Кінець весни у Криму видався дуже спекотним: ЗСУ завдали результативні удари по базам окупаційної армії Росії на півострові. Насьогодні вже абсолютно точно підтверджено, що малий ракетний корабель «Циклон» проекту 22800 «Каракурт», який є носієм крилатих ракет, знищений у Севастополі ракетним ударом у ніч на 19 травня. Він потонув. Тижнем раніше, на світанку 13 травня, ракетним ударом ЗСУ пошкоджена російська база ППО на горі Ай-Петрі, ліквідований командир військової частини Алєксандр Кулаков, загальна кількість знищених ворожих військових невідома. За кілька годин після запису цієї розмови ЗСУ знову атакували військові ворожі об’єкти у Криму: зафіксовано влучання у селищі Сонячногірське під Алуштою, де знаходиться в/ч 28735 прикордонного управління ФСБ РФ. Про значення цих атак для південного фронту говоримо з військовим аналітиком Павлом Лакійчуком, керівником безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» в ефірі програми «Питання національної безпеки» з Валентиною Самар.
Валентина Самар: Пропоную почати із квітневих подій: вдалої атаки ЗСУ по аеродрому у Джанкої, потім перенестись на Ай-Петрі і далі у Севастополь, де було уражено «Циклон». Що відбувається цією спекотною весною у Криму?
Павло Лакійчук: Сили оборони продовжують стратегічну оборонну операцію на всіх театрах бойових дій. Українці зараз з острахом дивляться на події на Харківщині, військове командування більше занепокоєно ситуацією на Донеччині. Те, що суспільна увага прикута до Харкова, не знімає задач з наших ВМСУ і загалом Сил оборони з протидії противнику на півдні. Там триває операція оперативного рівня, яка називається підготовкою бойового простору, якщо казати натівською термінологією. Сама назва про все каже: якщо простір готують до бою, цілком можливо, там відбудуться ключові події.
Щоб усвідомити і оцінити те, що відбувається зараз, треба глянути назад – у 2022-2023 роки. Завдяки протикорабельним ракетам, спецназу, морським дронам Силам оборони України вдалося витіснити ворога з акваторії північно-західної частини Чорного моря, а потім взагалі його виперти. Це дозволило в обмеженому обсязі відкрити морський коридор до України, який вже вийшов на довоєнні показники, як рахують наші аналітики. Але це не означає, що західна частина Чорного моря вже наша. Навіть попри те, що російські кораблі з Севастополя змушені тікати до Новоросійська. Чорне море в кращому випадку сіра зона, а в гіршому – росіяни продовжують контролювати його з повітря. Результатом цього є ракетні удари по наших приморських містах. Постійне патрулювання ворожою авіацією північного заходу. З цим треба було щось робити.
Зазвичай ознакою підготовки ударів є знищення ППО. Журналісти запитують, з якою метою ми вибиваємо російське ППО, щоб їхні ЗРК С-300 не били по Одесі, Харкову, іншим містам? Це це теж важливо. Зверніть увагу, в останні місяці активність ударів С-300 по наших містах значно скоротилась. Не тільки «Калібрів» стало менше, але і «трьохсоток». Надлишок, який ворог мав по цих комплексах і який дозволяв йому масово застосовувати їх не за призначенням, а для кошмарення українців, стає все меншим. Тепер ППО потрібна їм для захисту своїх об’єктів.
Валентина Самар: Невипадково одним з об’єктів, по якому ЗСУ поцілили, був аеродром в Джанкої, де базуються ЗРК С-400. Було мало коментарів по Ай-Петрі. Чого ми досягли ударом по радарам, які там розміщені?
Знищені ракетним ударом ЗСУ російські ЗРК С-400 на військовому аеродромі в окупованому Джанкої, 17.04.2024. Фото: ГУР МОУ
Павло Лакійчук: Спочатку була низка ударів по дивізіонам ППО ворога. ЗСУ створювали коридор для нанесення ударів ракетами, в тому числі авіаційного базування, по важливим об’єктам противника у Криму. Щоб ракети змогли долетіти до цілей, знищувались комплекси ППО – точково, ефективно і успішно. Але ППО – це не тільки зенітні комплекси і ракети, а і засоби спостереження. Такими засобами у ворога були і залишаються літаки А-50. Але їх стає все меньше. Один кувиркнувся в Азовському морі завдяки ефективній роботі наших зенітників, другий – збили над Краснодарським краєм РФ. Всього їх штук шість придатних. Тож росіяни зараз працюють без дальнього радіолокаційного виявлення з авіаційної компоненти. А є в цих засобів дублер – берегова система загоризонтного спостереження. Красиві білі кулі на Ай-Петрі – це радіопрозорі ковпаки зі скловолокна над радарними системами та антенами комплексів повітряного виявлення. Такий собі А-50 на землі, але значно потужніший. Ця частина ще при СРСР була створена, потім була у складі Повітряних сил України, наші військові модернізували наявні три комплекси на наших технологіях. Я не знаю, чи росіяни змогли їх вдосконалити, але вони захопили ласий шматок.
