Згідно Конституції, Президент має протягом 15 днів після отримання закону, підписати його або ж повернути на повторний розгляд. За законопроєкт № 2689 проголосували депутати, його підписав Голова Верховної Ради та направив на підпис до Президента. Наразі документ досі не підписаний.
Про це йдеться у матеріалі Центру журналістських розслідувань «Розслідування на паузі. Як Україна може ефективніше карати воєнних злочинців».
Верховна Рада 20 травня 2021 року ухвалила закон, який передбачає імплементацію в українське законодавство положень міжнародного кримінального і гуманітарного права щодо кримінально-правового переслідування за злочини проти людяності та воєнні злочини.
Згідно статті 94 Конституції України, проголосований закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України.
Президент України має протягом п’ятнадцяти днів після отримання закону підписати його та офіційно оприлюднити або ж повернути для повторного розгляду Верховною Радою зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями.
Станом на 13 лютого 2022 року Володимир Зеленський не підписав і не повернув закон «про воєнних злочинців», і це є пряме порушення його конституційного обов’язку.
Однак стаття 94 КУ передбачає і такий випадок: якщо закон не ветований і не підписаний у відведений строк, то він вважається ухваленим і має бути невідкладно підписаний і опублікований. Однак і цього не сталося.
«Комунікації якоїсь Офіс президента не веде. Якщо дивитися на всі ці роки, то мені виглядає ніби відповідь у тому, що як для попередньої влади, так і для нинішньої, питання боротьби з безкарністю не є в порядку пріоритетів. Речі, які мали б робитися швидко, розтягнулися на роки, забрали велику кількість часу та енергії. Це дуже безвідповідально перед людьми, які постраждали від воєнних злочинів і перед їхніми рідними», — говорить Олександра Матвійчук, голова правління ГО «Центр громадянських свобод».
Враховуючи, що Міжнародний кримінальний суд може покарати тільки топ-воєнних злочинців, займатися тисячами людей, що виконували їхні накази, Україна зобов’язана самостійно. Розслідувати ці злочини і притягати винних до відповідальності.
«Цей закон дає правові інструменти для переслідування воєнних злочинців. У нас вісім років війни вчиняється величезна кількість воєнних злочинів і грубих порушень прав людини, але є лише чотири вироки за воєнні злочини. Тому що стаття, яка їх регламентує, вона мертва, вона неробоча, вона відсилає до всіх існуючих підписаних Україною міжнародних договорів. Це не наша правова культура, у нас все має бути прописане чітко, в окремих статтях розкладено», — пояснює Олександра Матвійчук.
Про це та інші невиконані уроки України з покарання воєнних злочинців у матеріалі Центру журналістських розслідувань «Розслідування на паузі. Як Україна може ефективніше карати воєнних злочинців».
Нагадаємо:
- Україна досі не в повному обсязі імплементувала положення міжнародного гуманітарного права в національну правову систему. Детальніше читайте в матеріалах Центру журналістських розслідувань Конфлікт або війна: право проти політичної доцільності, а також «Картковий будинок Путіна»: чому Україна зобов’язана прийняти «закон про воєнних злочинців».
