Ну все, тепер ніщо не відволікатиме українців від виборів.
Це, насправді, не так вже й смішно чи іронічно. Принаймні з точки зору наших друзів на Заході. Тих, які були і залишаються дуже не в захваті від ідеї воєнного стану.
Їх логіка для мене достатньо проста і очевидна.
Україна заслуговує на подальшу підтримку, винятково як демократична держава. Так, так – якщо ми скотимось в авторитаризм, то що би ми не розказували про «оборону Європи на східних кордонах України», ми не матимемо підтримки.
Для демократії процедури – питання першочергове (не ритуали, а саме добре описані і зрозумілі процедури), бо саме вони забезпечують і легітимність, і передбачуваність усієї системи державної влади.
Відтак наша здатність провести демократичні вибори, цивілізовану передачу влади – це один з важливих чинників, з огляду на який прийматимуться рішення про подальшу підтримку України з позиції країн Заходу.
Дозволю собі піти далі: легітимність виборів, серед іншого, залежить і від сприйняття їх результатів переважною більшість населення. Обрана президентом виборча стратегія (за Порошенка – за Україну, проти Порошенка – за Росію) це найкоротший шлях до делегітимізації виборів. Адже як можна сприйняти результати виборів, якщо «перемогла Росія»?
Тому позиція національно свідомої інтелігенції та еліти України має полягати не в спробах загострювати ситуацію різними інсинуаціями навколо того, що перемога того чи іншого кандидата означатиме для українців або цілковиту катастрофу і поразку, або повну і остаточну перемогу «добра над злом», а прямо в протилежному – пояснювати, що будь-який виборчий цикл не є фінальним і таким, результати якого неможливо змінити впринципі. Не загострювати – а знімати напругу. Не підштовхувати штучною політичною істерією людей до нових хвиль еміграції, а готувати грунт для національного порозуміння.
Цього від української еліти очікують і на Заході. Та, власне. яка різниця? Так буде краще для України.
Джерело: Facebook Bohdan Yaremenko