Куполи захисних споруд радарів 3-го радіочастотного полку ПКС РФ (в/ч 85683) на горі Ай-Петрі в окупованому Криму. Фото з соцмережі
Удар по Ай-Петрі був нанесений, щоб цей аналог А-50 теж не працював. Коли ворогу виколюють очі і затуляють вуха, знищуючи засоби протидії, у гру вступають основні засоби ураження. Основною нашою ціллю цього разу були аеродроми і літаки противника. Основний – аеродром Бельбек, головний авіаційний хаб штабу Чорноморського флоту РФ повітряний хаб. Там найпотужніше угруповання винищувальної авіації: СУ-30СМ, більш старі Су-27, Міг-31. На жаль, це не ті Міг-31, що носять «Кинджали». Для цих цілей росіяни модернізували з десяток машин – Міг-31К. Після низки ударів по Криму за особистим розпорядженням Путіна на півострові розмістити перехоплювачі, щоб завадити українцям наближатись.
Валентина Самар: Але це не допомогло. Поговоримо про інші засоби, які зараз тестуються. Заголовки кажуть, що знищений «Циклон» був останнім носієм крилатих ракет у Чорному морі. Але це не так.
Павло Лакійчук: Журналісти і всі українці хочуть перемог і почули те, що хотіли почути. Насправді Дмитро Плетенчук (начальник Центру стратегічних комунікацій Сил оборони півдня) сказав, що це останній носій «Калібрів» у Криму. Це дійсно так. Тому що більшість носіїв, фрегати 11356 проекту, ракетні катери 41-ої бригади, підводні човни перекинули у Новоросійськ. До слова, коли там повітряна тривога, човни затоплюють – бояться наших морських дронів. Все, що може завдати нам шкоду, сконцентровано в Новоросійську. В Севастополі залишаються кораблі і судна в ремонті, які не є критично важливими для росіян, вони старі і не здатні виконувати основну задачу російського командування – нанесення ударів по наший інфраструктурі.
Малий ракетний корабель «Циклон» проекту 22800 «Каракурт» Чорноморського флоту РФ.
«Циклон» був серед небагатьох потрібних кораблів. З морським тральщиком 68-ї бригади «Ковровец» вони тусувались на 13 причалі. Не знаю, чи знищений «Ковровец» – на супутникових знімках не видно, бо вони дуже схожі. Але після цього удару навіть 68 бригада почала тікати. Якщо не помиляюсь, два тральщика, малий протичовновий корабель попрямували до Новоросійська. В Севастополі кораблів залишається все менше.
Валентина Самар: У російських морських воєнних пабліках палке обговорення відео тестування модернізованого безекіпажного катера, як вони це називають, оснащеного системою «Град». Думки дуже різні. Яка ваша?
Павло Лакійчук: «Град» – це перебільшено. Це реактивна система залпового вогню, але меншого калібру, яка використовується зазвичай на наших вертольотах. Але і це потужна штука, хоча не дуже точна – для накриття площ. Нагадаю, раніше, під час атаки російських кораблів, виявили один морський дрон MAGURA V5, який ніс ракети класу «повітря-повітря» для знищення гелікоптерів і літаків противника. Про що це каже? Військові, СБУ, ГУР МО між собою конкурують і діляться досвідом – це добре. Вже не тільки розроблена тактика застосування груп морських дронів, це вже не просто рій бджіл – це вовча зграя, коли кожна одиниця відіграє при атаці певну роль. Хтось відволікає противника, хтось здійснює протиповітряну оборону, хтось завдає удари по кораблях, хтось – по берегових об’єктах. Було багато критики щодо MAGURA з ракетами ППО: мовляв, вузький сектор наведення, обмежені дистанції. Не це головне. Головне – психологічний ефект. Росіяни вигадали найпростіше – під час атаки морськими дронами піднімають вертольоти або Бе-12 літаки-амфібії, шукають і розстрілюють беззахисні дрони. Тепер так не вийде: вони знають, що кілька наших дронів призначені для того, щоб їх збивати. Тому вони не будуть такими борзими – це вже досягнення. Теж саме із [морським дроном] Sea Baby з системою РСЗВ. Критикували: нестабілізована маломірна платформа, вона не завдасть серйозної шкоди противнику… Суть в іншому: тепер ворог знає, що морські дрони будуть його обстрілювати. Росіяни будуть змушені захищатись, а не тільки намагатись перешкодити їхнім діям.
Валентина Самар: Я думаю, всі дискусії буде закінчено, коли дрони вполюють перший вертоліт
Павло Лакійчук: Еволюція відбувається постійно. Початкові задуми можуть критикувати, але вже за кілька місяців це буде зроблено на зовсім іншому технічному рівні. Пригадайте «молодість» MAGURA чи Sea Baby – зараз це зовсім інші технічні засоби, значно досконаліші ніж були навіть рік тому.
