Національна рада з питань телебачення та радіомовлення готує перелік російських юридичних та фізичних осіб, які захопили частоти і засоби передачі сигналу, що належать Україні та українським телерадіоорганізаціям, для внесення їх до санкційних списків. Захоплення передавачів українських ТРК у Криму, трансляція на них програм російських телеканалів та перешкоджання діяльності кримським ЗМІ були одними з перших кроків окупантів у березні 2014 року, оскільки повинні були «зачистити» інформаційне поле від об’єктивної інформації і панування на ньому російських пропагандистських каналів. Наслідки цих дій Україна ліквідовує і досі, намагаючись створити канали для об’єктивного інформування своїх громадян на окупованій і зачищеній від незалежних ЗМІ території Криму. Які нові можливості для цього створюються сьогодні і як формуються списки кандидатів у санкційні списки – у розмові з Сергієм КОСТИНСЬКИМ, членом Національної ради з питань телебачення та радіомовлення у програмі «Питання національної безпеки» (проект Центру журналістських розслідувань, ефір ТРК Чорноморська).
Валентина Самар: Пане Сергію, в перші дні окупації російські військові почали захоплювати телецентр, телевізійні передавачі, які належали українським та кримським компаніям. Чи було це спланованою частиною воєнної спецоперації? Про що говорять ваші дослідження?
Сергій Костинський: Вони говорять про те, що російське телебачення стало таким же інструментом окупації Криму, як і збройні сили Російської Федерації. Тобто, вони працювали єдиним фронтом. І хочу зазначити, що буквально в перші ж дні березня окупації, коли відбулося вбивство Решата Аметова, першою була відключена Чорноморська телерадіокомпанія, а після цього до 9-го березня були відключені українські канали та радіостанції. Потім вже відбулася так звана легалізація присутності російського телебачення, в першу чергу постраждали телеканали, а вже наступного року українські радіостанції, які мовили в Криму, позбулися можливості мовити на півострові.
Ми все це досліджували, і на нашу думку, російські ЗМІ, телеканали і радіостанції стали інструментом військової агресії в Криму.
Валентина Самар: Яке було завдання цих російських ЗМІ?
Сергій Костинський: Це інформаційна окупація і дезінформація. Завдання було таким, щоб позбавити мешканців Криму можливості отримувати інформацію про те, що відбувається в Криму, що відбувається в Києві, щоб люди втратили зв’язок з країною, щоб вони були дезінформовані. У цей же час вони почали здійснювати пропаганду і пояснювати населенню, що люди хотіли потрапити під юрисдикцію Російської Федерації. Але все це має ознаки агресії.
Чорноморська ТРК, Сімферополь Фото: investigator.org.ua
Валентина Самар: Чому Нацрада і українська влада досі належної уваги цьому питанню не приділяли? Чому, на вашу думку, власники телеканалів і частот, які платили за їх прорахування, за ліцензії мовлення на цих частотах, не подавалися до суду за їх захоплення? Жодна українська телекомпанія, здається, не подала позов.
Сергій Костинський: Після того, як відбулася окупація, багато медіавласників розцінили це як факт, що здійснився, і перші роки взагалі мало хто розумів, що з цим робити. Взагалі те, що відбулося в Криму, – це безпрецедентний історичний факт, і щоб дати йому оцінку, завжди потрібен час. І питання не тільки до української влади, а й до приватних компаній, їх власників, адже їм було дуже важко оцінити наслідки і зрозуміти, що з цим робити далі. Я можу сказати, що на сьогодні багато хто з мовників, які позбулися ліцензії, свого майна, приміщень, які втратили свої колективи, які працювали в Криму, досі не розуміють, як можна захистити свої права. Ми намагаємося зі свого боку допомогти, працюємо з правозахисниками, які займаються цією темою, і я маю надію, що певна частина з них все ж таки об’єднається одним фронтом, щоб виступити на захист своїх інтересів.
Валентина Самар: Але захищати власників телеканалів повинна була і держава?
