Війна завжди несе із собою смерті та руйнування. Втім, якщо ми вже знаємо про страшну долю тих, кого росіяни вбили в Бучі чи Ірпені, то про долю ще тисяч людей наразі нічого невідомо їхнім родичам. Вони вважаються такими, що зникли безвісти. Уповноважена Верховної Ради України з питань прав людини заявляє про 16 тисяч людей, які наразі розшукуються. Серед них є і військові, і цивільні. Майже чверть цієї кількості зникла в Маріуполі.
Для цих людей у законодавстві України є спеціальне визначення – “зниклі безвісти за особливих обставин”. Крім визначення, закон передбачає спеціальний механізм розшуку, окремий реєстр, соціальні гарантії родичам зниклих безвісти. Але до останнього часу це все було тільки на папері. І тепер нарешті парламент ухвалив зміни, які зроблять закон дієвішим і дають надію, що він запрацює належним чином, пише менеджер з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова.
Закон, який не можна виконати
У 2018 році Верховна Рада ухвалила Закон “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти”. Його базою стали Керівні принципи / Модельний закон про зниклих безвісти осіб (МКЧХ).
Окремий закон був потрібен, оскільки в умовах війни, окупації та надзвичайних ситуацій різного характеру традиційні механізми розшуку зниклих осіб не можуть ефективно працювати. Як, наприклад, неможливо силами поліції шукати зниклих безвісти на окупованих територіях чи в районах проведення бойових дій. Саме тому в країнах, які переживали збройний конфлікт (Колумбія, Косово, Боснія і Герцеговина, Сербія, Хорватія та інші), запровадили спеціальні механізми для розшуку зниклих безвісти в умовах збройного конфлікту. І ці механізми довели свою ефективність.
Закон “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти” передбачав створення системи координації органів державної влади, громадських ініціатив та організацій, міжнародних партнерів заради розшуку людей, зниклих безвісти “за особливих обставин”. Тобто у зв’язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, заворушеннями всередині держави або у зв’язку з надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру. Таку координацію мала реалізовувати відповідна Комісія – постійний консультативно-дорадчий орган Кабінету Міністрів України.
Проте система координації, яка мала сприяти розшуку, так і не запрацювала. Виявилося, що бажання зробити комісію якомога незалежнішою на практиці призвело до того, що вона не могла тривалий час зібратися. А коли комісія зібралася – з’ясувалося, що вона не може ефективно працювати через адміністративні перепони.
Реєстр зниклих безвісти за особливих обставин, який мало адмініструвати державне підприємство зі сфери управління Міністерства юстиції України, так і не створили. Отже, держава й досі не знає точної кількості людей, які зникли безвісти в умовах окупації та збройного конфлікту в Україні від початку збройної агресії росії у 2014 році.
Довгоочікувані зміни
Нова хвиля збройної агресії росії проти України прискорила зміни в законодавстві щодо розшуку зниклих безвісти в умовах війни.
14 квітня 2022 Верховна Рада України ухвалила довгоочікувані зміни до закону, які мають розблокувати роботу щодо розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Учора цей закон підписав президент України, а сьогодні він набув чинності.
Сам текст змін готували вже тривалий час за ініціативи Кабінету Міністрів України. Це вселяє надію на те, що погоджений всіма міністерствами документ ефективно впроваджуватимуть задля розшуку зниклих безвісти в умовах війни.
Тож що передбачають зміни до Закону України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти”?
По-перше, тепер цей закон стосуватиметься суто розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, і саме їхнього правового статусу. Це дозволить уникати розширеного тлумачення гарантій, які передбачено для зниклої людини та членів її сім’ї.
По-друге, за розшук відповідатиме Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. А саме – Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, який є посадовою особою міністерства.
Ця зміна підходу до системи розшуку зниклих безвісти є суттєвою: в попередній версії закону комісія, яка є колегіальним органом, мала координувати різні органи влади та інститути громадянського суспільства. Зараз, по суті, функція “зв’язування” різних державних інституцій, міжнародних та національних організацій буде покладена на Уповноваженого. У цього підходу є й свої переваги: тепер непотрібно буде чекати, поки комісія подолає всі адміністративні та бюрократичні процедури, оскільки координацію поклали на конкретну посадову особу.
По-третє, держателем Реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, буде Міністерство внутрішніх справ. З одного боку, є ймовірність, що родичі зниклих не захочуть звертатися до правоохоронних органів (наприклад, якщо вони проживають на окупованих територіях). З іншого – МВС точно має всі необхідні засоби для того, щоб запустити цей реєстр швидко. Що водночас забезпечить оперативний облік зниклих безвісти, а отже і надання їхнім родичам відповідної соціальної допомоги.
Звичайно, важливо, як ухвалені парламентом зміни до закону реалізовуватимуть на практиці. Втім, ухвалення цих змін, про які йшлося останні два роки, є вкрай позитивним кроком на шляху до створення ефективної системи розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
