Печенізькі тєрзанія Володимира Путіна

Блоги

Відеоблог Євгена Лешана про те, як нова коронавірусна інфекція вплинула на політику історичної пам’яті в голові президента Росії.

Отже, восьмого квітня Володимир Путін під час відеонаради з керівниками російських регіонів повідомив населенню, що Росію «тєрзалі» печеніги та половці. Схоже, спічрайтером в Путіна працює Федір Плєвако – відомий російський адвокат кінця дев’ятнадцятого століття. Бо саме він, захищаючи бабцю, що вкрала чайник, із сарказмом згадав печенігів і половців, проти яких вистояла начебто Росія.

Путін, на відміну від Плевако, захищає не бідну бабцю, а виключно себе – у ситуації, з якою він не може впоратися. Вперше про печенігів він згадав ще десять років тому – на такій самій нараді, але з приводу пожеж, які охопили Підмосков’я, Нижньогородщину та Мордовію.

Другий раз Путін згадав про печенігів 2013 року – на нараді з розвитку російської кінематографії. Про печенігів згадав, а про автора – ні. Переплутав Плєвако одразу з відомим адвокатом Олександровим та з не менш відомим юристом Коні, який взагалі адвокатом не був.

Отже, Путін повторюється. Тепер він не може впоратися з коронавірусом, що шириться Росією. За останні тижні Путін вже втретє звертається до росіян через коронавірус. Спершу він переклав відповідальність за подолання епідемії на губернаторів. Вдруге він заборонив росіянам працювати, а бізнес зобов’язав платити зарплати. Бізнес наказів президента вже не виконує і зарплату не платить. Безпорадність та неадекватність Кремля викликає щоразу гучніше роздратування в представників російського бізнесу. Не кажучи вже про пересічних росіян, які хаотичну антивірусну політику Кремля сприймають явно без ентузіазму. Тому в ход і пішли казки про печенігів.

Але чи то короною голову перетисло, чи то вірус дотягнувся, але Володимир Володимирович дещо наплутав. По-перше, печеніги. Вони почали «тєрзать» Давню Русь у десятому столітті, припинили – в одинадцятому. Жодної Росії тоді ще не було, а про маленьке поселення Москву літописи вперше згадають лише у дванадцятому столітті. По-друге, половці. Саме вони не дозволили печенігам «тєрзать» Київ. Одні кочівники витіснили інших. Київ і половці, звісно, «тєрзали» одне одного, але частіше родичалися – чи не половина князів Русі була одружена на дочках половецьких ханів.

Ця ідилія тривала доти, доки і Давню Русь, і половців не підкорила монгольська орда. Ось вона справді вміла «тєрзать». І Московське царство, що за триста років постало на уламках Золотої орди і згодом самоназвалося Росією, перейняло цю науку, затято «тєрзаючи» і загарбуючи всіх навколо.

Тим часом соціальні мережі відверто глузують з російського царя, «істєрзаного печенєгами та половцями», репостять меми та насміхаються хто як може. Цар, з якого сміються – вже не такий страшний.