«Питання національної безпеки» з Валентиною Самар (проект Центру журналістських розслідувань, ефір ТРК Чорноморська), випуск від 31 серпня 2021 року.
ЦЖР знову розповідає про неубієнну ільменітову схему Дмитра Фірташа. Не тільки для того, аби нагадати, що над цим віденським домашнім в’язнем, якого ФБР підозрює у дачі хабара індійським чиновникам за розробку титанового родовища, а РНБО ввело санкції за постачання продукції його компаній російському ВПК, і досі хтось тримає велику парасолю, яка захищає його бізнес. І на вільній території Україні, і на окупованій Росією території Криму.
Його кримські бізнеси зареєстровані одночасно у двох юрисдикціях, але податки платять тільки Росії. При цьому сировина – ільменітовий концентрат – різними шляхами поставляється із Житомирської області, із державного Іршанського гірничо-збагачувального кобмінату.
До 2014 року він був в оренді у Кримського титану і готувався до дуже вигідної приватизації структурами Фірташа. Російська агресія проти України, окупація Криму, товарна блокада, західні санкції, режим закритих портів півострова – ніщо не може зупинити ільменітову схему, якщо на Банковій та в уряді є з ким домовитись. І тоді заборона поставок у Крим залізницею чи морем не стосуватиметься бізнесу олігарха. І навіть санкції РНБО, нещодавно до нього та його компанії застосовані, якісь дуже своєрідні. Анульовано ліцензію на родовище, яке ще не розроблене. А спецдозволи на ті родовища, де ільменітову руду добувають, – діючі.
СБУ вимагає від керівництва Об’єднаної гірничо-збагачувальної компанії, філією якої є Іршанський ГЗК, припинити відвантаження будь-якої продукції за контрактом з чеською Belanto Trade – фірмою-прокладкою, через яку ільменіт морем поставляється у Крим. І – нічого не стається, а за півроку ця компанія вже поставляє ільменіт через територію Російської Федерації. Про усі ці дивні “жорсткі санкції” і щодо Фірташа і його компаній ми поговоримо згодом. Почати б хотіли не зі схем, про які ми вам розповідаємо вже сім років. А з тих місць, де цей ланцюжок починається, де ведеться видобуток титанових руд. З людей, які живуть на землі, що приносить олігарху та корумпованим чиновникам фантастичні прибутки. Експерти галузі порівнюють Житомирщину з Африкою: багатющі на поклади надра викачуються, а люди живуть все бідніше у зоні екологічного лиха. Розповідає Микита Панасенко.
***
Чисельні журналістські розслідування ЦЖР, проекту Сікрайм і моніторингу незаконних судозаходів до закритих портів Криму порталу BlackSeaNews доводять, що ільменітовий концентрат із державного Іршанського ГЗК потрапляє врешті на кримський титановий завод Фірташа, з детальним , покадровим описом маршруту доставки і назвами суден, компаній-прокладок, і обсягу кожної поставки.
Об’єднана гірничо-хімічна компанія, керівники якої і підписують контракти із фірмами-прокладками, заявляє, що це не так і заперечує очевидні факти, що приводяться у журналістських розслідуваннях. Більше того – звинувачує нас у намірах зашкодити успішній приватизації компанії.
До речі, саме сьогодні, 31 серпня мав би відбутись приватизаційний аукціон. Однак Фонд майна його відмінив, оскільки до торгів був допущений лише один із лише трьох учасників, які подали заявки. Тобто, черга із бажаючих купувати українські компанії не спостерігається в цілому. Тож старт Великої приватизації” відкладається на середину осені. Тим часом продукція філії ОГХК продовжує свій шлях до окупованого Криму. В чому секрет неубієнності ільменітової схеми Фірташа.
