Гроші Бабакова, слова Прілєпіна. Як російські спецслужби використовують військовополонених для експорту пропаганди війни проти України

Про підрозділ з українських військовополонених, якому росіяни дали ім’я Максима Кривоноса, полковника Війська Запорозького часів Хмельниччини, уже розповідали наші колеги з “Белсат” і Суспільного. А між цими публікаціями ключових  фігурантів здеанонив адмін каналу “Osint простими словами”, який навіть проводив стріми, навчаючи ідентифікації осіб на прикладі “кривоносців”. Найбільший (але все ще неповний) їхній перелік є вже і на “Миротворці”. 

Центр журналістських розслідувань, який в той же час робив “розпаковку” цього незаконного збройного формування (НЗФ), поставив її на паузу через брак фінансування, а зараз повернувся, щоб підсвітити цю історію з іншого, раніше невідомого,  ракурсу. Ми знайшли фінансиста, куратора-натхненника та виконавців воєнного злочину, яким, безперечно є використання військовополонених для ведення війни проти України. Ступінь вини кожного полоненого, який добровільно чи з примусу задіяний у цьому проекті спецслужб РФ, як і обставини їхнього потрапляння до полону, має визначити український суд.  (Відеоверсія розслідування – за посиланням).

О подразделении украинских военнопленных, которому россияне дали имя Максима Кривоноса, полковника Войска Запорожского времен Хмельницкой области, уже рассказывали наши коллеги из “Белсат” и Суспільного. А между этими публикациями ключевых фигурантов сдеанонил админ канала “Osint простыми словами”, который даже проводил стримы, обучая идентификации лиц на примере “кривоносцев”. Самый большой (но все еще неполный) их перечень уже и на “Миротворці”.

Центр журналистских расследований, который в то же время производил “распаковку” этого незаконного вооруженного формирования (НЗФ), поставил ее на паузу из-за нехватки финансирования, а сейчас вернулся, чтобы подсветить эту историю с другого, ранее неизвестного ракурса. Мы нашли финансиста, куратора-вдохновителя и исполнителей военного преступления, которым, безусловно, является использование военнопленных для ведения войны против Украины. Степень вины каждого пленника, который добровольно или по принуждению задействован в этом проекте спецслужб РФ, как и обстоятельства их попадания в плен, должен определить украинский суд. (Видеоверсия расследования – по ссылке).

Перші згадки про так званий “загін імені Максима  Кривоноса”, що складається із українських військовополонених, які  нібито добровільно перейшли на бік Росії, з’явилися у Z-каналах ще в листопаді  2023 року. Однак історія, як то кажуть, не злетіла. Натомість у той час пропагандисти на всіх каналах  розкручували  псевдобатальйон дезертирів і зрадників “імені Богдана Хмельницького”, яких ми ідентифікували у розслідуванні у січні цього року. Не повірите, але після цього нові повідомлення про “батальйон Хмельницького”  зникли!  Погугліть і переконайтесь: новини  про нього в російських медіа пропали зовсім, а найсвіжіші ви знайдете… в українському Єдиному реєстрі судових рішень. Там уже три обвинувальних вироки бійцям цього підрозділу зрадників. Зокрема,  15 років позбавлення волі за державну зраду отримав його “командир” Андрій Тищенко. 

“Малєнькая частная компанія”

Тепер у ролі “правильних українців”, які воюють на боці Росії, – підрозділ “імені Кривоноса”.  Пропагандисти з Russia Today зняли про них цілий фільм “Исцеление”. При цьому усі суттєві дані щодо цього нібито бойового підрозділу повністю відсутні: не повідомляється ні про кількість полонених українських військових, які погодились воювати в його складі на боці Росії, ні про його рівень та  підпорядкованість якомусь формуванню російської армії. Спочатку підрозділ називали “окремою ротою” невідомо в складі чого,  потім  – окремим загоном, а тепер вони себе підвищили до рівня батальйона, але ні номера, ні підпорядкування не вказують. І це ненормально. Адже після бунту ПВК Пріґожина  Міноборони Росії змусило усі добробати легалізуватись через систему контрактування резервістів БАРС і жорстко підпорядкувало їх формуванням Збройних сил. 

