Блог Микити Панасенка про те, що може означати скарга Росії до Європейського суду з прав людини до України та які небезпеки можуть за нею ховатися.
На сайті Генеральної прокуратури РФ 22 липня з’явилося повідомлення про те, що Росія вперше за свою історію подала міждержавну скаргу до Європейського суду з прав людини. І до кого — звичайно ж до України. Країна-агресор звинувачує Україну у десяти групах порушень на підставі ст. 33 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
У генпрокуратурі Росії заявили, що скарга стосується нібито «відповідальності влади України за загибель мирного населення і жорстоке поводження з людьми» під час подій на Майдані та в Будинку профспілок в Одесі в 2014 році, а також на Донбасі в рамках проведення АТО.
Також Росія звинувачує українську армію у загибелі людей в результаті обстрілів суміжної території РФ; блокуванні Північно-Кримського каналу як основного джерела прісної води для жителів Криму; катастрофі літака авіакомпанії «Малайзійські авіалінії» внаслідок незакриття владою України повітряного простору над зоною бойових дій.
Інша група звинувачень стосується придушення свободи слова і заборони роботи ЗМІ та переслідування журналістів, зокрема, російських; дискримінації російськомовного населення і витіснення використання російської мови з громадської сфери; дискримінації російських компаній і підприємців; нападів на дипломатичні представництва Росії в Україні.
Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Іван Ліщина назвав скаргу Росії до ЄСПЛ перемогою «російської юридичної думки над здоровим глуздом».