Сергій Костинський: В тому числі. Наше завдання підбити підсумки. Я хочу сказати, що наша держава в перші ж роки підбила результати приводу того, що було втрачено, і ця інформація увійшла в судовий позов до Російської Федерації. Завдання Нацради було трошки іншим. Ми мали побачити, які частоти були втрачені, які телеканали, радіостанції та провайдери постраждали і хто прийшов на їхнє місце. Ми витратили на всю цю роботу близько року. Разом з Міністерством інформаційної політики ми підготували великий звіт, і це тільки статистична інформація та таблиці, де зібрана вся можлива інформація з відкритих джерел, з офіційних джерел РФ ми зібрали всю доказову базу для того, щоб передати її в СБУ та прокуратуру АРК. Хочу сказати, що ще з минулого року вони отримують від нас всю цю інформацію, і ми бачимо, що прокуратура вже здійснює певні дії за результатами цієї роботи.
Друге завдання, яке ми ставимо перед собою, – це сформувати пропозиції щодо включення російських телеканалів і радіостанцій, які незаконно працюють в Криму, порушуючи законодавство України та міжнародне право, у санкційні списки.
Валентина Самар: Ви будете подавати їх через СБУ?
Сергій Костинський: Це покажуть консультації, коли наш звіт буде фіналізовано. Я сподіваюсь, що це відбудеться за два тижні, адже нам важливо, щоб кожна кома була правильною, тому що є ліцензії, які були втрачені. У 2018-й році відбулося переоформлення багатьох з цих ліцензій, змінилася нумерація і назва, тобто нам важливо, щоб ця інформація була зафіксована і не було помилок. До цього ми презентували драфти, і вони є в Міністерстві юстиції, і в МЗС, і прокуратурі АРК, і в Службі безпеки. А перший санкційний список ми підготували ще у 2015-му році, ми його передавали в РНБО через МЗС, через Міністерство інформаційної політики, тобто давали всім, хто є членом РНБО, і частина компаній потрапила в санкційні списки України.
Але на сьогодні ми маємо велику доказову базу. Санкційні списки діють певний час – рік, три роки, і по окремих позиціях термін дії санкцій закінчується. Тому нам важливо надати фінальну інформацію, докази участі в окупації Криму по кожній компанії, яка там є присутня. Це більше 20-ти компаній, які є великими і невеликими холдингами, що працюють в Криму.
Валентина Самар: Я так розумію, що документ ще не фіналізований і ви його розкривати ще не будете? Можливо, ви назвете критерії, за якими ви відбирали ці компанії для внесення до санкційних списків. На жаль, секретаріат РНБО не має звички коментувати, яким чином туди потрапляють ті чи інші компанії. Зрозуміло, що всі центральні федеральні канали РФ в санкційному списку вже є, так?
Сергій Костинський: Ні, не всі. В чинному санкційному списку є не всі. У наших же пропозиціях є всі, які працюють на території Криму.
Валентина Самар: Тобто перший критерій – це робота ТРК на території окупованого Криму?
Сергій Костинський: Так, перший критерій, це робота на території Криму. Другий критерій – це ухвалення рішень, через які відбувався розподіл частотного ресурсу. Тобто співробітники Роскомнадзору також є в наших списках. Так само, як і працівники міністерства інформації. Тобто є всі люди, які ухвалювали незаконне рішення щодо розподілу українського радіочастотного ресурсу в Криму, і є всі компанії, які брали участь в цих конкурсах і які відображені в Держреєстрі Роскомнадзору. Ми зафіксували всі ці позиції, в нас є всі акти, які складалися під час проведення так званих конкурсів, всі ці люди є. Тому ми зробили перелік юридичних осіб та приватних осіб, які очолюють певні посади, і які ухвалювали ці рішення.
Засідання РНБО фото: Zaxid.net
Валентина Самар: Під час оновлення українських санкційних списків у них вже з’явилися деякі компанії, які виграли кримські конкурси на українські частоти. Це були ваші рекомендації?
Сергій Костинський: Національна рада не є членом РНБО, тому я не можу коментувати, за яких підстав. Я можу тільки сказати, що ми надзвичайно зацікавлені, щоб інформувати своїх колег про результат роботи, і можу запевнити, що цей документ вже з вересня минулого рок потрапив у всі відповідні органи державної влади. Але ми працюємо над тим, щоб повний перелік цих компаній потрапив до санкційних списків, без жодних винятків.