• Приміром, фігурантів наших розслідувань – чотири загони БАРС із так званої добровольчої бригади “Царские волки” і БАРС-32 “ імені Судоплатова” –   придали 58-й загальновійськовій армії, що воює на півдні. Там ці колишні кишенькові армії нациста Роґозіна і зрадника Балицького стерлись до стадії розформування. Недобитки кількох добробатів  Дмітрій Роґозін зібрав у новому підрозділі БпЛА із назвою БАРС-Сармат,  який отримав номер 37 і входить до складу 7-ої десантно-штурмової дивізії ПДВ. 

Деякі медіа і аналітичні центри писали, що “загін ім. Кривоноса” входить до “Добровольческого корпуса”, що об’єднує добробати і найманців. Однак загону імені Кривоноса в переліку Доброкора немає. Єдина згадка про нього – в інтерв’ю з бійцем з позивним “Молодой” (20-річний Максим Мартинюк служив водієм у 25-ій окремій повітряно-десантній Січеславській бригаді і потрапив у полон на Покровському напрямку у жовтні 2024 року). 

Бійці російського “батальйону імені Максима Кривоноса” у серпні 2024 року. Telegram-канал НЗФ

Ок, скажете ви. Але ж у тг-каналі цього підрозділу купа відео роботи fpv-дронів з однотипним текстом “Бійці батальйону ім. Максима Кривоноса продовжують знищувати техніку націоналістів на такому-то напрямку разом із ЗС РФ”. Є таке. Є навіть відео, зняте зі спини, де якісь бійці забігають у напівзруйновані будівлі і стріляють в усі боки. Правда пострілів у відповідь чомусь немає. 

Однак  ми знайшли лише один підрозділ, який називає себе частиною “батальйону імені Кривоноса”, і який дійсно може мати відношення до бойових дій. Це — “Тактична група 11.13”, яка була створена у серпні 2024 року і має власну айдентику, яка ніяк не вказує на приналежність до “кривоносців”. Припускаємо, що відео на їхньому каналі – це робота екіпажів безпілотників саме цієї групи. 

ЦЖР ідентифікував бійця, який очолює “Тактичну групу 11.13”, однак він не колишній військовий ЗСУ, не полонений і взагалі не українець. 

39-річний Жуков Артьом Сєргєєвіч – громадянин РФ, родом із Алтайського краю. У минулому – волонтер, який займався гуманітарною допомогою на окупованій Донеччині, мав будівельний бізнес і розкручену медіа-активність. 

Жуков розповідав, що “Тактична група 11.13”, крім бойових виходів,  ремонтує дрони різним підрозділам та навчає операторів безпілотників. Однак наразі невідомо, чи група продовжує існувати. Останній ролик в її телеграмканалі –  вихід з “кривоносцями” у Селідово у листопаді минулого року. “Ще тільки ранок, а я вже тричі мало не вс*ався”, – жаліється боєць на відео. 

У травні цього року Жуков обіцяє підписникам, що скоро з’являться нові пости і вітає з Днем перемоги, публікуючи виступ доньки Дарини. На цьому канал припиняє оновлюватись, тож не виключено, що для Артьома Жукова війна вже скінчилась. 

У серпні в інтерв’ю біглому пропагандисту Олександру Чаленку  боєць з позивним “Ерік” розповів, що служив на штабній посаді в 465-му батальйоні 143-ої бригади ЗСУ. Але вирішив перейти на бік ворога і героїчно повз два кілометри по мінному полю до російських позицій. 

Ми з’ясували, що “Ерік” – це 32-річний Довгалюк Владислав Вячеславович мешканець Маріуполя і колишній працівник заводу “Азовмаш”. Однак його даних немає ні в базі розшуку МВС як безвісти зниклого військовослужбовця ЗСУ, ні у волонтерських пабліках про полонених. Тож не виключено, що його історія – чиста вигадка або створена легенда. 

