Упродовж усього часу окупації українських азовських портів та Приазов’я Центр журналістських розслідувань фіксує воєнні злочини, пов’язані з викраденням, привласненням та перепродажем, в тому числі – і на експорт українського збіжжя. Одним із каналів вивезення викраденого зерна і метала став морський – через порт Бердянська.
Втім окупанти розгорнули тут не тільки комерційну, але й військову активність. До постійного угруповання ворожих катерів останнім часом додався ракетоносій. З акваторії російська армія атакує Україну «шахедами». Про плани і маневри окупантів в Азовському морі говоримо з Павлом Лакійчуком, керівником безпекових програм «Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» в ефірі програми «Питання національної безпеки» з Валентиною Самар.
Валентина Самар: Яку роль Генштаб РФ відводить у цій війні Азовському морю? Вони багато розповідали про плани, наприклад, відродити радянську військово-морську базу в Бердянську. Чому не зробили?
Павло Лакійчук: Днями Росія денонсувала угоду про використання Азовського моря і Керченської протоки. Нагадаю, її підписували після тузлівської провокації росіян. На жаль, українці тоді повелися на російський «разводняк» про те, що Азовське море — внутрішнє море двох держав. Це була стратегічна помилка, яка серед інших призвела до цієї війни і окупації.
Чому скасували? Тому що їм будь-який інший статус Азовського моря, окрім як внутрішнього моря РФ, нецікавий. Де-факто їхні територіальні води починаються з Керченської протоки, яку вони утримують. Ніхто не може до Азова дістатися і на цьому небезпека для них, вони так думають, завершується. Але ЗСУ продемонстрували, що дарма, коли в Бердянському порту вибухнув внаслідок ураження тактичною ракетою російський великий десантний корабль («Саратов» – ред.). Бамс — і почали тікати.
Безпека «російських азовських портів» існує? Ні. А от українські азовські порти будуть боротись за свою Україну. Про це свідчать регулярні бавовні в Маріуполі, в Бердянську. В таких умовах створювати постійний пункт базування в Бердянську чи в Маріуполі росіянам немає сенсу. Але акваторію вони використовують.
Захопивши Азовське море, вони отримали безпечний транзит військових і цивільних суден через Азовське море з Каспію і з Волго-Дону. В березні російську плавказарму з Астрахані притягли до Севастополя через Азовське море. Це один з прикладів такого транзиту.
Азовське море використовується для нанесення ударів по Україні літаками і кораблями, можливо. Зверніть увагу, після того, як наші моряки дали росіянам добрячого прочухана в північно-західній частині Чорного моря, вони частково перемістились у центральну частину Чорного моря, ближче до Севастополя, і на схід. Два-три носії крилатих ракет «Калібр» виходять зазвичай в район Фіолента. А один тримають у резерві в Азовському морі. Чи буде він звідти стріляти — питання, але такі плани у них, вочевидь, є.
Другий момент — це використання авіації з акваторії Азовського моря, зокрема бомбардувальників Ту-22М3. Вони не мають такої великої дальності пуску ракет, як стратегічні бомбардувальники Ту-95. Тому вони використовуються переважно в районі водосховищ на Волзі, в районі Волгограда, а як резервний варіант використовується в Азовське море.
Чому вони кидають бомби з повітряного простору надводної акваторії – Каспійське море, Волга, Азов? Тому що досить значна частина ракет старі і падають там, де їх запущено. Травлять і вбивають наших дельфінів, азовку, на Каспії – каспійських тюленів.
Павло Лакійчук і Валентина Самар. Фото: investigator.org.ua
Валентина Самар: Скільки взагалі кораблів постійно перебувають в акваторії Азовського моря?
Павло Лакійчук: Не кораблі, а катери. Катери бригади Росгвардії, так звана Національна гвардія Російської Федерації, яка розташована в Керчі і спеціально створена для охорони Керченського мосту. На її озброєні порядка 15 легких катерів, спеціально побудованих для десантно-штурмових і патрульних завдань. У складі цієї бригади є морський загон, який дислокується в Керченському порту.
Друга складова – це патрульні кораблі прикордонної служби ФСБ, які також там чергують. Всі ці кораблі мають легке озброєння, вони не призначені для нанесення ракетно-бомбових ударів з’єднанням і угрупованням кораблів, тим більше по наземних об’єктах. Хоча певну артилерійську підтримку на березі вони здійснити можуть.
Захід в акваторію Азовського моря бойових кораблів Чорноморського флоту, зокрема, ракетоносіїв, свідчить, що росіяни весь час намагаються міняти райони пуску ракет по Україні, міняти маршрути руху ракет. Тож цілком можливо, що з Азову полетять не тільки «шахеди», а й крилаті ракети.