Частина цього документа буде закритою, тому що там будуть дані, які стосуються діяльності приватних компаній, але там буде відкрита частина, і з нею буде легко працювати, там буде багато інформації для роботи журналістів.
Валентина Самар: Ви її опублікуєте?
Сергій Костинський: Звичайно.
Валентина Самар: Хотілося б почути вашу оцінку того, що наразі відбувається у медійному полі Криму.
Сергій Костинський: Росія зробила стратегічно розумні кроки як окупант. Вони забезпечили свою тотальну інформаційну присутність в кабельних мережах, в інтернеті, в ефірі – FM-радіомовлення, аналогове телебачення, цифрове телебачення тощо. Тобто людина, яка хоче послухати радіо, подивитися телебачення, яку б технологію вона не обирала, завжди буде стикатися з російськими телеканалами. Для того, щоб громадяни України не мали в Криму доступу до українського радіо та телебачення, інтернет ресурсів, вони це все блокують. Вони глушать наш сигнал на окупованій частині території, яку контролюють, і ми маємо доступ в Крим лише на супутниковому телебаченні, яке не блокується і яке повноцінно розповсюджуються. І багато людей, я це знаю точно, дивляться українське телебачення саме таким шляхом.
Друге. Наші земляки слухають українське радіо і дивляться телебачення, в тому числі, і через інтернет. Хтось обходить через VPN, та й не всі сайти та додатки заблоковані, тобто хто хоче мати доступ, він має. І для нас зараз стратегічним завданням є доступ до пасивної аудиторії, яка не хоче напружуватися, вишукувати щось в інтернеті, яка не хоче перекодовувати свій тюнер, і от саме пасивна аудиторія в Криму є нашою ціллю, тому що активна аудиторія має доступ до всього українського телебачення і радіомовлення.
Мені вже соромно, що я два роки говорю про одну і ту ж саму Чонгарську вежу…але, менше з тим, з неї вже невдовзі лунатиме ще чотири радіостанції. Якщо Нацрада відновить свою роботу, адже ви знаєте, що в нас зараз немає кворуму. І загалом по периметру півдня Херсонської області з’являться радіостанції в Скадовську, Лазурному, Каланчаку, Чаплинці, Генічеську, на Чонгарі. Ми вже маємо прораховані частоти і маємо закон, який дозволяє нам видавати дозволи на тимчасове мовлення. Тобто, якщо раніше ми проводили конкурси, то зараз ми за спрощеною процедурою надаємо ці дозволи.
Відкриття телевежі в с. Чонгар 17 березня 2017 р. Фото: investigator.org.ua
Валентина Самар: Це прекрасна можливість, звичайно, питання лише в тому, наскільки охоче ідуть туди мовники?
Сергій Костинський: Так, немає великої черги, але коли ми звертаємося і я особисто проводжу перемовини з різними мовниками, то говорю їм, що це питання патріотичної позиції. І можу сказати, що є телеканали і радіостанції, які готові витрачати свої кошти для мовлення на Крим, і весь частотний ресурс, який ми розрахували для Донецької, Луганської областей та Криму, весь буде використовуватися. Простою не буде, ми знайдемо всіх мовників, і вже в цьому році південь повністю буде охоплений українським радіомовленням, і на території Криму буде вдвічі більше радіомовників.
Валентина Самар: Увага нашої організації також сьогодні поширється і на прикордоння, ми допомагаємо місцевим херсонським ЗМІ і журналістам у професійному становленні, але наш моніторинг показав, що в шести прикордонних з Кримом районах немає жодної локальної телекомпанії чи радіо. Останнє, що було, – це провідне радіо у Голій Пристані, ліцензію якого Національна рада минулого літа не продовжила. Була ще телекомпанія у Скадовську, і там нам теж скаржилися на Нацраду, що ліцензію не було пролонговано, начебто через те, що власники, а це міська рада, не подали вчасно повний пакет документів.
Сергій Костинський: Я особисто допомагав цій компанії, щоб вони сформували ці необхідні документи, хоча вони не вклалися в терміни і подали неякісно оформлені документи. Ми стикнулися просто з небажанням отримати цей пакет. Таким чином ми просто розвели руками. Якщо ти хочеш врятувати потопаючого, він має хоча би простягнути руку, щоб його можна було витягти. Ми зі своєї сторони руку простягнули.