Окрім продажності українських політиків і урядовців. Секрет в тому, що кожна окрема ланка цієї схеми – чи то морської через порти Туреччини, Єгипту і навіть Болгарії, чи то залізничної – через територію РФ, в цілому законна. Врешті решт, товарообіг з Росією не припинено, попри війну. За 2019 і 2020 роки державна ОГХК поставила російським підприємствам титанової продукції на майже 732 мільйони гривень. Але мета цієї схеми і остання ланка – потрапляння на окуповану територію через закриті порти – порушує і західні санкції, і український закон. От тільки максимум, кого, згідно нашого законодавства можна притягти до відповідальності – так це капітана судна. Але ми продовжуємо документувати усіх учасників схеми. Їх санкційний час ще прийде.
***
І нарешті про санкції. Західні санкції щодо Дмитра Фірташа та його кримського бізнесу не застосовувались. І це зрозуміло. США, як відомо, потрібна не заборона Фірташу на в’їзд до країни (а це стандартне обмеження у випадку персональних санкцій), а його екстрадиція із Австрії, де його адвокати все ще судяться з метою невидачі українського олігарха американському правосуддю.
За усіма ознаками, кримський бізнес Фірташа – і титановий, і содовий – має всі ознаки порушення санкційного режиму, який забороняє компаніям, зареєстрованим у ЄС (а компанії із Групи DF і ільменітової схеми зареєстровані і в Німеччині, і на Кіпрі, і в Швейцарії) інвестувати в Крим, поставляти туди товари і технології і експортувати вироблені там товари. Але є одне виключення, зафіксоване в санкціях ЄС – якщо ці товари не мають сертифікат походження України. А він у Кримського титану був і до наших розслідувань відкрито висів на сайті Центра оптимальних технологій. Крім того, закон про ВЕЗ Крим дозволяв українському бізнесу все те, що західні санкції забороняли, а відтак і застосовувати обмеження до українських компаній ЄС не міг.
У 2018 року РНБО застосувала санкції до компанії Титановые инвестиции, яка нібито орендує Армянську філію української компанії Юкрейніан кемікал продактс. Того ж року міністерство з питань ТОТ ініціювало застосування санкцій ще до 5 компаній із ільменітової схеми: російських ЦОТ, Химкомснаб і Титанактив, а також до кіпрської Охна Холдінгс лімітед та швейцарської Tolexis Enterprises AG. РНБО застосувала до них санкції лише у березні 2019 року, це був дембельський акорд президента Порошенка. Але санкції вводились на три роки і для Титанових инвестиций він уже закінчився. Про це Юсуф Куркчі, ексзаступник міністра з питань ТОТ.
***
Санкції – інструмент зовнішньополітичний, але РНБО , як відомо, цьогоріч взяла за активну практику застосовувати санкції до українських громадян і компаній – використовуючи єдину підставу, яка робить такі рішення можливими для власних громадян – участь і фінансування тероризму.
Повний пакет санкцій, застосований до Фірташа, виявився не дуже пухлим: персональні обмеження з блокуванням активів не мають переліку цих активів. А в списку підсанкційних юридичних осіб – лише одна, пов’язана з Фірташем компанія: ТОВ Валки-ільменіт, до якої застосовано санкцію скасування дії спецдозволу на користування надрами. Одного спецдозволу, хоч і не дуже велике і перспективне Стремигородське родовище. І звісно ж, адвокати Фірташа уже пішли у суди,оскаржуючи рішення РНБО і наказів Держгеонадр на його виконання. Насьогодні ці ж адвокати є мало не єдиними, кому вдалося домогтися судового рішення про скасування санкції РНБО., точніше, указу президента, який вводив його в дію в частині, яка стосується швейцарської компанії Tolexis Enterprises AG. До речі, в недалекі нульові вона була засновницею компанії Валки-ільменіт. А от українські судді повірили, що вона ніяк не пов’язана з Фірташем та іншими компаніями з ільменітової схеми.
У текстовій версії цього розслідування ми детальніше зупинимося і на цьому судовому прецеденті, і на ланцюгах, що пов’язують усі ці начебто “європейські” компанії. Незабаром – на сайті ЦЖР.
***
Випуск традиційно завершує відеоблог журналістів ЦЖР. Євгеній Лешан підбиває підсумки саміту Кримської платформи, а саме – безпекової панелі експертної частини саміту.