Але для нашої розповіді важливо інше: саме Довгалюк у пориві дружньої бесіди з таким же перебіжчиком Чаленком проговорився про те, чим насправді є так званий загін імені Кривоноса.

“Батальйон імені Кривоноса – це не частина російських Збройних сил. Це, можна сказати, маленька приватна військова компанія, де люди неформального штибу, просто приватні особи, приватні спонсори створили ось таке формування. І тут усі добровольці”, – розповів Довгалюк.

Оце так камінг аут!  Якісь “приватні спонсори” створили військову компанію із українських військовополонених?! і до армії РФ вона  не має ніякого відношення?! тобто, це якесь незаконне збройне формування, яке розкручують по усіх федеральних каналах? Пояснення цьому цирку може бути тільки одне: так званий загін імені Кривоноса – це не військова одиниця російської армії, а проект російських спецслужб із цілком зрозумілими завданнями: сіяти сумніви серед українців у необхідності чинити опір окупантам, вербувати військових ЗСУ до зради і переходу на бік Росії та насаджувати маячню про “єдіний брацкій народ” устами українців і українською мовою. Ми з’ясували, хто ті спонсори, які фінансують цю “малєнькую частную компанию”. 

У грудні 2024 року в пабліках “кривоносців” з’явились фото і відео із Москви. Двох найбільш медійних фігурантів проекту “загін імені Кривоноса” з позивними “Історик” і “Хантер” возили до російської столиці на зустріч з українськими сепаратистами-втікачами. Зокрема з Дмитром Васильцем, останнім головою забороненої в Україні маргінальної проросійської партії “Держава”. 

У 2006 році під чергові вибори партію “Держава” прикупив і очолив колишній генпрокурор і мільйонер  Геннадій Васильєв, однак після обрання нардепом від Партії регіонів передав проект своїм міньйонам. З 2019 року головою “Держави” став сепаратист Василець, а його заступниками – Олександр Семченко і Віктор Малафеєв. Усі троє прислужують у антиукраїнських пропагандистських проектах Росії, де видають себе за законних представників України, і  вкупі з людьми Медведчука  є фігурантами кримінального провадження щодо дій з насильницького захоплення державної влади.

Двоє гостей сепаратистів – дійсно колишні військовослужбовці ЗСУ, які потрапили в полон. Володимир Кошелик, російський позивний “Історик”, за неофіційними даними служив у роті МВС “Торнадо”, був добровольцем  5-го батальйоні ДУК “Правий сектор” (так він названий на фото відомого фоторепортера Олександра Клименка). Після повномасштабного вторгнення Кошелик  служив у 47-й бригаді “Магура”, мав позивний “П’ятий” і потрапив у полон біля с. Красногорівка у жовтні 2023 року. 

Максим Бурʼянчук (російський позивний “Хантер”)  до великої війни був аспірантом Національного університету біоресурсів і природокористування, вивчав природне відродження лісів у Чорнобильській зоні. Служив у 110-ій окремій механізованій бригаді: на момент полону у червні 2024 року мав звання молодший лейтенант і був командиром 2 взводу 5 роти 2 батальйону бригади.   

То чого ж два новоявлених пропагандиста завітали до зрадників зі стажем? Василець каже, щоб скоординувати політичні і військові дії для зміни влади в Україні. А Кошелик прямо каже: головна проблема – брак ресурсів, аби  “показати українцям, хто насправді їхній ворог”. 

Однак у зграї зрадників під орудою Васильця грошей немає – вони самі інфоцигани в російських шоу, а їхній колишній покровитель – Васильєв ніяк публічно себе не виявляє. Останні згадки про нього – продаж маєтку на Рубльовці, оздобленого у стилі Пшонка стайл, та пошкодження інтерʼєру психічно хворим росіянином.

