруть американці, в яких уже практично визріло рішення щодо нинішньої правлячої української верхівки. А поки що тактичними наслідками ситуації президент як гравець вправі розпоряджатися.
Річ у тому, що Петрові Порошенку, як і НФ, теж не потрібні дострокові парламентські вибори. Але з інших причин. Першими мають відбутися президентські. І не тільки тому, що йому потрібна концентрація зусиль усіх вимушено лояльних груп для його переобрання. Концентрація ресурсів, якщо б першими трапилися вибори до Ради, може розпорошитися. Головна проблема в іншому: сьогодні, на переконання президента, в силу фінансових, адміністративних і медійних причин, у нього немає опонента, а дострокові парламентські вибори можуть його породити.
Кандидату на другий термін необхідно утримувати у своїй орбіті ворогів, ресурси, і тих, хто може створити проблеми, підсиливши своєю підтримкою інших політичних гравців. Історії з об’єднанням НФ і БПП — один зі способів досягнути цієї мети. Але «Народний фронт» нещодавно вийшов з переговірного процесу про створення спільної партії. Отже, послабивши «ватажка» нинішніми подіями, НФ потрібно в процес повернути.
За всієї огидної нещирості у стосунках між верхівками політичних сил, які керують нинішньою парламентською коаліцією, їхні основні цілі збігаються: забезпечення особистої безпеки; збереження особистих капіталів і доступу до механізму їх примноження — влади. Ніхто не хоче відповідати, втрачати й позбавлятися можливостей. За великим рахунком, і команда президента, і команда Авакова — в одному човні. Шкода, що не тільки вони.
Джерело: DT.UA
