«Гліцинія» і зла пам’ять Путіна

Блоги
Валентина Самар

Відеоблог Валентини Самар про колишню кримську державну  дачу №1 «Гліцинія» та злу пам’ять Путіна – людини з імперськими замашками, жадібної до царських розкошів і  просто схибленої на секретності. 

12 листопада 2004 року, між 1-м та 2-м турами президентських виборів, де конкурували Віктор Янукович та Віктор Ющенко, Володимир Путін прибув до України.  І хоча очевидним було, що цей візит не що інше як демонстрація підтримки  Януковича, формально зустріч присвятили відновленню поромного сполучення між Керчю і Таманню. 

У 2014-му ця подія також відгукнеться: російські пороми компанії Олександра Анненкова, які забезпечували відкриту 10 років тому переправу, перевозили у Крим козачків, військвих та техніку окупантів.

Після Керчі Леонід Кучма та Володимир Путін відправились в Артек , де тоді відпочивали діти із Беслана. А потім відвідували Нижню Ореанду і пансіонат «Гліцинія», відомий як державна дача №1. Там відпочивали генсеки Хрущов, Брежнєв, та колишні начальники Володимира Путіна в КДБ – Андропов і Горбачов.

Глави президентських адміністрацій – Віктор Медведчук та Дмитро Медведєв займались пошуком кримської резиденції для Путіна ще з весни 2004 року, а оглядини Гліцинії вже ознаменували досягнену угоду. Договір купівлі Гліцинії датований 12 листопада – днем візиту Путіна до Криму. 

Формально покупцем «Гліцинії» виступив російський державний «Внешторгбанк» – ВТБ. Ціна у 77 мільйонів гривень (на ту пору близько 14,5 млн доларів) виглядала символічною.

Продати «Гліцинію» іноземній державі під резиденцію її президенту за законом було можливо. Але для цього треба було б підписати міжурядову угоду, прийняти  відповідні рішення Кабміну  і Верховної Ради України. А це вже була б засвітка оборудки і її смішної ціни, тож пацани пішли тіньовим шляхом, передавши «Гліцинію» МДЦ «Артек». 

Після Помаранчевої революції, коли половину грошей ВТБ уже сплатив «Артеку», а «Гліцинію» заселели росіяни, прокурор Криму Віктор Шемчук оскаржив у суді  договір купівлі-продажу як незаконний.

І от тепер спостерігаємо рімейк спроби заволодіти «дачею  Брежнєва» і парком, закладеним в імператорському помісті у середині ХІХ століття. Після розслідування видання «Проект» стало відомо, що компанія-покупець – «Ореанда-12» , зареєстрована на підставну особу – тренера в’єтнамської боротьби Яніса Ерманіса, мешканця депресивного району Москви, пов’язана із банком «Россия». 

Але цієї схеми засекречування реальних власників компаній, які загрібають собі у власність вкрадені українські активи, путінським баригам стало замало. Тому у планах створення «особливих районів» у Криму для крупних інвесторів, яким буде дозволено приховувати свої дані  у державних реєстрах. Таким чином, як думають у Путіна, їм вдасться сховатись від «кримських санкцій» ЄС і США і кримінального переслідування як в українських, так і міжнародних судах.