Однак аналіз контенту, яким незаконне збройне формування заповнює соцмережі, свідчить, що по-перше, гроші зʼявились, а по-друге, медійку зроблено більш-менш професійними руками. Тут кілька  циклів щотижневих програм, деякі з яких навіть українською мовою, купа різного роду і якості пропагандистських роликів, пости про “людоловів із ТЦК”  та “іноземних найманців” у ЗСУ, відео з тренувань на полігоні – і жодного з окопів на нулі.  Також купа контенту із усіляких пропагандистських заходів від Сапун-гори до “Дня родного языка” і муштри дітей на окупованих територіях.

Ось уже згадуваний раніше Довгалюк (позивний  “Ерік”) у день народження Пушкіна в окупованому Донецьку виступає, не повірите, на Вечері поезії.

У мілітарі-таборі “Новороссия” в окупованій Кирилівці Запорізької області бійці НЗФ показували як керувати дроном на полі бою. А це вже Шахтарськ, тут “кривоносці” у День захисту дітей продовжують їхню мілітаризацію, навчаючи майбутнє “м’ясо” азам військової підготовки. 

А є ще “політичний коментатор” Олександр Воробйов, киянин 1995 року народження. Закінчив філфак і аспірантуру  університету імені Грінченка, а до мобілізації працював викладачем кафедри  корейської та японської мов у Київському національному лінгвістичному університеті. Звідси і позивний – “Якудза”.

За даними бази МВС із розшуку безвісти зниклих, Воробйов потрапив у полон у жовтні 2024 року. А вже у травні 2025-го на каналах “кривоносців” вийшла перша серія циклу “Якудзи”  про страшне  НАТО. Потім – щотижневі звіти  “успіхів” підрозділу , які неможливо верифікувати, та огляди політичних подій, приправлені антиукраїнськими  коментарями. 

Не питайте, коли вони воюють. Тут нібито  все уже зрозуміло. Однак є одна регулярна активність  псевдобатальйону, яка і привела нас до джерел фінансування оцього всього пропагандистського трешу. Так званий “батальйон імені Кривоноса” став базою для експорту пропаганди війни за участі іноземних агентів впливу, які поширюють російські наративи різними мовами у різних країнах світу. З осені минулого року майже щомісяця до них привозять групи “іноземних журналістів”. Деякі з них є фейковими, але є й блогери- мільйонники, МАГА – комуністи зі США та скандальні політики із Європи.

Бабаков: “Меня услышат, но не возьмут, а у вас – возьмут”

Січень 2024 року. Керівник прес-туру іноземців до окупованого Маріуполя  –  Олег Морянін, кримчанин із Феодосії, учасник так званої  “крымской весны” і війни на Донбасі. А ще він письменник – автор поки що одного пригодницького роману “Каффа”.

Морянін організовує зустрічі іноземців з українськими військовополоненими, які розповідають, як погано в ЗСУ і добре у полоні. Надалі  ці поїздки стають регулярними, бо це вже цілий проект під назвою  “Иностранные журналисты –  за Россию”. І однією із обов’язкових локацій прес-турів стає саме так званий “батальйон імені Кривоноса”. 

Олег Морянін, звісно ж, діє не сам по собі і не за свої гроші возить цих інфотуристів. Він працює у Фонді Захара Прілєпіна, пропагандиста, шовініста, окупанта і співголови парламентської партії “Справедливая Россия – За правду”. Яка – як усім відомо – є кишеньковою партією Алєксандра Бабакова, олігарха, заступника голови Державної Думи, який давно і плідно співпрацює з російськими спецслужбами і ОЗГ “Лужніковскіє”.

Попри те, що Бабаков – під санкціями РНБО, разом з олігархами Гінером і Воєводіним він все ще володіє вісьмома обленерго, шістьма готелями, двома металургійними заводами і двома торгівельними центрами в У. А розгляд  позову Мінюсту  про стягнення активів цих власників групи VS Energy в дохід держави вже котрий рік затягується у суді. Але це окрема історія, до якої ще дійдемо.