Валентина Самар: Чим закінчилась історія з розвідувальним кораблем «Иван Хурс»? Є підтвердження того, що ураження все ж було завдано? Бо росіяни показали нам лівий борт при заході в Севастополь, начебто цілий.
Павло Лакійчук: З того, що кажуть мої друзі. Дійсно «Ивана Хурса» притягли до Севастополя. Він стоїть на штатному місці у дивізіоні розвідувальних кораблів. В якому стані лівий борт, сказати важко, бо він прикривається іншими кораблями, але судно має певний крен на правий борт. Це можна пояснити контрзатопленням. Тобто, якщо удар приходиться на район ватерлінії, для того, щоб убезпечити судно від надходження води у відсіки, протилежний борт підтоплюють. Таким чином дірку в борту дещо піднімають.
В якому стані екіпаж? Кажуть, дещо переляканий. І не тільки на «Хурсі», але й на «Приазовье» (середній розвідувальний корабль ЧФ РФ). Це інший корабель розвідувального дивізіону, який, можливо, відправлять на бойову службу в Чорне море шпигувати за нами замість «Хурса».
Якщо певні ураження відбулися в кормовій частині, то треба розуміти, що це не тільки дірка в борту. Це ушкодження валопроводів головного гвинта, ушкодження кабель-трас. Це великий «геморой».
Скріншот відео ураження корабля ЧФ РФ «Иван Хурс», знятого під час атаки камерою морського дрону, 24.05.2023.
Валентина Самар: Ознакою технічного стану корабля стане дата його виходу на виконання завдань.
Павло Лакійчук: Я думаю, що ознакою буде перехід його в акваторію 13-го судноремонтного заводу, в Кілен-бухту. І це буде свідчити, що він встав надовго. Бо там черга.
Валентина Самар: Чорне і Азовське моря використовуються Росією для обходу санкцій. ЦЖР детально описував схему, коли судна, заходячи чи виходячи з закритих закритих кримських портів, відключать АІS (АІS — автоматична ідентифікаційна система), потрапляють у «мертву зону», де можуть перевантажувати, наприклад, крадене зерно або підсанкційну нафту. Аналітичний і розслідувальний центр Lloyd’s list intelligence у дослідженні для для Financial Times порахував: протягом перших трьох місяців 2023 року було зареєстровано 1753 пропуски в передачі AIS на 586 суднах. Грубо кажучи, кожне судно в середньому тричі вимикає AIS. Це нібито може стати об’єктом 11-го пакету санкцій ЄС. Обговорюється заборона входу в європейські порти для суден, які вимикають AIS, намагаючись приховати свої пересування. На вашу думку, чи буде таке покарання робочим?
Павло Лакійчук: Ідея хороша, але будь-які санкції працюють, якщо постійно вдосконалювати механізм контролю за їхнім дотриманням. Коли виконання санкцій не контролюють, вони сходять нанівець. Далі включається механізм контролю і покарання за порушення санкцій. Громадський моніторинг, моніторинг спеціальних служб і установ дозволяє зробити так, щоб порушувати санкції стало собі дорожче. Тільки так це функціонує.
Відключення AIS — це півбіди. Є ще така штука, як GPS spoofing. Коли автоматичну ідентифікаційну систему суден дурять, вносять фальшиві дані. Росіяни почали застосовувати це задовго до повномасштабного вторгнення в Україну. Але відтоді цей процес пішов набагато активніше.
І відключення AIS, і GPS spoofing призводять до загрози зіткнення суден у морі. Це загроза не тільки у нас, в Чорному морі, це глобальна загроза. Якщо якийсь придурок буде повторювати оці російські винаходи, це може призвести до повного бедламу в морі, в океані, до десятків, а може й сотень аварій і катастроф.
Цим займається Міжнародна морська організація (ІМО). Але проблема в тому, що Російська Федерація, держава-агресор, займає там потужні позиції. Ми самі, міжнародна спільнота, дозволили росіянам окупувати ІМО. Я думаю, наступним політико-дипломатичним кроком України і наших партнерів має стати витіснення російських представників з ІМО і заміна їх адекватними людьми з нормальних морських держав.
Валентина Самар: Назвіть три умови, за яких деокупація Криму стане можливою?
Павло Лакійчук: Умова одна — ми маємо вірити в наші ЗСУ. Крім ЗСУ Крим ніхто не звільнить. Кацапи просто так з нашої землі не втечуть, це неправда. Отже, віримо в наші ЗСУ, звільняємо Херсонщину і Запоріжжя. Це ключова умова для початку наступу на Крим. Третя умова – це доповнення до двох перших. Звільнення нашої землі призведе до паніки в Росії, до серйозних зрушень у російському політикумі і суспільстві. Це може посприяти тому, що Крим буде звільнено відносно мирним шляхом.
