Президент України подав до Верховної Ради Проєкт закону «Про основи національного спротиву», визначивши його як невідкладний. На цей законопроєкт чекали давно. Не просто чекали – його вимагали. Хіба що під іншою назвою. Бо законопроєкт цей покликаний врегулювати назріле й перезріле питання територіальної оборони України.
Тероборонні поневіряння
Відсутність законодавчого унормування питання тероборони важливої складової національної безпеки та оборони призводила до парадоксальної ситуації: війська територіальної оборони в Україні формально є, а що з ними робити, як фінансувати та озброювати, на якій підставі їх застосовувати і в який бік розвивати – невідомо. Бо закону – немає.
З 2019 року за розробку нормативної бази для тероборони відповідав заступник секретаря Ради нацбезпеки і оборони генерал Сергій Кривонос. Але він не приховував власних політичних амбіцій, і до того ж надто часто згадував, що діє на виконання програми попереднього президента Петра Порошенка. Тому спільної мови із новим керівництвом РНБО і персонально з президентом Зеленським генерал Кривонос не знайшов.
Тренування 130-го батальйону ТрО (Київ) Скріншот: УП
Зрештою, в грудні 2020 року проєкт закону про територіальну оборону за напрацюваннями робочої групи Кривоноса і парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки несподівано був поданий до Верховної Ради народним депутатом від фракції «Голос» Андрієм Шараськіним. Між тим, влада готувала свій проєкт закону про тероборону – під керівництвом першого заступника секретаря РНБО генерала Михайла Коваля. Обіцяли подати його до кінця 2020 року, але – не склалося.
У квітні 2021 року член парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони і розвідки Сергій Рахманін застерігав, що проєктів тероборони може виявитися навіть більше ніж два: окрім проєкту Кривоноса-Шараськіна, очікувався проєкт президента, проєкт комітету ВР з питань національної безпеки, оборони і розвідки та, можливо, окремий проєкт, натхненником якого мав стати головнокомандувач Збройних Сил України генерал Руслан Хомчак.
Отже, минув місяць – і президент таки визначився зі своїм баченням системи тероборони. Визначився досить хитро, викликавши обурення ініціатора першого законопроєкту про тероборону народного депутата Андрія Шараськіна.
Тренування 130-го батальйону ТрО (Київ) Скріншот: УП
За регламентом, саме перший законопроєкт з певної теми має розглядатися як основний, а всі подані після нього – як альтернативні. Але президент не хоче бути альтернативним. І тому він подав законопроєкт, який формально охоплює значно ширшу тематику, ніж просто тероборона. В ньому йдеться про систему національного спротиву. І все, тепер основним буде саме президентський проєкт, інші куритимуть бамбук. Як цинічно вихвалявся колись нині покійний народний депутат – диригент парламентської більшості Михайло Чечетов: «Развели как котят».
Триєдиний національний спротив
То що ж нам пропонує президент? Він пропонує систему національного спротиву. Це комплекс заходів із максимального залучення громадян України до забезпечення воєнної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування і відсіч агресії та завдання противнику неприйнятних втрат, з огляду на які він буде змушений припинити агресію проти України.
Система національного спротиву складатиметься з територіальної оборони на вільній території України, руху опору на території тимчасово окупованій, та з системи загальновійськової підготовки для всіх громадян України.
Нвчання ТрО на Херсонщині Скріншот: investigator.org.ua
Територіальна оборона, як і зараз, складатиметься з кадрованих бригад в областях і великих містах. В разі агресії бригади розгортатимуться за рахунок резервістів та мобілізованих. Сьогодні командування військ тероборони знаходиться у підпорядкуванні Командування Сухопутних військ ЗСУ. Законопроєкт пропонує створити окремі Сили територіальної оборони у складі ЗСУ. Для формування кадрового складу Сил Тероборони президент подав ще один закон – про збільшення чисельності Збройних сил на одинадцять тисяч військовослужбовців.
Ще одна новація законопроєкту – створення добровольчих формувань територіальних громад, яким дозволять використовувати власну мисливську зброю. Натомість, штатна зброя військовослужбовців бригад тероборони зберігатиметься на складах – на руки її в мирний час не видаватимуть. Тобто, будуть окремо військові частини ТрО – і окремо загони місцевих мужиків з мисливськими карабінами.
Скріншот: zbroya.info
Вся ця система працюватиме за територіально – зональним принципом: де живу там і служу. Однак за необхідності командування може залучати тероборону до виконання завдань за межами своєї зони.
На відміну від Тероборони, яка має діяти в українському тилу, Рух Опору діятиме в тилу ворожому – на окупованій чи захопленій противником території. Рух опору – це все, що стосується партизанських дій, підпілля, диверсій, саботажу та інших радощів, на які заслуговує будь-який окупант. Керівну роль у підготовці та діяльності Руху опору законопроєкт відводить не СБУ, не Головному управлінню розвідки, а Силам спеціальних операцій ЗСУ. Звісно, що будь-які подробиці про склад, структуру та підготовку Руху опору мають бути секретними – тому в законі конкретики про цю складову системи Національного спротиву небагато.
Молодіжний військовий вишкіл «Карпатський Щит» Скріншот: Facebook Ivan Havryl
Натомість, про третю складову – систему загальновійськової підготовки – можна було б розповісти й побільше. Але ні, в законопроєкті лише сказано, що початкова загальновійськова підготовка організується Міністерством освіти і науки у середніх школах за сприяння міноборони, а базова загальновійськова підготовка – проводиться Міністерством оборони з використанням фондів військових частин ЗСУ. Проводиться вона з повнолітніми громадянами України, які не проходять військову службу. Як саме, на яких засадах, добровільно чи примусово – невідомо. Порядок визначатиме Кабінет міністрів.
Що не так?
Якщо проєкт закону буде прийнято – він має набути чинності з першого січня наступного 2022 року. А поки його не прийняли – в депутатів ще є час його вдосконалити. Наприклад, додати запобіжну норму, яка б убезпечила систему тероборони від потрапляння туди проросійських персонажів та кримінальних угруповань. Територіальний принцип формування створює дуже сприятливі умови для такої інфільтрації.
Сергій Герасимюк, депутат Чорнобаївської тергромади від ОПЗЖ Фото: investigator.org.ua
Ми розповідали про такі кричущі факти, наприклад, на Херсонщині – там однострій тероборони носять депутати ОПЗЖ, а в навчаннях беруть участь поплічники підозрюваних у вбивстві Катерини Гандзюк Мангера і Павловського, які зараз тісно співпрацюють з тітушками Іллі Киви. Запропонований президентом законопроєкт ніяк цю проблему не вирішує.
Ще одна вада законопроєкту – він ніяк не вирішує питання мотивації. От які підстави у широких верств українських громадян після ухвалення цього закону долучитися до участі в територіальній обороні? Щодо патріотизму і необхідності захисту своєї домівки все зрозуміло – а конкретніше? Ні, нічого конкретного немає.
І головне – така масштабна, всеосяжна річ як система національного спротиву, потребує дуже серйозних витрат з бюджету. Але в президентському законопроєкті нічого не сказано ні про обсяг, ні про збільшення відповідних видатків, ні про те, звідки взяти на це кошти – бо бюджет не гумовий. А без належного фінансування будь-які оборонні реформи залишаються паперовими.
Відеоверсію матеріалу дивіться тут:
