Луцьк. Відпустка. Страх. Страх чоловіків, які ще не у війську захищати своє. Вони вигадують все що завгодно, щоб сховатись від реальності. А реальність така, що фронт може рухнути через нестачу людей, втому та зневіру тих хто залишились і воюють вже 3 рік.
«Ну вони ж сюди не дійдуть?». Кілька людей питали майже слово в слово одне і теж. Заглядували мені в очі наче діти.
Ще раз для усіх. Можуть дійти. Прагнуть дійти. Насправді їх не цікавить якісь там окремі області. Вони хочуть контролювати усю територію України до останнього закарпатського села. Щоб мати можливість оформити це з точки зору міжнародного права і відновити колишній радянський союз (а його західний кордон був не по Дніпру а по Західномк Бугу).
Якщо ми їх не зупинемо – то дійдуть. А «ми» це не мобікі, яких наловили тцк з бусіками. Це свідомі громадяни, які воюють/служать з мотивацією.
Я не буду апелювати до совісті і патріотизму чи до любові. Страх сильніший за це все.
Я знаю. Бо постійно переборюю страх. Такий сильний, що паралізує і тіло і розум. І мої хлопці переборюють. Бахмутський, Купянський, Лиманський, Покровський напрямки. Чим далі тим страшніше. Але ми виграємо кожного разу цю боротьбу в собі.
Зберіться і переможіть цей страх. Нарешті. Перестаньте боятись.
Я допоможу.
Ворог підсилює Ваш страх через пропаганду. Розганяючи тези про:
величезні втрати. Ви думаєте, що на війні вижити майже не можливо. Давайте порахуємо. За 2 роки у війні загинуло 31 тис. військових. Якщо сили оборони це близько мільйона – то смертність десь 1-2%/рік.
А якже ті історії що від роти залишилось 20 людей? З 100 людей 5 загинуло, 10 шпиталь. 10 відпустка по лікуванню, 10 СЗЧ, 5 на навчанні 20 перевелось в інші частини/підрозділи, 20 звільнилось. От і виходить 20. Хоча загинуло 5…
Хочу розвіяти плітки про нашу бригаду. Ми були в районі Очеретине в час активної фази наступу ворога. Було не легко. Але в Луцьку ходять якісь неймовірні цифри – 1500 втрат. Не скажу за всю бригаду. Кількість загиблих в нашому баті це не двозначне число.
Ще страшно ?
думаєте підете у військо будете стріляти в ворогів, кидати гранати та на вас буде їхати танк? Вірогідність такого десь 25%. Половина в частинах не сидять на передку. А ще половина частин не перебуває на активній лінії фронту. Скажу більше – багато піхотинців не бачили ворога наживо. Так, під обстрілами арти сиділи. А от в контактних боях участі не брали…
Зрозуміло, якщо Вас «загребуть» ви можете попасти в гіршу бригаду в місці де точаться найстрашніші бої. Але, якщо підете добровільно, ви можете вибрати зараз місце і підрозділ. І Ваш % виживання збільшиться в рази.
Майже не страшно, але не хочете зависнути там на довго і втратити свободу?
Кажуть заільнитись можна тільки через смерть або каліцтво? Не зовсім правда, що з Армії немає виходу. Немає офіційної і масової демобілізації. Але існують чимало легальних підстав, щоб звільнитись. Найбільш чесна як на мене це 3 дітей (all you need is love 
Я розумію, що зараз піти у військо це як стрибнути з вишки в басейні. Багато хто для себе вже вирішили …. але страшно зробити перший крок. Ви щоразу відтягує цей момент. Хлопці – зараз саме час. Поки не почала працювати мобілізація/рекрутинг на повну, а перша хвиля добровольців стирається, саме Ви можете стати тією краплею, що наповнить океан
Дякую, що дочитав до кінця
Не бійся – Бийся !!!
