Документ є важливим з точки зору зниження тиску на кримських татар, українських активістів, які залишилися на півострові.
Голосування Генасамблеї ООН 19 грудня, звичайно, не є найважливішим голосуванням, на відміну від голосування в березні 2014 року в підтримку територіальної цілісності України.Тоді і потрібно було продумувати на державному рівні, якою має бути реакція на результати того голосування. Наприклад, з моєї точки зору, Україна не має підстав для дипломатичних відносин з тими 11 державами, які в 2014 році проголосували проти.
Що ж стосується резолюції по Криму в цьому році, вона, безумовно, важлива. Цей документ дає політичні і правові оцінки того, що відбувається, і це важливо з точки зору повернення уваги до кампанії порушення прав людини в Криму і в цілому, звернення уваги на тему окупації Криму. Це важливо і для зниження тиску на кримських татар, українських активістів, які залишилися на півострові. Але все це, звичайно, поточна річ. Прийнята 19 грудня резолюція не є етапним документом. У минулому році Україна вже проводила аналогічний документ. І на жаль, факт життя полягає в тому, що на період окупації Криму Україні потрібна максимальна кількість таких резолюцій, і проводити їх потрібно щорічно. І для цього українській дипломатії доведеться докласти ще багато зусиль.
Втім, тільки дипломатичних методів тиску на Москву, на жаль, недостатньо. Потрібні і економічні, і політичні, і інформаційні, і військові методи в тому числі. Що стосується дипломатії, то тут інструментарій абсолютно ясний: є резолюції і є санкції міжнародних організацій, окремих держав проти РФ. Але цього, повторюся, недостатньо.
Незважаючи на те, що резолюцію підтримали тільки 70 держав, і документ не носить системного характеру, він, тим не менш, формуватиме певне політико-правове тло навколо конфлікту України і Росії.
Проти резолюції по Криму проголосували 26 країн-членів Генасамблеї ООН. У їх числі і Білорусь. І в черговий раз сьогодні ми спостерігаємо якусь спробу України вдавати, що вона «ображена» і чогось не розуміє в поведінці Білорусі, що ми чимось здивовані. Нагадаю, що в 2014 році на Раді Європи Білорусь теж голосувала проти України. Тому безглуздо зображати, що це якась велика політична гра, і Білорусь нібито не розділяє підходи Росії щодо війни і окупації українських територій.
Білорусь є формальним, офіційним союзником Росії. У них є договори, які зобов’язують проводити скоординовану зовнішньо- оборонну політику. Тому позиція Мінська абсолютно чітка, він не лавірує між Заходом і Сходом. Білорусь є частиною Сходу, і все, що стосується Білорусі, потрібно розглядати як продовження російської політики. Тому у тих, хто серйозно займається зовнішньою політикою, ніяких здивувань з приводу факту голосування Білорусі проти України бути не може.
Джерело: Новое время
