Від кого ховається страус?

Шахрайські схеми керівників «Приватбанку» можуть обійтися країні в десятки мільярдів гривень. Ціна страусової позиції Мінфіну та уряду загалом у питанні «кримського боргу» вже три роки як державного ПриватБанку зростає день у день і вже сягнула кількох десятків мільярдів гривень. Шахрайська оборудка колишніх власників і менеджменту може бути оплачена кілька разів — за рахунок коштів кримських вкладників, капіталу банку або чергового рефінансу НБУ, пише Валентина Самар, головна редакторка Центру журналістських розслідувань для видання DT.UA.

Драму про борг ПриватБанку кримським вкладникам, які позбулися своїх коштів на рахунках у відділеннях в АРК та Севастополі після їх окупації Росією, DT.UA виписувало послідовно й глибоко, починаючи з березня 2014 року. ПриватБанк виявився єдиним із українських банків, котрий не розрахувався зі своїми вкладниками, а керівник його кримської філії мотався до Москви, аби вигідно продати мережу під російський «государственный банк Республики Крым». 

Що було 

ПриватБанк зупинив роботу кримської філії у зв’язку з тим, що, згідно із законодавством, філії українських банків за кордоном працювати не можуть. «А ми — закордон уже три дні, відтоді як проголосили Декларацію про незалежність», — казав глава філії ПриватБанку Борис Фінкельштейн. 

«ПриватБанк гроші кримським клієнтам не віддає, — рахунки людей з пропискою на півострові просто заблоковані, навіть якщо вони живуть і працюють в іншій частині країни. Як повідомила прес-служба банку, сьогодні у Криму банки не можуть продовжувати працювати в рамках чинного раніше правового поля, а нові умови роботи банків і валютної системи так і не затверджені. […] Це не зовсім так. Банки можуть продовжувати роботу в Криму, тому що ніяких обмежень з цього приводу в Нацбанку не запроваджували», — писав наприкінці березня 2014-го у статті для «Дзеркала тижня» Олександр Дубінський. Так, той самий, який зараз є народним депутатом від «Слуги народу» за умовною квотою екс-власника ПриватБанку олігарха Коломойського. Ну хто ж знав…

У червні 2014-го голова правління НБУ Степан Кубів назвав суму втрат 53 представництв українських банків, 22 балансових та 1020 безбалансових філій — 22 млрд гривень (про цю суму ми нагадаємо наприкінці матеріалу). Скільки втратили власники кримських та севастопольських депозитів ПриватБанку і де їхні кошти «прокручувалися», тривалий час встановити було неможливо: інформацію та документи старанно приховували як сам банк, так і регулятор та уряд. Тим часом DT.UA повідомляло, скільки рефінансу від щедрого у 2014 році НБУ отримав ПриватБанк на «поправку здоров’я», у тому числі під приводом відпливу майже мільйона кримських клієнтів та втрати майна: близько 20,8 млрд грн., із них стабкредити становили 9,9 млрд. При цьому в заставу, за даними джерел DT.UA в НБУ, були передані активи в окупованому Криму на суму 10 млрд. гривень (і цю суму запам’ятайте).

«Втративши кримські активи, банк відмовився і від зобов’язань у цьому регіоні — не виплатив депозитів. При цьому інтереси кримчан, які переметнулися в російське громадянство, були захищені: вилучивши активи ПриватБанку на півострові, російська влада частково відшкодувала депозити вкладників-фізосіб. Решта чекають, коли продадуть «націоналізоване» майно Коломойського та ПриватБанку (принаймні так їм обіцяє Аксьонов). А багато українських громадян і юридичних осіб залишилися ні з чим навіть після переїзду на материкову частину України. Досить доречною виявилася й постанова НБУ, прийнята відповідно до закону про ВЕЗ «Крим», що наділила кримчан статусом нерезидентів і позбавила прав на банківські послуги», — писало DT.UA  у статті «Міна уповільненої дії, або Від чого і як треба захистити вкладників Приватбанку» у 2015 році.

Відтоді й по сьогодні свої кошти із кримсько-севастопольських депозитів вкладники можуть отримати винятково через рішення суду і, що не менш клопітно, — примусове виконання його ПриватБанком. Попри те, що з грудня 2016 року, після націоналізації, ним володіє держава — в особі міністерства фінансів, а за новим, погодженим НБУ у вересні 2019-го статутом, — увесь КМУ, нічого в його позиції не змінилося. 

Незалежно від того, хто був вкладником і як на його житті позначилася відмова. Ви знайдете, коли забажаєте, десятки історій, описаних у ЗМІ, — про дітей, які потребували термінових операцій, військових, які лишилися вірними присязі, вийшли «на материк» і воювали на Сході, пенсіонерів, онкохворих, збанкрутілих підприємців, утікачів від переслідувань ФСБ, які досі не змогли повернути свої гроші, довірені банку…. 

І тоді, коли він належав Коломойському й Боголюбову, і тепер, коли вже третій рік він належить державі, юристи ПриватБанку жонглюють у судах та у відповідях на запити одними й тими ж картами з рукава, радячи вкладникам (далі за хронологією змін): писати Путіну, чекати «визначення правового статусу Криму», звертатися до російського «Фонда защитников вкладчиков», їхати до Дніпра, до головного офісу, реєструвати рахунки/бізнес на вільній території, надати суду документи з «мокрими» печатками Банку. Останнє — найбільша за своїм цинізмом і неможливістю її подолати, як кажуть адвокати, проблема. 

Тут варто зробити невеликий відступ, оскільки він стосується не лише кримських вкладників та дуже модної теми — діджиталізації адміністративних послуг держави. Бо один із її головних ідеологів та провайдерів — Дубілет-молодший, син екс-глави правління ПриватБанку і його член до націоналізації банку, а нині — міністр Кабінету міністрів. Він і створював «ПриватБанк у смартфоні», ексклюзивний для свого часу в Україні сервіс, який залучив у ПриватБанк24 мільйони клієнтів. Це справді зручно, — за лічені хвилини, не встаючи з домашнього дивану чи крісла в офісі, без черг і оформлення паперових документів відкрити й адмініструвати свої рахунки! Але знайте: коли ви підете судитись із банком, від вас і він, і судді вимагатимуть саме паперових договорів із мокрими печатками, поставленими начальником відділення банку, таких самих завірених паперових виписок і т.д., яких у вас, за визначенням, не буде. Державний ПриватБанк вірний традиції: не тільки листи клієнтам розсилає як скан-копії , а навіть відповіді на інформаційні запити, всупереч закону про доступ до публічної інформації, скидає журналістам у месенджер, а не належно виконаним офіційним листом. Тож будьте завбачливі. Дмитро Дубілет-урядовець сьогодні обіцяє за три місяці звільнити українців від необхідності надавати паперові квитанції про сплату. 

Де гроші кримських вкладників?

Пошук відповіді на це питання потребував чималих часу й наполегливості. І сьогодні ми можемо вам розповісти про бодай досяжний для верифікації шар інформації щодо руху мільярдів «кримського боргу» ПриватБанку. Інформації, яка зумисне приховувалась і досі не є повною. Але ми знайшли чимало для того, щоб поставити чіткі запитання уряду, в особі якого держава наразі володіє ПриватБанком, що, як видається, все ще залишається дійною коровою для його колишніх власників. 

Отже, в умовах повної засекреченості 17 листопада 2014 року ПриватБанк уклав договір переведення боргу з ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон». Сам факт його існування довго тримали в таємниці. «Виплив» він тільки після націоналізації банку, — з 2017 року міністерка фінансів Оксана Маркарова у листах на запити вкладників щодо повернення боргу відсилала їх до невідомого доти «договора перевода долга» ПриватБанку з ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон». Тим часом дістати копію цього договору, яким банк доручив фінансовій компанії розрахуватись із його вкладниками (не питайте, чому він сам не міг цього зробити), не було можливості, навіть за рішенням суду. Лише недавно ПриватБанк надав копію договору Дмитру Дугінову — адвокату кримських вкладників, і ми публікуємо цей документ.

Виконання документа викликає у фахівців багато запитань. Із суттєвих — зазначимо, що стосується він начебто тільки АР Крим, бо Севастополь — окрема адміністративна одиниця, і там діяла окрема філія ПриватБанку. Однак достеменно відомо, що севастопольські вкладники теж не отримали своїх коштів. 

Фінансову компанію «Фінілон» було засновано у 2013 році 12 компаніями, 10 із яких, що сумарно володіють 90% статутного капіталу, зареєстровані у глухих офшорах, а решта, через дві компанії, контролювались ПриватБанком і його акціонерами — Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим. Тобто це була компанія, пов’язана з власниками банку. 

Жоден із кримчан, які зверталися до ПриватБанку через суд із вимогою повернути гроші, не знав про те, що кошти їм має віддавати вже не банк, а зовсім інша компанія. Хоча мали б знати. Адже, за ст. 520 Цивільного кодексу України, «боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою лише за згодою кредитора», у нашому випадку — вкладника банку.

Як же викрутилися менеджери і власники банку, аби обійти цю статтю? У Договорі про переведення боргу, скріпленому підписом голови правління ПриватБанку Олександра Дубілета, стверджується, що згода кредиторів, тобто вкладників, отримана «шляхом приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті» ПриватБанку, тобто так званої публічної оферти. Але ж сайт — не блокчейн, на цьому «паркані» можна щодня писати все що завгодно. Приміром, усі сумнівні заяви й повідомлення банку від 2014 року вже «потерті». 

«Як, за законом, мала б відбутися ця передача? ПриватБанк мав сповістити своїх кримських клієнтів про те, що він планує передати свої зобов’язання на компанію «Фінілон», і отримати від кримських вкладників згоду. Цього зроблено не було. Так вчинили для того, щоб зняти з балансу банку зобов’язання перед кримчанами в досить великому обсязі», — каже Дмитро Дугінов, адвокат і голова ГО «Рада з питань захисту прав споживачів фінансових послуг». 

Скільки ж коштів таємно скинув ПриватБанк «рідній» фінансовій компанії для начебто повернення кримським вкладникам? У розпорядженні редакції є копія листа голови правління вже націоналізованого ПриватБанку Олександра Шлапака до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана від 1 лютого 2017 року, в якому названо суму коштів, перерахованих ПриватБанком «Фінілону» за договором переведення боргу для виплати кримським вкладникам, — 8 215 457 404,28 грн.

Із цього листа ми також дізнаємося, що ПриватБанк продав компанії «Фінілон» свій кримський кредитний портфель за 7,939 млрд грн та нерухомість в окупованому Криму — за 213,5 млн грн. (так-так, та сама нерухомість , під заставу якої ПриватБанк отримав 10 млрд рефінансу). 

За результатом проведення зазначених операцій, — пише пан Шлапак пану Гройсману, — на рахунку ФК «Фінілон» лишилося близько 62 млн грн.

А тепер візьміть калькулятор. Якщо додати суми, за які були продані кредитний портфель і кримська нерухомість ПриватБанку, та залишки на рахунках «Фінілону», то отримаємо 8,2 млрд грн. Тобто стільки ж, скільки «Фінілон» отримав від ПриватБанку за договором переведення боргу, аби віддати кримським вкладникам!

Але не віддав ні копійки. І про це пише й Олександр Шлапак у листі до Гройсмана, це ж, за пересланим урядом листом, встановлює і Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, — Нацкомфінпослуг. Комісія затребувала від ФК «Фінілон» великий перелік документів та даних — і знайшла багато порушень законодавства. По-перше, виявила, що статутний капітал у ФК «Фінілон» менший від встановленої норми 5 млн грн, і зажадала виправити це порушення. Далі — більше. Компанія, якій ПриватБанк передав зобов’язання з виплати коштів кредиторам-кримчанам, тобто фізичним особам, за даними Нацкомфінпослуг, не отримувала ліцензії для ведення такого виду діяльності! Крім того, надані звітні дані містять недостовірну інформацію, і не всі, запитувані Нацкомфінпослуг, документи були надані. У грудні 2017 року Нацкомфінпослуг виключила ФК «Фінілон» із Державного реєстру фінансових установ та анулювала свідоцтво про її реєстрацію як фінансової установи. Однак Договір ПриватБанку з «Фінілоном» і досі чинний! 

Запитаємо у фахівців: що ж відбувалось із виконанням цього дивного договору переведення боргу для виплати кримським вкладникам. Керівник аналітичного департаменту інвестиційної компанії Concorde Capital Олександр Паращій, погодився проаналізувати знайдені документи та інформацію.

«Якщо ми поставимо себе на місце менеджменту ПриватБанку станом на осінь 2014 року, то в нас ситуація така. В нас є зобов’язання за депозитами на 8,2 млрд грн, які, очевидно, треба буде виплатити, бо люди прийдуть по гроші. При цьому в нас є кредитний портфель у Криму, який становить чи то 5 млрд, чи то 13 млрд, але це не важливо, бо ми розуміємо, що його вартість близька до нуля. Тобто в нас є зобов’язання заплатити 8,2 млрд, і є можливість повернути кредити на якусь дуже незначну суму. Тобто в чистому вигляді нам доведеться заплатити десь близько 8 млрд грн, — пояснює Олександр Паращій ситуацію, в якій опинився ПриватБанк навесні 2014 року. 

Очевидно, що банк цього робити не хоче. Тому він знаходить чи створює якусь компанію і платить їй чистими не 8 млрд, а 62 млн. гривень. І передає їй і всі кримські активи, і всі кримські зобов’язання. Тобто банк, замість того, щоб погасити 8,2 млрд грн депозитів і бігати за тими, хто взяв кредити, вочевидь не розраховуючи щось отримати, — просто платить фірмі 62 млн грн, аби вона сама вирішувала питання і з депозитами, і з кредитами», — каже експерт. 

Отже, можемо припустити, що ПриватБанк за рахунок грошей своїх кримських вкладників компенсував собі втрати від неповернених кредитів та захопленого окупантами майна банку. Більше того, у версії аналітика, кошти ніхто нікуди не перераховував — відбулися взаємозаліки. 

Гроші списалися з балансу банку і перейшли на баланс ФК «Фінілон», але це були не грошові операції. Просто поміняли рахунки, і все, — допускає експерт.

Він вважає, що держава проґавила оборудку, коли восени 2014 року банк віддав і активи, і зобов’язання, пов’язані з Кримом, компанії «Фінілон». 

«Тепер він має проблеми, бо є вкладники, які вважають, що вони довірили гроші саме ПриватБанку, і вони вимагають свої вклади саме від нього. І також, як ми знаємо, є низка судових рішень на користь вкладників. При цьому банк зараз не має зобов’язань перед цими вкладниками, тому що колишнім акціонером усі ці вклади були комусь продані. Очевидно, що найпростіший варіант — це або розірвання договору з ФК «Фінілон», або через суд визнання всіх цих договорів нікчемними, і відповідно, відкат ситуації до того стану, коли договори з «Фінілоном ще не були підписані», — стверджує Олександр Паращій. 

Яка позиція державного ПриватБанку

DT.UA отримало офіційний коментар Банку, хоч і в неофіційній формі, від прес-секретаря Олега Серги. Він містить важливу й невідому досі інформацію про загальну суму коштів, перерахованих за «Договором перевода долга»: додатково до вже відомих 8,215 млрд грн, перерахованих «Фінілону» у 2014 році, у 2016-му було перераховано ще 7 млрд грн. 

«Колишнім менеджментом Банку з ТОВ ФК «Фінілон» протягом 2014 — 2016 років укладено договори щодо активів та зобов’язань Банку в АР Крим на суму понад 22 млрд грн, згідно з якими на ТОВ ФК «Фінілон» було переведено зобов’язання Банку з виплати коштів кримським вкладникам за депозитними договорами та договорами банківського обслуговування і перераховано на рахунок ТОВ ФК «Фінілон» відповідні кошти у сумі заборгованості Банку перед кримськими вкладниками: 8 215 457 404,28 грн. у 2014 році і 7 094 176,62 грн. у 2016 році, відповідно», — йдеться у відповіді ПриватБанку.

Отже, загальна сума переведених ПриватБанком «Фінілону» коштів для виплат кримським вкладникам перевищує 15 мільярдів гривень!

Однак «Фінілон» не віддав кримським вкладникам ні копійки, — і кошти за виграними ними справами банк повертав сам. Після націоналізації, повідомляє ПриватБанк, він направляв «Фінілону» додаткові угоди, аби з договору переведення боргу виключити виплачені кошти, але ТОВ ФК «Фінілон» їх залишив «без розгляду та ухилився від їх підписання, а грошові кошти, сплачені Банком вкладникам, Банку не перерахував». 

ПриватБанк не дає відповіді на запитання: як же виходити з ситуації, що склалася? Натомість нагадує позицію початку 2017 року, — її виклав у згадуваному листі прем’єрові керівник банку Олександр Шлапак. Він пропонував уряду розглянути питання повернення на баланс Банку активів і пасивів, переданих ФК «Фінілон», з проведенням подальшої докапіталізації банку. Тобто уряду пропонувалось (і пропонується?) ще раз заплатити за кредитний портфель і нерухомість ПриватБанку в Криму, за які компанія Коломойського вже заплатила банку Коломойського переказаними їй грішми кримських вкладників. 

У цій ситуації, звісно ж, визначальною є позиція уряду — в особі якого держава володіє банком — та Міністерства фінансів, яке донедавна було вищим органом управління, та й нині є таким, що без узгодження з іншими зацікавленими органами готує проєкти рішень. Однак Оксана Маркарова категорично відсилає до ПриватБанку:

«Це не питання Міністерства фінансів. Треба звертатися до ПриватБанку. Банк, коли ми його отримали, вже не містив на рахунках цих вкладників, ця транзакція була здійснена ще до того, як він був націоналізований», — сказала Маркарова в інтерв’ю Центру журналістських розслідувань. При цьому і уряд загалом, і Мінфін, і НБУ начебто не проти створення робочої групи для пошуку виходу з ситуації. Ганебної для банку, який сьогодні публічно пишається входженням до десятка світових лідерів за динамікою прибутковості, — бо в цій красивій статистиці є вкрадені кошти кримських вкладників. Але якщо сьогодні не буде проведено чесного аудиту всіх оборудок із «кримським боргом» та розслідування кримінальної справи, відкритої тиждень тому прокуратурою АРК за заявою адвоката Дугінова в інтересах вкладників, то врешті-решт платити доведеться нам усім, і з кожним днем — усе більше. Бо кожні заборговані вже за п’ять років гривня, долар чи євро на кримських депозитах ПриватБанку приростають щодня відсотками, інфляційними та моральною шкодою. Ціна страусової позиції Мінфіну й уряду загалом у питанні «кримського боргу» вже три роки як державного ПриватБанку сягнула двох десятків мільярдів гривень.