Відреагую на коменти під дописом (в кінці тексту – ред.) про Залужного і Ківалова, пише у Facebook Юрій Гайдай, старший економіст Центру економічної стратегії.
1) Я написав вчорашній допис винятково тому, що Ківалов – це величезний червоний прапор. Це безпринципна мерзота, яка обслуговувала першу спробу захоплення влади в Україні Росією. Це втілення усього лайна в українській юриспруденції та освіті, чувак, який доклався до виховання поколінь безпринципних правників. Ківалов – ворог української держави. Будь яка легітимація Ківалова – недопустимий треш.
2) Внесок Залужного в оборону і збереження України – беззаперечний. Він вже вписав себе в історію, незалежно від того, як вона далі поверне. Але це не дає йому карт-бланшу на відбілювання корумпованих російських упирів. Навіть навпаки. Його місце в новітній історії України, навіть у міфології (в позитивному значенні), накладає додаткові обов’язки і очікування щодо його публічних дій.
3) Виправдання про обов’язковість, протокол і т.п., які вигадують політичні блогери, і несуть під мій допис коментатори – жалюгідні. “Міжнародна освітня корпорація” – шарашкіна контора, зареєстрована на Харківському шосе.
В цієї зустрічі не було статусу, який би вимагав присутності Посла України в Британії. Можливо для когось це буде відкриттям, але купа подій при посольствах відбуваються за участі профільних аташе, цього цілком достатньо.
Коли ти – легендарний генерал і Посол в Британії, тобі важко нав’язувати муть. У тебе є доволі великий ступінь свободи посилати нахер нездорові двіжняки.
І навіть якщо тобі вже щось нав’язали – завжди є можливість зробити так, щоб нав’язане гавно не мало можливості пофоткатися з тобою для піару.
4) Я офігіваю, як люди раз за разом роблять ту саму помилку – створюють собі кумира і захищають його, чи точніше свою картинку в голові, з релігійною затятістю. Щоб потім розчаруватися з іще більшою силою.
5) Якщо ви переживаєте за наступні вибори, на яких Залужний може бути єдиним прохідним патріотичним кандидатом, то попустіться.
По-перше, які вибори? Війна досі триває і немає близьких перспектив її завершення. І навіть по завершенню буде ще довгий cool down період, перш ніж можна буде безпечно і демократично провести вибори.
По-друге, ви точно готові закривати очі на таке? Не страшно за наслідки? Коли Залужний ще був Головнокомандувачем, я, як і всі притомні люди, проігнорував історію з захистом дисертації Залужним у Ківалова – це неважливо для військового.
Але зараз у Залужного інша, публічна і цивільна роль. І мене дуже трігернула фотка з Ківаловим, бо в студентські роки я відстояв увесь Майдан, був одним із перших, хто вийшов на нього, ще до перекриття Хрещатику, волонтерив у виборчому штабі та їздив спостерігачем у Макіївку. І прізвище Ківалова запам’ятав назавжди. Це моя персональна червона лінія.
Я не “позитивний блогер”. Маю розкіш називати речі своїми іменами, на відміну від політичних шестірок і продажних “експертів” різних мастей.
Під час вторгнення здебільшого стримуюся, бо і так трешу багато. Але хто давно мене читає, то знає, що не роблю преференцій жодному політичному табору.
Для мене важливі вчинки, а не релігійна віра. Сліпа віра в політиків ще нікого до добра не довела.
