Відеоблог Євгенія Лешана про незаконну спробу українських можновладців переформатувати санкційну політику України.
Закон про санкції Україна прийняла у 2014 році, однак застосувала лише через півтора року після збройної агресії Росії проти України – у вересні 2015 року. Попередня влада вводила санкції проти Росії непослідовно та безсистемно.
В Україні немає єдиного центрального органу влади, відповідального за санкційну політику. Як, наприклад, Департамент із контролю за іноземними активами (OFAC) у складі Фінансової розвідки Міністерства фінансів Сполучених Штатів Америки.
У нас пропозиції щодо введення чи скасування санкцій мають право подавати Верховна Рада , президент, Кабінет міністрів, Національний банк і Служба безпеки України.
Нова влада України не додала до санкційного переліку жодного нового рядку та не продовжила жодних санкцій з тих, термін яких стікає незабаром. Тобто, санкційна політика України наразі відсутня взагалі.
Водночас можновладці хочуть передати контроль за санкційною політикою в руки СБУ – і обирають для цього відверто незаконний шлях.
Так, рішення про визначення СБУ координуючим органом з санкційної політики ухвалила нелегітимна відеонарада з кількох міністрів, голів СБУ й Нацбанку та прем’єра, під головуванням секретаря РНБО Олексія Данілова. Ми маємо копію протокольного рішення з цієї наради.
Це яскравий приклад правового нігілізму чинної влади. Засади санкційної політики визначаються Законом про санкції, отже й зміни до неї можуть вводитися виключно через зміни до відповідного закону.
Для чого це СБУ? Відповідь ми бачимо у підписаному 15 травня 2020 року президентом рішенні РНБО про зняття санкцій з цілої низки посіпак сепаратистів і наближених до РФ IT-компаній. Координація санкційної політики вочевидь потрібна, але ж не для того, аби скасовувати санкції та полегшувати життя Кремлю!
Можновладцям саме час зупинитися та повернутися до правового поля.
