Попри те, що заклики до деолігархізації медіа лунають з боку громадськості все частіше, вплив магнатів на них ніяк не зменшується. Бо вони їм належать і служать, як і будь який інший актив.
Український телепростір поділили між собою не менше десятка магнатів. Найбільші телеканали і частки ринку належать Віктору Пінчуку, Ігорю Коломойському, Дмитру Фірташу, Сергію Льовочкіну, Рінату Ахметову та Петру Порошенку.
В активи екс-президента також зараховують канал Прямий, який формально зареєстрований на Володимира Макеєнка, та частку у каналі «112 Україна». Справжню політичну бурю викликала скупка трьох каналів – 112-го, NewsOne та ZiK і формування з них інформаційного холдингу нардепом Тарасом Козаком, за яким усі бачать кума Владіміра Путіна – Віктора Медведчука. Він повертається до влади з чітким проросійським вектором дій.
Обмежити вплив олігархів та тіньових грошей на ЗМІ можна через закон. Ще більш радикальна зміна – це норма про те, що один канал загальнонаціональний не може бути під контролем в однієї людини. Має бути примусове розділення власності, аби канал мав декількоха власників. Це, ймовірно приведе до того, що частина телеканалів вимушені будуть закритися, тому що не знайдуть власників, які захочуть їх утримувати. Особливо, коли медіа є збитковими.
За час своєї президентської каденції Петро Порошенко неодноразово проголошував курс на деолігархізацію в усіх сферах. Однак більшість обіцянок виявились декларативними, а рішення – половинчастими. У 2015 році Верховна Рада ухвалила закон, що зобов’язав телерадіокомпанії публікувати і інформувати Нацраду про структуру власності. Однак кінцеві бенефіціари та джерела фінансування телекомпаній і досі непрозорі. Відповідні проекти не були внесені на розгляд парламенту, хоча подавались представниками коаліції.
В абсолютній тіні знаходяться інтернет-медіа, які не зобов’язані законом реєструватись як ЗМІ, однак зараз вже є мультимедійними платформами з великою аудиторією та впливом на суспільну думку.
У команді нового президента вважають, що треба ухвалювати швидкі рішення, аби протидіяти потужній інформаційній атаці з боку Росії. Зокрема, пропонується ліквідувати Міністерство інформполітики та об’єднати Національну раду з питань телебачення і радіомовлення та Держкомітет телебачення і радіомовлення. Тобто, схрестити непоєднуване – незалежного регулятора та центральний орган виконавчої влади, що передбачає внесення змін до Конституції.
Тим не менше, експерти наголошують на необхідності впровадження прозорості фінансування ЗМІ та більш чіткого регулювання медіа Національною радою з питань телебачення та радіомовлення, а також ухвалення закону про добровільну реєстрацію інтернет-видань.
Сюжет Ольги Махинько, Центр журналістських розслідувань:
