Російські агенти впливу в різних країнах мають різну мотивацію та у різні способи обслуговують інтереси Москви. Для когось це можливість вести бізнес в РФ на пільгових умовах, для інших – шанс на всебічну підтримку їхньої політичної сили. Для декого ж інформаційне обслуговування РФ на батьківщині та за кордоном і є бізнесом. Саме таким є герой цього дослідження – Айк Бабуханян, голова вірменського представництва Асоціації друзів Криму.
Міжнародна асоціація «Друзів Криму» була створена російськими урядовими структурами в окупованому Криму у 2017 році. Повідомляється, що до її складу входять представники 30 країн світу. Мета асоціації— легалізація незаконної анексії Криму Росією, скасування західних санкцій проти РФ та та зняття «кримського питання» зі світового порядку денного.
Центр журналістських розслідувань у циклі «Друзі окупації Криму» розкриває імена агентів впливу Кремля у різних країнах та джерела фінансування їхніх організацій.
Вірменія є політичним сателітом Росії. Вірменсько-турецький кордон охороняють російські прикордонники, в країні розміщена російська військова база.
До того ж, Вірменія вже тридцять років окупує чималий шмат території сусіднього Азербайджану і має вкрай складні відносини з Туреччиною. Росія всіляко запобігає вирішенню конфліктів між Вірменією та її сусідами, залишаючи собі роль гаранта військової та економічної безпеки країни. Тому Вірменія стабільно підтримує спроби Росії легалізувати окупацію Криму на міжнародних майданчиках, проводячи цинічні паралелі між «актами самовизначення народів Нагорного Карабаху та Криму». Проросійську орієнтацію Вірменії не змінили навіть масові протести та зміна влади у 2018 році.
Отже, тема «Російського Криму» в Єревані має режим найбільшого сприяння. Але навіть у такій ситуації знадобився окремий персонаж, який би в порушення санкцій їздив до Криму і виконував роль обличчя Вірменії, не представляючи її офіційно.
І такий персонаж знайшовся. Це Айк Бабуханян (Հայկ Բաբուխանյան), голова вірменського представництва Асоціації друзів Криму.
Айк Борисович Бабуханян народився у 1964 році в Єревані. За фахом – інженер – системотехнік, викладав у Єреванському політехнічному інституті. Але дисертацію захищав у іншій галузі – він кандидат філологічних наук. Ймовірно, далась взнаки видавнича діяльність, яку Бабуханян поєднував із політичною. З початку 90-х років минулого століття він був головним редактором низки газет та керівником видавництв, а у 2008-2012 роках навіть завідував – кафедрою практичної журналістики Російсько-Вірменського (Слов’янського) університету. З 2004 року Айк Бабуханян є дійсним членом російської «Академии духовного единства народов мира»(у 2013 році пропонувала висунути Володимира Путіна на Нобелівську премію миру).
У 2014 році Бабуханян видав книжку “Вірменія повинна бути в авангарді Євразійських інтеграційних проектів» , тези якої просуває у маси і зараз у рамках проекту Россотрудничества «Школа публічної дипломатії».
Бабуханян очолює наразі невеличку вірменську націонал-консервативну партію Спілка «Конституційне Право» («Սահմանադրական Իրավունք Միություն»). Він неодноразово обирався до парламенту – зокрема від правлячої Республіканської партії, аж поки її владу не підкосили масові протести 2018 року. За результатами останніх виборів у національних зборах Вірменії немає ні Республіканської партії, ні Айка Бабуханяна. Втім, у Росії начебто цього не знають, а тому пропагандистські медіа продовжують його називати «депутатом національних зборів».
На сайті Асоціації друзів Криму Бабуханян позначений як член Координаційної ради. Втім, у цьогорічних російських новинах його називають заступником голови Координаційної ради. Власне, великого значення всі ці посади не мають: хіба важливо, яку зі своїх маріонеток Москва сьогодні «назначит любимой женой»?
Значно важливіше те, що Бабуханян старанно відвідує заходи з легалізації російської окупації Криму, які Росія проводить на півострові. Таким чином він неодноразово порушував українське законодавство, яким встановлений особливий порядок в’їзду на територію окупованого Криму та виїзду з нього,за порушення якого передбачена кримінальна відповідальність.
Зокрема, Бабуханян брав участь у першому ялтинському Форумі друзів Криму в листопаді 2017 року. У 2018 році – у конференції «Крим у сучасному міжнародному контексті», коли була підписана конвенція про створення координаційної ради Асоціації друзів Криму. Гуляв Бабуханян і кулуарами Ялтинського міжнародного економічного форуму у квітні 2019 року. А в листопаді 2019 року, під час чергового Форуму друзів Криму, брав участь у пресконференції, де розповідав про «вільний вибір народу Криму» та про санкції, які шкодять, зокрема, «вірменській діаспорі у Криму».
З вірменською діаспорою Бабуханян активно співпрацює – без нього не обходяться такі заходи як дні вірменської культури в Криму. Вони теж використовуються для легалізації російської окупації Криму. У вересні 2019 року, наприклад, це були не лише народні танці та виставки прикладного мистецтва, а й зустрічі окупаційного керівництва Криму з вірменською делегацією.
Бабуханян де факто є таким собі неформальним вірменським послом в окупованому Криму. Він очолює будь-які делегації вірменських бізнесменів на півострові, а зустрічі окупаційної влади Криму з цими «приватними особами» подаються в російських медіа як офіційні міжнародні контакти. Так, у лютому 2020 року делегацію з кількох вірменських бізнесменів на чолі з Бабуханяном приймав спікер «Госсовета Криму» Володимир Константинов.