Що стосується місцевого мовлення, то це є проблема не тільки Херсонської області, це взагалі є нагальна проблема по всій території України – там немає місцевих мовників. За 20 з гаком років, якщо вони і були, багато з них продалися великим мережевим компаніям. На жаль, на цьому теж робиться бізнес. Ти даєш частоту якійсь місцевій компанії, щоб підтримати мовлення на свою громаду, а потім вона продається великій компанії, яка перетворює цього мовника на мережеву радіостанцію чи мережевий телеканал, і це є проблема. Багато хто не витримує тих ринкових умов, немає реклами, немає спонсорів, і вони вимушені закриватися.
Три роки тому ми зі свого боку придумали проект мовлення громад. Три роки тому в нього ніхто не вірив, і мені відверто казали, що я займаюся маячнею. Тому що людей, які хотіли локальну радіостанцію в себе в селі чи в якомусь райцентрі, немає. Ми сказали, що життя покаже, і за ці три роки я можу повідомити, що всі ці зауваження неактуальні. Ми дійсно сьогодні розвиваємо місцеве радіомовлення по всій території України. Тільки для Харківської області було прораховано 23 частоти для 19-ти селищ, райцентрів, які покривають не менше двох третин області, і все це тільки для місцевих мовників. Ми вже очікуємо на документи від цих мовників, і в мене є інформація про те, що цей конкурс буде успішним. Була проведена велика робота і мовники будуть. Харківська область стала таким прикладом, що можна дійсно тотально заходити і розбудовувати мовлення.
Що стосується Херсонської області, то в нас є сільські дві ради, які отримали частоту і невдовзі запустяться. Це місцева маленька локальна радіостанція в партизанах, яка отримала десятиватну частоту. Мовлення буде поширюватися лише на цей невеликий райончик, але це буде своя радіостанція. Також в Іванівському районі невдовзі теж з’явиться місцева радіостанція. Так, локально поступово, а десь більш масштабовано ми розбудовуємо мережу.
Валентина Самар: А південь області – прикордоння з Кримом?
Сергій Костинський: Це залежить від місцевих громад, тобто поки що заявок немає. Наші представники в областях збирають на відповідні наради представників органів місцевого самоврядування, я завжди приїжджаю на такі наради, завжди виступаю таким євангелістом розбудови місцевого радіомовлення. Я бачу в ньому сенс. Я пояснюю людям, що громаді це потрібно, тому що відбувається процес децентралізацій громад, вони отримують свої кошти, вони починають управляти цими ресурсами, і їм потрібне своє місцеве мовлення, потрібні свої ЗМІ, щоб люди могли туди телефонувати та говорити про свої проблеми. Громада оживе, коли вона почне говорити про те, що її хвилює, і буде виробляти рішення, що робити далі. Я вважаю, що ми цей маховик вже запустили.
Валентина Самар: Будем сподіватися, що ваш пілотний експеримент в Харкові переконає інших.
Сергій Костинський: Це вже не пілот – переможців вже понад 40 по всій країні. Починалося все з того, що я заявляв в ефірі, що в нас в Партизанах буде перша пілотна радіостанція у місцевої громади. Знаєте, що зараз відбувається? Вже у понад сорока населених пунктах з’являються ці радіостанції. І пілот в Харківській області – це про те, щоб масштабно прийти і розбудувати там місцеве мовлення.
Валентина Самар: Скільки потрібно мати грошей для того, щоб запустити такий локальний проект в селі чи місті?
Сергій Костинський: Десь близько 500 тисяч гривень, щоб взяти участь в конкурсі і придбати все необхідне обладнання та зробити нормальну студію. А працювати там для початку може одна людина, і в нас вже є багато прикладів, коли одна людина робить повноцінну нормальну радіостанцію. Вони починають, наприклад, з 15-ти хвилин на добу, і це новини, наприклад, свого району. Весь інший час ми дозволили ретранслювати Суспільне мовлення. Таким чиним громада виграє: вона має доступ і до Суспільного мовлення, і мовить свій контент. Ми не обмежуємо, це може бути комунальне підприємство, яке фінансується місцевим органом самоврядування, це може бути приватний мовник, в якого є кошти – це нас не хвилює, головне, що вони створять локальний контент.
