Назвою «Царские волки» поєднані військово-технічний центр, де випробовують у бойових умовах нове озброєння приватних розробників, «Добровольческая русская ударная бригада», загони БАРС якої воюють на запорізькому напрямку, та учбові центри для операторів безпілотників.
Все це об’єднав у одному проекті Дмітрій Рогозін, колишній депутат Держдуми, віцепрем’єр і глава Роскосмоса, забезпечивши собі потужну розкрутку в медіа. Відтак «Царские волки» стали вдалим трампліном для повернення Рогозіна, який за рік після відставки не дочекався від Путіна статусного призначення, у політику федерального рівня і, ймовірно, новим джерелом доходів родини. Його 40-річний син Алєксєй Рогозін працює радником у татковому технічному центрі «Царские волки», що просуває нові розробки озброєння на шляху до державного оборонного замовлення.
Розберемо це вороже формування на кісточки, назвемо імена ключових фігур і компанії-розробники озброєння для війни проти України, які й досі (за винятком Рогозіна-старшого) ще не потрапили у санкційні списки. Для зручності розділили текст розслідування на дві частини. Відеоверсію розслідування дивіться тут.
Для початку з’ясуємо походження назви «Царские волки», а заодно трохи нагадаємо, хто такий Дмітрій Рогозін. Бо останнім часом у нас його згадують лише із жартами про поранення у спину в «бойовому ресторані» у Донецьку. І даремно.
Трохи біографії. Син генерал-лейтенанта – начальника управління Міноборони СРСР і зять полковника зовнішньої розвідки КДБ Дмітрій Олєговіч Рогозін вивчився на журналіста-міжнародника. Мріяв стати розвідником, проходив стажування від КДБ на Кубі, однак начебто не вдалося. Але ми не віримо, бо вся подальша біографія Рогозіна просто усіяна ознаками роботи під прикриттям і за кордоном, і в Росії, де він працював на «патріотичному» напрямку – аж до кидання зіги во славу Росії. Кому це цікаво – почитайте у вікіпедіях, а ми розкажемо про те, чого там немає.
Вкрадена назва і брехлива легенда
В офіційній біографії Дмітрія Рогозіна відсутня навіть згадка про його участь у подіях на Балканах в першій половині 90-х. І зрозуміло чому: він був радником ватажка боснійських сербів Радована Караджича, засудженого Міжнародним кримінальним судом щодо колишньої Югославії (ICTY) до довічного ув’язнення за геноцид (етнічні чистки мусульман у Сребрениці), знищення цивільного населення під час облоги Сараєво та інші воєнні злочини.
Рогозін у лютому 2023 вперше повідомив, що і сам воював, а командувач армії боснійських сербів Ратко Младич (ще один воєнний злочинець, також засуджений тим же трибуналом до довічного) навіть нагородив його…власним кашкетом за штурм Ново-Сараєво.
«Розкритись» Рогозіну довелось через публічну сварку із іншим воєнним злочинцем – Ігорєм Гіркіним (Стрєлковим) та необхідність пояснити походження пафосної назви «Царские волки». За словами Рогозіна, він воював у російському добровольчому загоні, який серби називали «Царские волки», що входив до підрозділу «Білі вовки». Мовляв, звідси і «успадкована» назва військово-технічного центру і бригади.
Д. Рогозін дослівно: «У нас подразделение называлось «Белые волки» по-сербски. В его составе образовалось небольшое подразделение, несколько десятков человек, РДО — русский добровольческий отряд. А сербы нас называли «Царские волки», отсюда и появилось название, под которым нас и знают в Донбассе».
Однак у жодних спогадах учасників подій на теренах колишньої Югославії та історичних довідках про добровольчі російські формування підтвердження словам Рогозіна про його участь в жодному з трьох РДО — «Русских добровольческих отрядах», які почергово воювали на боці боснійських сербів, — ми не знайшли. А сама версія містить низку недостовірностей.
«Царскими волками» у ЗМІ часто називають створений у Вишеграді другий «Русский добровольческий отряд» (РДО-2), насамперед, через прапор підрозділу — чорно-жовто-білий «імператорський» часів Алєксандра ІІ і Ніколая ІІ триколор, та монархічні погляди частини бійців. Водночас, Алєксандр Кравченко, який воював у складі другого і третього РДО, стверджує, що «царскими волками» їх називали лише журналісти: «Ми себе так не називали. Якось це було пафосно чи що. Та і смішно це було в тих умовах». Гіркін, який дійсно воював у цьому підрозділі, ще в 1998 році писав, що другий РДО «царскими волками» прозвала бульварна преса.
