Відеоблог Микити Панасенка про те, як Європейський суд з прав людини визнав прийнятною для розгляду скаргу України про порушення прав людини в окупованому Росією Криму за незначним виключенням, у чому суть цієї скарги України до ЄСПЛ та які маніпуляції з’явилися у російських пропагандистських ЗМІ після публікації проміжного рішення Суду. Цим першим переможним для України рішенням ЄСПЛ переходить до розгляду міждержавної скарги України проти Росії по суті.
«Наріжним каменем» у спорі стало визначення дати, від якої почався ефективний контроль Росії в окупованому нею Криму. Україна вважає, що такою датою є 27 лютого 2014 року. Саме тоді спецпідрозділи ГРУ Росії захопили приміщення Верховної Ради і Ради Міністрів Криму, піднявши над ними прапор Росії. Тоді ж Верховна Рада Криму під дулами автоматів начебто проголосувала про проведення на півострові «референдуму» про незалежність і приєднання до РФ.
Росія погоджувалась визнавати свою юрисдикцію в Криму починаючи від 18 березня 2014 року, коли у Кремлі був підписаний так званий «Договір про входження» Севастополя і Криму до складу Російської Федерації. А потім ще зсунула дату ще на 3 дні. А до того, за версією Росії, їхні військові перебували в Криму відповідно до угоди з Україною і забезпечували «свободу волевиявлення» – так окупанти називають незаконний референдум 2014 року.
ЄСПЛ відмітив, що російські війська майже удвічі збільшили свою присутність у Криму. Російський уряд не надав конкретні докази того, що в той час існувала загроза для військ, дислокованих на півострові. Таким чином, ЄСПЛ став на сторону України у визначенні дати початку здійснення ефективного контролю Криму. І це важливо, оскільки саме в активний період було допущено велику кількість порушень прав людини, за які відповідальна Росія.
Тепер ЄСПЛ буде розглядати по суті кейси скарги. А саме: насильницькі зникнення та відсутність ефективного розслідування цих злочинів; катування та незаконні затримання; незаконне поширення законодавства РФ на всю території Криму; «автоматичне» введення громадянства РФ та захоплення приватних будівель; придушення неросійських ЗМІ; переслідування та залякування релігійних лідерів, які не належать до Російської православної церкви, захоплення храмів і церковного майна; заборона публічних зібрань, переслідування та незаконне затримання їх організаторів учасників; експропріація без компенсації майна цивільних осіб та приватних підприємств; утиски української мови та україномовних дітей у школах; обмеження свободи пересування між Кримом і материковою частиною України внаслідок перетворення адмінмежі у кордон Росії з Україною; дискримінація кримських татар.
Але щодо кількох заявлених у скарзі України порушень суд не знайшов достатніх доказів того, що вони були вчинені за адміністрування Росії, і не буде їх розглядати. Звідси і розпочинаються маніпуляції російських пропагандистських ресурсів та державних органів.
Кримська справа – перший із чотирьох міждержавних позовів, поданих Україною в ЄСПЛ, який буде розглядатись по суті. А ще в суді перебуває понад сім тисяч індивідуальних позовів щодо порушень прав людини внаслідок російської окупації.