Дні Криму у столиці Вірменії Єревані в березні 2019 року організовував теж Айк Бабуханян. Там відбулася виставка, присвячена «Крымской весне», а також міжнародна конференція «Право націй на самовизначення в сучасній міжнародній практиці: можливості та виклики».
Делегація із Криму була представлена російським чиновником – постійним представником «Республіки Крим» при Президенті РФ Георгієм Мурадовим, який відповідає за політику міжнародної легалізації анексії Криму, та відомим посіпакою окупантів Арменом Мартояном на прізвисько «Самвел». Цей командир роти «Самооборони Криму» відомий викраденнями та побиттям українських громадян в окупованому Криму. Крім того, він брав участь у війні на Сході, надавав «гуманітарну допомогу» вірменським силовикам у Нагорному Карабаху. Україна розшукує його за скоєння воєнних злочинів.
У самій Вірменії намагаються робити вигляд, ніби кримська активність Айка Бабуханяна – це його особиста приватна ініціатива.
Зокрема, редактор російської служби Першого вірменського інформаційного каналу, політолог Рубен Меграбян, визнаючи, що Росія намагається анексувати Крим і Вірменія не повинна мати офіційних контактів з окупаційною «владою» півострова, зазначає: «Але в даному випадку офіційних контактів не було, Айк Бабуханян навіть не представляє своє парадне, куди вже там представляти Вірменію».
Втім, кримська активність Бабуханяна виходить далеко за межі приватної ініціативи окремої персони.
У Вірменії Бабуханян – відносно впливова людина. Він – голова редакційної ради великого за вірменськими масштабами медіахолдингу «Иравунк» («Իրավունք»). Окрім декількох сайтів та газети «Иравунк», медіахолдинг випускає також російські газети «Комсомольская правда в Армении» та «Аргументы недели Армении».
Варто зазначити, що навіть на фоні інших проросійських вірменських медіа – таких як «Спутник Армения» чи газета «Новое время» – «Иравунк» відрізняється агресивною та подекуди брудною проросійською та антизахідною пропагандою. Про це свідчать дані Моніторингу ЗМІ країн Східного партнерства і Росії щодо впливу російської пропаганди, проведеного Форумом громадянського суспільства Східного партнерства за сприяння ЄС. Контент холдингу пропагує ненависть до Європи та США, громадянського суспільства, свободи слова, толерантності, прав людини та, водночас, любов до Росії і Путіна.
Зокрема, газета «Иравунк» публікувала «списки ворогів нації і держави», а сам Бабуханян з парламентської трибуни закликав до заборони неурядових громадських організацій, що отримують фінансування західних фондів. Жертви цькування зверталися до Європейського суду з прав людини, а тодішній президент Вірменії Серж Саргсян нагороджував Айка Бабуханяна медаллю.
Нагород у Бабуханяна вистачає. Серед них окремо варто відзначити орден «Честь і мужність» – недержавну нагороду російського околополіцейского фонду «Честь і мужність». Серед кавалерів цієї брошки – маса поліцейських чинів РФ, ОМОНівці, а також президент Білорусі Олександр Лукашенко. Бабуханян і віце-спікер Національних зборів Вірменії Едуард Шамарзанов отримали ордени з рук засновника фонду Олександра Рабиновича в 2016 році.
Серед видань холдингу «Иравунк» є також журнал «Заруи» – так звати і доньку нашого героя. Заруі Бабуханян (Զարուհի Բաբուխանյան) є журналісткою газет «Комсомольская правда в Армении» та «Аргументы недели Армении», очолює громадську організацію «Об’єднання регіональних наукових і освітніх центрів» та координує вірменське відділення міжнародного руху «Волонтеры победы», а також є палкою пропагандисткою євразійства та «русского міра» у Вірменії.
Заруї відповідає за проведення проросійських акцій, які залюбки піарить сайт Росспівробітництва. Виграє конкурси Росспівробітництва та «Комсомольської правди» про любов до РФ зі скромною назвою «Росія: п’ять причин моєї симпатії». На медіа-марафоні “Контекст”, що проводився у Вірменії тим-таки Росспівробітництвом спільно з Центром європейсько-азіатських досліджень, Російським центром науки і культури в Єревані, АНО «Центр стратегічних проектів», Молодіжним фондом Вірменії, Єреванським державним університетом, філією МДУ ім. Ломоносова в Єревані і Асоціацією студентів російських вузів в Вірменії Заруї вже навчає інших учасників журналістської мудрості в питомо російському розумінні: за її словами, журналісти є провідниками інформаційного порядку денного держави до суспільства. На міжнародних заходах Заруї доводить, що від “чужородних” тенденцій Вірменію рятує лише членство у створеному Росією Євразійському економічному союзі. І охоче виступає на заходах батька з легалізації окупації Криму із доповідями про “інформаційне висвітлення сучасного етапу боротьби народів за самовизначення”. Донька свого батька! Тому, мабуть, варто визнати, що бізнес Бабуханяна із просування російських інтересів у Вірменії є сімейним.
Бабуханян мав раніше невеличкий медіабізнес і в Росії – газету «Арарат Мост» у Санкт-Петербурзі. Але вона вже давно закрита. На відміну від російської пропаганди у Вірменії, вірменська преса уРосії прибутку не приносить.
Отже, головний вірменський друг окупації Криму – добре упакований медіапроектами рупор російської пропаганди, порушник кримських санкцій та кордону України. Сподіваємось, рано чи пізно він відповість за все. Принаймні, ми докладемо до цього максимум зусиль.