І ще – як ми захищаємо ці радіостанції та громади? Ми не просто проводимо загальний конкурс, що ти потім можеш продати цю радіостанцію та цю частоту, ми проводимо конкурс для розвитку місцевого радіомовлення, і там є умова: не менше 15% від загального продукту – місцеві новини та місцеві передачі. Така радіостанція буде існувати завжди.
Валентина Самар: З що з телебаченням?
Сергій Костинський, член Національної ради з питань телебачення та радіомовлення фото: investigator.org.ua
Сергій Костинський: З телебаченням все набагато складніше, тому що телебачення – це дуже дорого. Для цього потрібна велика кількість фахівців і для цього потрібні великі кошти. Для того, щоб зберегти місцеве телебачення як раз і існує в нас мережа INX-5 – цифрова мережа, завдяки чому вони присутні в цифрі і будуть працювати далі. Але це будуть локальні телеканали, тому що це дорого. Зараз набагато простіше робити контент для YouTube, і місцеві мешканці просто будуть дивитися цей канал. Це простіше, ніж отримувати ліцензію і утримувати всю необхідну апаратуру.
Валентина Самар: Всі дуже зацікавлені в тому, щоб дорогою до Криму з’являлися такі локальні радіостанції, бо вони ближче до життя. Локальні ЗМІ пишуть і розповідають про людей, про дороги, про те, куди діваються їхні гроші. Великі сподівання на децентралізацію, і ми спеціально в рамках нашого херсонського проекту підтримуємо матеріали про те, як в різних районах Херсонщини відбувається децентралізація. Деякі голови ОТГ кажуть, що «наші бухгалтери ніколи мільйонами не рахували», вони таких цифр в бюджеті не бачили. Тепер вони це мають, розбудовують медичні послуги, повністю оплачують всі видатки, які пов’язані із дошкільним вихованням, із школами тощо. І я дуже сподіваюся, що з’явиться і потреба у власних локальних ЗМІ.
Сергій Костинський: В найближчі два тижні ми презентуємо своє чергове дослідження, наскільки якісно висвітлюються події в Криму і на Донбасі українськими інформаційними та загальнонаціональними телеканалами. Ви пам’ятаєте, що попереднє дослідження дуже активно розійшлося, його зараз використовують експерти, і воно про те, що взагалі частка тижневої інформації про Донбас і Крим не перевищує десь 1-4%, і це є велика проблема. Тепер ми можемо показати другу хвилю дослідження, щоб зрозуміти, що змінилося за ці півроку. Це велике питання до топ-менеджерів великих телеканалів, що відбувається.
Валентина Самар: Говорилося, що дуже мало в національних каналах Донбасу та Криму. Але мені здається, що потрібно трошки інакше рахувати, адже ті події, які відбуваються в Києві і мають кримське звучання, також є кримськими і це про Крим.
Сергій Костинський: Я згоден, але це було б актуально, якби відсотки були великими, якщо б ми знали, що хоча б 10% присвячено Криму і 10% – Донбасу. І тоді б ми казали, що є ще події, які створюються переселенцями з Донбасу та Криму. Але ми бачимо катастрофічні цифри, коли великі телеканали висвітлюють ситуацію в Криму на 0,1% від тижневого ефіру. Це просто новина, що до когось прийшли офіцери ФСБ і все. І жодної інформації більше, люди мало поінформовані. Від цього в нас в Україні існує точка зору, що, можливо, нам і Крим не потрібен, а, можливо, і Донбас не потрібен.
Валентина Самар: Нам потрібен і Крим, і інші території…
Сергій Костинський: А для цього потрібно інформувати суспільство про те, що відбувається на окупованих територіях.
Валентина Самар: І для цього кримчанам потрібно інтегруватися більше в життя на материковій Україні, брати участь у прийнятті рішень, впливати на реформи в країні, і посилити пристність кримських ЗМІ у національному інформаційному полі дуже рідко і мало чути.
