Про Стратегію деокупації Криму та питання тактики

Блоги

Відеоблог Євгенія Лешана про затверджену минулого тижня Радою національної безпеки і оборони України Стратегію деокупації та реінтеграції Криму, хоч цей документ мав би бути ухвалений ще сім років тому.

Про те, як повернути окупований півострів під контроль України, багато говорили від самого початку російського вторгнення. Але всі ці розмови точилися на рівні громадянської дискусії. Максимум, якого вони сягнули – це парламентські слухання про стратегію реінтеграції Криму та Севастополя у 2016 році, рекомендації яких так і не були виконані. Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» півострова, прийнятий у квітні 2014 року, більше фіксував ситуацію, що склалася, та визначав поведінку України в умовах окупації Криму.

На питання – «Як півострів повернути?» – керівництво держави чіткої відповіді не давало – якщо не вважати відповіддю формулу «повертатимемо політико-дипломатичним шляхом». Воно й зрозуміло: затяжний опір російській агресії на Донбасі висить на державі великим тягарем, західні партнери сплять і бачать, як би здихатися цієї української халепи. За таких обставин питання Криму актуально на словах, але насправді воно надійно поховано у папці з позначкою «Не на часі!»

Про Крим почали говорити голосніше лише після зміни облич на Банковій та на Грушевського. І не те щоб загальна ситуація сильно змінилася. Просто новому президенту треба було підтверджувати свої слова, що він не капітулянт, а навпаки, – патріот, та ще й значно ефективніший за попередника.

Розробкою Стратегії деокупації і реінтеграції Криму і Севастополя займалися ще рік тому. І ось тепер маємо рішення РНБО про її ухвалення. В документі йдеться про відновлення територіальної цілісності, про забезпечення національної єдності, про небезпеки, що загрожують Україні і світу через окупацію та мілітаризацію Криму. Про те, що пріоритетом України є політико-дипломатичні заходи з деокупації Криму – хоча й заходи військового характеру – разом з гуманітарними, економічними, інформаційними та іншими теж не відкидаються.