У 2022 році ФБР висунуло обвинувачення Бабакову і двом його помічникам Воробйову та Плісюку в організації прихованої російської кампанії з метою впливу на політичний процес,  отримання доступу до обраних посадовців США. В обвинувальному акті також вказано, що Бабаков намагався шахрайським шляхом отримати візи в США, під санкціями яких він перебуває з 2017 року.

Офiцiйно організатором проекту “Иностранные журналисты – за Россию”, що возить іноземців на окуповані території України і на полігон до “кривоносців,  є  федеральне онлайн-видання   “Ваши новости”. Головний редактор – Іван Андрєєв за сумісництвом є прес-секретарем Захара Прілєпіна як співголови партії. У телеграм каналі видання за рік вийшло близько 40 публікацій, де згадується “батальйон імені Кривоноса”. І кожен репортаж чи пост про прес-тур іноземців до цього підрозділу супроводжується подякою за допомогу і кураторство Прілєпіну, Бабакову та його помічнику Воробйову. 

За проект вояжів іноземців на ТОТ України видання отримало премію “Патриот-2024”.  Отримуючи нагороду, Андрєєв також запевняє, що “вся ця робота не могла б відбутися без участі та підтримки моїх старших товаришів – це Захар Прілєпін, Алєксандр Міхайловіч Бабаков, Алєксандр Ніколаєвіч Воробйов».

Алєксандр Бабаков зустрічається з учасниками прес-турів  на окуповані українські території у Москві, в культурному просторі “Бункер на Лубянке”. Дякує і обіцяє підтримку із просуванням інформації і заохочує до активності.

“Я вам вдячний, подальше співробітництво будемо продовжувати, чим зможу буду допомагати. Але тут більше залежить не від мене, а від вас. Але якщо у нас виникне тривале співробітництво, звичайно, ми можемо потім, і це буде правильно, обговорити просування інформації , яка буде виходити від вас. Від мене  її почують, але не візьмуть, а від вас візьмуть”, – прямим текстом пояснює суть співпраці Бабаков. 

На зустрічі з “журналістами і блогерами”, яких прілєпінці возили на окуповану  територію Запорізької області, Бабаков  хвалить іноземців, які відразу зрозуміли, хто обстрілює ЗАЕС, не те що недолугі інспектори МАГАТЕ.

Як повідомляють “Ваши новости”, охоплення всієї аудиторії медіа, журналісти яких побували у прес-турах на ТОТ України, сягає 100 мільйонів.  Але треба сказати, що журналістами чи навіть блогерами, деяких іноземців назвати важко. 

Тігана Зомбе у вояжах до “кривоносців” називають блогером із Камеруна, і на підтвердження він щось знімає. Але ким же він тільки не був у пропагандистських проектах росіян з того часу, як оселився  в окупованому Луганську! Голосував на псевдореферендумі за приєднання ЛНР до Росії, працював на заводі, брав участь у національному конкурсі “Россия страна возможностей” і нібито навіть воював добровольцем. Був ким завгодно – але не журналістом. Але тепер довелося вивчити і цю роль. 

Тіган Зомбе у ролі “журналіста” на ТОТ України. 2025 рік. Скріншот відео “Ваши новости”

Хаукура Хаукссона представляють ісландським журналістом і політологом. Він непогано  говорить російською і це не дивно, адже він живе в Москві з 1990 року, вчився в інституті російської мови і в МГУ,  працював як радянський , а потім російський кореспондент. У репертуарі Хаукссона – повний набір російських фейків: від американських біолабораторій – до “театру мерців”, як він називає трагедію в Бучі. 

На зустрічі з Бабаковим Хаукссон повідомляє, що брав участь у всіх прес-турах на окуповані території і жаліється, що просувати інформацію все важче: його постійно “банять” у Facebook, а YouTube обмежує відео про війну. “Мені хочеться послати їх подалі” -, каже “ісландський журналіст” і просить про допомогу, щоб вони могли “проникати”. 

Обов’язковий номер прес-турів іноземців на окуповані території України і полігон “кривоносців” – стрільби з усього, з чого бажають. 