Перший командир загону РДО-2 Алєксандр Мухарєв з позивним «Ас», розповідав, що «царским офіцером» серби називали саме Ігоря Гіркіна, а про «добровольця» Рогозіна в жодних інтерв’ю навіть не згадує.
Воєнний злочинець Ігор Гіркін стверджує, що не пам’ятає, щоб Рогозін воював з ним в одному загоні, тобто, в РДО-2, і ніхто із живих ветеранів не може пригадати, що він там був.
Однак спогади, то одне, а факти, зав’язані на хронології, — аргумент набагато вагоміший.
Загін РДО-2 діяв з листопада 1992 по серпень 1993 року. Після припинення діяльності його прапор передали на зберігання у храм Святої Трійці у Белграді, де знаходиться могила генерала Врангеля. Частина росіян і українців з розпущеного Другого РДО увійшли до новоствореного загону РДО-3, що входив до Новосараєвського загону четників Славка Алєксіча. З осені 1994 частина бійців із Третього РДО та новоприбулі з Росії входили до розвідувально-диверсійного загону «Beli Vukovi» («Білі вовки») під командуванням Срджана Кнєжевіча, що напряму підпорядковувався командуванню Сараєвсько-Романійського армійського корпусу. В загоні були найманці з Росії, України, Польщі та інших країн східної Європи, однак росіяни не були в більшості і не були виділені в окремішній підрозділ. (Ці факти і хронологію можна перевірити у безлічі джерел, зокрема, 1, 2, 3, 4, 5).
Тепер співставляємо ці дані із текстом до опублікованих напочатку жовтня 2023 фото Рогозіна з Младичем, подарованого ним кашкета та копій листів від Младича і Караджича (датовані 2014 роком, коли тривали засідання трибуналу в Гаазі).
Дослівно: «На фото – фуражка Младича, подаренная им Рогозину за участие отряда русских добровольцев «Царские волки» в успешном штурме осенью 1994 года Ново-Сараево».
«Царские волки» (тобто, РДО-2) – і штурм восени 1994 року? Овва, так загін уже рік як не існував! На той час вже навіть останній – Третій РДО – «закінчився», і російські найманці розчинились у сербському загоні «Beli Vukovi». То на яких же фронтах воював «царскій волк» Рогозін?.
Схоже, Рогозін не тільки вкрав медійну назву РДО-2, а й вигадав легенду своєї співучасті в «русском добровольческом» загоні. Але ж це не новина, коли росіяни крадуть і брешуть. Набагато серйознішим є момент, який відкрився завдяки зізнанню Дмітрія Рогозіна про роботу на Караджича.
Звісно, стати радником керівника боснійських сербів не могло бути його самодіяльною ініціативою, а ймовірно завданням російської спецслужби. Точний період Боснійської війни, в який Рогозін був приставлений радником до керівника боснійських сербів, він не називає і зараз. В одному із виступів перед бійцями загону БАРС Рогозін каже, що був радником Караджича у 1994-1995 роках і тоді ж брав участь у війні, зокрема, восени 1994 року успішно штурмував район Сараєво.
На цей період припадає фіналізація найжахливіших злочинів Боснійської війни: облога сербами Сараєво, що призвела до загибелі більше 12 тисяч людей, і облога та етнічні чистки в Сребрениці, де при захопленні міста 11 липня сербські військові вбили більше 8 тисяч боснійських мусульман чоловічої статі – від хлопчиків до похилого віку. Міжнародний трибунал визнав цей злочин геноцидом, за який, серед іншого, були засуджені Караджич, Младич і низка воєначальників сербської армії.
Що ж саме у цей період Рогозін радив Караджичу? Версія про те, що він координував російських добровольців – недолуга, бо з літа 1994 року загони РДО вже не існували, кількість російських найманців була мізерною (загін, як правило, налічував 10-15 бійців) та й у жодних спогадах цей «координатор» не згадується. Тож справжню роль Рогозіна в статусі радника воєнного злочинця Радована Караджича під час Боснійської війни ще належить встановити.
Військово-технічний центр папи і сина Рогозіних
Дмітрію Рогозіну не можна відмовити у двох талантах: тримати ніс по вітру і працювати з медіа.
Рогозіна звільнили з посади глави Роскосмоса у червні 2022 року. На саркастичні нагадування в соцмережах про готовність на початку травня 2014 року, коли він був віце-прем’єром, поміняти «всі посади» на окопи у Слов’янську, Рогозін відповів фактично лише у жовтні. Запостив фото з комбатами «Сомалі» і «Пятнашек», пострімив із Савур-могили і Запоріжчини та повідомив, що до його «бойової географії» – Придністров’я, Боснія, Північний Кавказ – додалась Новоросія.
Як показав злам його переписки, зокрема, і з керівниками топових пропагандистських медіа, опублікований Суспільним, Рогозін може нараз замовити новину у Марго – Маргаріти Сімоньян, зв’язатись із Владіміром Соловйовим чи хутко організувати інтерв’ю і новини в ТАСС. Тож восени 2022 року, саме в той час, коли Аркадій Ротенберг начебто клопотався за призначення Рогозіна на якусь високу посаду, у федеральних змі била хвиля новин про «експертну групу «Царские волки», яка консультує збройні формування на Донбасі і випробовує нові розробки в бойових умовах.
Назву своєї групи Рогозін змінював кілька разів, в результаті зупинився на «Военный научно-технический центр «Царские волки», а згодом з’явилась і «Добровольческая ударная бригада «Царские волки». Однак ви не знайдете в російському державному реєстрі жодної юридичної особи з такою чи співзвучною назвою і Рогозіним Дмітрієм чи його сином Алєксєєм у засновниках або керівниках. Єдина організація Рогозіна-молодшого заснована в 2021 році і має назву «Центр развития транспортных технологий».
Тобто, де-юре «Царских волков» не існує. Але вони є!
Відсутність державної реєстрації і скандальне поранення в ресторані «Шеш-Беш» не завадила Рогозіну створити цілий військово-технічний холдинг і вміло просувати його в медіа і коридорах влади. Структура всього, що об’єднане назвою «Царские волки», в цілому виглядає так:
Перший напрямок діяльності – військово-технічний центр, де розробляється і випробовується нове озброєння, в основному, – безпілотники, вони ж ремонтуються і перепрошиваються. Мережа центрів включає Москву, Донецьк і Запорізьку область (точне місце не вказане).
На ТОТ сходу і півдні також створені навчальні центри для операторів БПЛА з підрозділів бригади та інших добробатів.
І, нарешті, бойове крило «Царских волков» – чотири загони резервістів БАРС (Боевого армейского резерва страны), які воюють проти України на півдні. У цих же загонах в реальних бойових умовах проходять апробацію нові розробки озброєння.
Розглянемо кожен із цих напрямків окремо, називаючи імена керівників і компанії-розробники озброєння.
Військово-технічний центр «Царские волки» очолює Дмітрій Рогозін, а посада його єдиного сина Алєксєя Рогозіна вказана як радник.
Алєксєю 40 років і його основна професія – син. Син Дмітрія Рогозіна. Він починав свій трудовий шлях у папиній партії «Родина» і «Конгрессе русских общин» (це п’яті колони за кордонами Росії). Коли Рогозін-старший був віце-прем’єром і главою Роскосмоса, Алєксєя призначали в керівництво великих корпорацій у ВПК та авіаційній галузі. Наприклад, директором Алексинського хімкомбінату, що виробляє піроксиліновий порох, віце-президентом «Об’єднаної авіаційної корпорації» чи гендиректором «Авіаційного комплексу ім. Ільюшина». А тепер він – радник папиного ВТЦ «Царские волки».
Треба визнати, Рогозін-молодший – один із тих, хто штовхав ідею необхідності розвитку безпілотних авіасистем, коли це ще не було в Росії мейнстрімом, але підтвердила війна проти України і зараз в Росії справжній бум розробки безпілотників приватними і державними центрами і конструкторськими бюро.
Найкращий спосіб отримати державне оборонне замовлення на нові види озброєння – пройти успішну апробацію розробки в зоні бойових дій. У частинах регулярної армії для приватних розробників це неможливо, але випробування вільно можна проводити у добробатах на окупованих територіях. Відтак Дмітрій Рогозін починав розкручувати свій проект у незаконних збройних формуваннях на окупованому Донбасі. У листопаді 2022 він заявляв про співпрацю більш ніж з десятьма розробниками легких ударних безпілотників для «військ ДНР і ЛНР», а у січні 2023 року писав про 15 розробок, що проходять апробацію.
Однак плани були значно масштабнішими: Рогозін, використовуючи свої зв’язки, намагався отримати для свого центру офіційний статус. У документі, який ймовірно готувався для зустрічі з заступником голови Радбезу РФ Дмітрієм Мєдвєдєвим 19 січня, Рогозін пропонує: «1. Рішенням колегії військово-промислової комісії уповноважити НТЦ «Царские волки» виконувати експертну функцію у частині оцінки, впровадження і регулювання ініціативних робіт у сфері БПЛА. 2. Рішенням координаційної ради при уряді РФ щодо забезпечення потреб збройних сил РФ, інших військ, військових формувань і органів створити робочу групу з забезпечення потребами у сфері БПЛА, включивши в її склад НТЦ «Царские волки». (цитується за розслідуванням Суспільного).
Після зустрічі з Мєдвєдєвим, як свідчить переписка з його зламаного месенджера, Рогозін розіслав анкету (яку склав син Алєксєй) розробникам для підготовки презентацій робіт і проведення наради «з участю мінпромторгу та міноборони на тему підтримки робіт приватних компаній, а також ініціативних розробок в інтересах фронту». Цікаво, що серед адресатів був і російський мільярдер Константін Ніколаєв, співвласник Globaltrans, найбільшого оператора а контейнерних перевезень в Росії, який має активи в США і був спонсором російської шпигунки Марії Бутовой. Не виключено, що Ніколаєв, якого Рогозін у переписці називає Костєй, може спонсорувати «вовчий» проект Рогозіна, як це роблять Ротенберги щодо аксеновсько-прігожинського «Конвоя».
Тепер про розробки, які вже «засвічені» у російських медіа та пабліках Рогозіна і «Царских волков». У січні цього року повідомлялось, що центр «Царские волки» розробляє три великих ударних дрони та один мініатюрний дрон-розвідник «Матрьошка». Цей дрон змішаного коптерно-літакового типу має літати на відстань у 100 кілометрів і знімати місцевість, а при масштабуванні виробництва, як каже Рогозін-старший, тягатиме українцям «подарунки у вигляді мін».
Дрон-перехоплювач «Архангел» вперше показали на відео у липні цього року. Тоді, за словами Дмітрія Рогозіна, вже завершувались його випробування, однак інформації про серійне виробництво ми не знайшли. Про тактико-технічні характеристики «Архангела», як і інших розробок, не повідомляють.
Безпілотник «Штурм» у серпні, як стверджують у центрі, вже працював по українських позиціях. Про результати бойового застосування обіцяли повідомити і закликали робити замовлення. Звітів наразі немає.
Депутат Державної Думи Дмітрій Кузнєцов нещодавно привіз Дмітрію Рогозіну на апробацію нові розробки своїх партнерів із «Центра оборонных инноваций»: пристрій для подавлення БПЛА, який назвали «Владлен Татарский», та нову антидронову рушницю науково-виробничого об’єднання «Кайсант».
«Будем ждать отзывов», пише депутат Кузнєцов. І розкриває досі непублічну інформацію. Виявляється, у «Царских волков» є дрони-перехоплювачі, які в комплексі з системою дальнього виявлення БПЛА «Саурон» можуть «забезпечити спокійний сон москвичів», радіє Кузнєцов.
Є у «вовків» Рогозіних ще одне дуже важливе завдання, успіхам в якому вони дуже радіють і про які розповідають усі воєнкори і змі. Технарі та бійці БАРСиків влаштовують справжні полювання за зразками західного озброєння та новими українськими розробками, аби вкрасти новітні технології. Найвдаліше полювання «Царские волки» провели у липні, коли росіянам пощастило захопити великі уламки британської крилатої ракети Storm Shadow.
За уламками чеського безпілотника Primoco One бойовикам БАРС-10 довелося буквально повзти по болоту на дні зневодненого Каховського водосховища. Дістати вдалося лише з четвертого разу. Трофеї розчленовують у технічних центрах у Донецьку та на Запоріжчині, а найцінніші західні зразки відправляють до Москви.
У липні Дмітрій Рогозін провів свого роду відеоекскурсію по технічному центру «Царские волки» у Донецьку. Похвалився новим, створеним на замовлення приміщенням для зборки безпілотників, а заодно засвітив технічних співробітників, яких нам вдалося ідентифікувати.
Молодий чоловік, який на прохання Рогозіна-старшого робить огляд начиння трофейних безпілотників, – Жильцов Віктор Олєговіч. Йому 28 років і він з російського міста Гулькевичі Краснодарського краю. Ідентифікувати його вдалося завдяки сервісу розпізнавання облич і татуюванню на лівому передпліччі. Він видалив свою сторінку у ВК, проте заархівовані світлини ще залишилися.
39-річний Додзін Дмітрій Ігорєвіч – інженер із Челябінська. Попри роботу в Донецьку, він залишається директором власного підприємства «Фэст инжиниринг». Фірма займається різними видами робіт: від широкоформатного 3D друку, систем позиціонування до побутової автоматизації і регулярно отримує замовлення від державних і муніципальних органів.
Решта співробітників науково-технічного центру «Царские волки» свої обличчя приховують за балаклавами. Однак все таємне рано чи пізно стає відомим. Особливо коли мова йде про злочин агресії та воєнні злочини.