“Хаз Аль-Дин – золотой парень”, – пишуть “Ваши новости”. З кулемета Калашникова постріляв  на полігоні на Донеччині, а з гранатомета, з криком Аллах акбар, у якомусь розбитому населеному пункті Луганщини. “І з таким настроєм поїхав влаштовувати політичний двіж в США”, – пишуть пропагандисти Прілєпіна.  

Хаз Аль-Дін – дійсно громадянин США ліванського походження, але це не його справжнє ім’я, а псевдонім. Він дійсно лідер  Американської комуністичної партії. Тільки не Компартії США, якій уже більше 100 років, а її клона, створеного минулого року з ідеологією MAGA-комунізму. Не питайте, що це  – там так всього намішано, що на голову не налазить (Але якщо вам цікаво – почитайте тут). 

Ще один з лідерів цієї партії і завсідник усіляких русофільських тусовок  – Джексон Гінкл, відомий блогер, якого забанили у WhatsApp, YouTube, Instagram і Twitch за численні фейки і провокації під час війни Росії проти України і війни між Ізраїлем і ХАМАС.

Однак дезінформація, фотошопи  і відверта брехня на користь Росії і ХАМАС наростили його аудиторію в Х до двох мільйонів.

Ніякої конспірології у стилі Гінкла! У 2023 році цей американець мало не онлайн заводить стосунки із “Місс Росія-2022” Анною Лінніковою. Все настільки серйозно, що дівчина переїжджає до США і повідомляє про  заручини. Того ж року блогер із нареченою їздять по Росії і поширюють   відео про американо-російську дружбу у Другій світовій війні. 

Зі шлюбом Джексона з русской красавіцей Анной нічого не вийшло – через півтора місяця вона повернулась в Росію і назвала блогера “пустишкою” і  нарцисом, який використовує “титулованих” дівчат, аби про нього більше писали в Росії. 

Але це ніяк не влинуло на вояжі Гінкла до Московії. У червні 2024 року він  виступає на Петербурзькому економічному форумі, потім їде у прес-тур на окупований Донбас, а в липні зʼявляється декларація про створення Американської комуністичної партії, яку очолив Хаз Аль-Дін,  а Джексон Гінкл увійшов до її виконкому.

Ці двоє американців – не єдині  скандальні політики, яких росіяни використовують як “мʼяку силу” для просування інтересів Кремля в їхніх країнах. Серед них – Крістіан Буше, ультраправий французький журналіст і письменник, який свого часу балотувався від Національного фронту.  

Крістіан Буше бере участь у незаконних поїздках на українські території, окуповані РФ, і прямо каже, що працює на прихід до  влади у Франції проросійських сил.

“Сподіваюсь, що у Європі пройдуть електоральні зміни. Можливо, зміна урядів Франції, Німеччини, Румунії. Після цього, можливо, війна закінчиться. Думаю, зміни уряду Франції буде достатньо. Я над цим у себе у Франції працюю – над зміною уряду на проросійську силу. І тоді війна скінчиться”, – заявляє Буше.

У зрадників, дезертирів і просто зламаних українських військовополонених із так званого “батальйону імені Максима Кривоноса”, у жовтні – “свято”. Два роки від створення підрозділу, що став знаряддям російської спецпропаганди у війні проти України. І частиною операцій “м’якої сили” для експорту пропаганди війни у світі,  де ці полонені мало чим відрізняються від таких же завербованих іноземних політиків, журналістів і аферистів. 

Всі вони – лише зброя в руках Росії, застосування якої  оплачують Бабакови та різні кремлівські фонди. Але кінець злочинних дій “кривоносців” буде таким же, як і в попереднього проекту “батальйону імені Хмельницького”. Вони зникнуть, а на їхнє місце прийде свіже пропагандистське “мʼясо”, яке викликатиме інтерес у цільової аудиторії.

Це журналістське розслідування проведене й опубліковане в рамках проєкту Інституту розвитку регіональної преси «Екстрена підтримка розслідувальної журналістики в України», що впроваджується за підтримки International Media Support (IMS)