Для виробництва двоокису титану завод олігарха Дмитра Фірташа в окупованому Криму потребує ільменіту, який видобувається з українських родовищ у Житомирській області і все ще різними шляхами завозиться на півострів. Для обходу санкцій використовується так звана «ільменітова схема», кожна ланка якої є цілком законною, але результат порушує санкційні обмеження і українські закони. У цій схемі змінюються маршрути і компанії-прокладки, що купують концентрат ільменітової руди у державної Об’єднаної гірничо-хімічній компанії (ОГХК) і далі продають іншій фірмі, яка й доставляє його в Крим, але українська сировина продовжує надходити для титанового заводу Фірташа. Одним з покупців ОГХК з листопада 2020 року була чеська компанія Belanto Trade, яка запевняє, що її контрагенти не постачають ільменіт до Криму. Однак хто вони і куди йде перепродана українська титанова руда – не зізнаються.
25 червня 2021 року президент Зеленський ввів у дію рішення РНБО про застосування санкцій до Дмитра Фірташа і компанії «Валки-ільменіт», яка добуває руду на Житомирщині. Підстава — поставки титанової продукції для підприємств російської оборонки.
Однак суворість санкцій скоріше показова. Компанії «Валки-ільменіт» анулювали спецдозвіл на користування надрами родовища Стремигородське і передали його державній Об’єднаній гірничо-хімічній компанії (ОГХК), яку цьогоріч виставили на приватизацію.
Між тим, родовище Стремигородське ще нерозроблене. І попри те, що «Валки-Ільменіт» потрапило під санкції, у компанії залишається діючий спецдозвіл на користування надрами родовища Валки-Гацківське. Компанія Фірташа має там сім ділянок, загальною площею 439 га. Про це Центр журналістських розслідувань розповідав у матеріалі «Неубієнна ільменітова схема Фірташа».
Кар’єр в Іршанську. Фото: investigator.org.ua
В Іршанську зареєстрована ще одна компанія Фірташа — «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат», яка в санкційний список РНБО не потрапила і не втратила спецдозвіл на видобування ільменіту на родовищі Межирічне площею 492 га, що знаходиться між селами Ісаківка та Ємилівка.
Концентрат українського ільменіту, з якого у Криму виготовляють двоокис титану, можна купити в ДП ОГХК, чия філія — Іршанський ГЗК — збагачує видобуту на Житомирщині руду. Одним з покупців ОГХК з листопада 2020 року була чеська компанія Belanto Trade.
Belanto Trade: звинувачення у ЗМІ і позиція компанії
Belanto Trade зареєстрована у Празі 25 лютого 2014 року. Наразі засновником і директором вказана Івета Шилганова. Статутний капітал компанії — 120 чеських крон, що дорівнює 142 гривням. Підприємство займається продажем сировини для подальшої переробки.
Vodičkova 791/41, Прага – юридична адреса Belanto Trade. Фото: google maps
У листопаді 2020 року видання «Цензор.нет» повідомило, що СБУ вимагала від керівництва ОГХК припинити відвантаження продукції за контрактом з Belanto Trade через інформацію про те, що в порту окупованої Феодосії розвантажували ільменітовий концентрат виробництва Іршанського ГЗК, закупленого Belanto Trade у жовтні 2020 року. Тодішній голова ОГХК Артур Сомов застереження СБУ проігнорував.
Фото: цензор.нет
Видання «Багнет» повідомляло, що у квітні-травні 2021 р. ОГХК відвантажувала концентрат ільменіту в окупований Крим через Belanto Trade. Ільменіт був доставлений на залізничну на станцію» Мєл в місті Бєлгород, Росія, звідти в порт Кавказ, а далі — в окупований Крим. Перевантаження ільменіту в «Південному морському торговельному терміналі» порту Кавказ зафіксувала камера 14 квітня.
Центр журналістських розслідувань отримав дані з американської бази ImportGenius, яка агрегує дані про морські експортно-імпортні перевезення вантажів. З 11.11.2020 по 31.03.2021 в рамках одинадцяти поставок ОГХК відвантажила чеській компанії понад 78 тисяч тонн концентрату ільменіту. Усі поставки, за митними документами, були здійснені до Туреччини. Це найпопулярніший маршрут в ільменітовій схемі.
13 червня 2021 року на сайті Belanto Trade з’явилося повідомлення про те, що інформація в ЗМІ про її участь у поставках ільменіту до Криму — це наклепницька компанія, організована Фірташем.
«Мотивація полягає в усуненні конкурента, який отримує велику частку на ринку ільменіту. Чим більше ільменіту Belanto відвантажує законним споживачам, тим менше залишається для переробного заводу Фірташа «Кримський титан», — йшлося у повідомленні.
21 жовтня, за тиждень до аукціону з продажу ОГХК, Belanto замовила в Києві пресконференцію. Керівники компанії стверджують, що ОГХК продає окремим контрагентам ільменіт нижче ринкової вартості, а компанію Belanto, яка працює прозоро, витісняють з ринку. Усі зв’язки з олігархом Фірташем чеські бізнесмени категорично заперечили, як і поставки ільменіту в Крим.
«Фірма Belanto Trade не є, не була і не ніяк не буде співпрацювати з фірмами навколо пана Фірташа», — говорив Марек Шпок, директор з розвитку Belanto Trade s.r.o.
Марек Шпок, директор з розвитку Belanto Trade (ліворуч) Скріншот трансляції “Укрінформ”
«Ми маємо контроль над тим, що замовник не має права продавати товар будь-якій фірмі на території Криму. Це є частиною контракту. Можна сказати, що 80% наших замовників — це ті, з якими ми постійно торгуємо ільменітом. Ми точно знаємо фінальне призначення продукту», — запевняв під час пресконференції Мірослав Шилган, генеральний директор Belanto Trade s.r.o.
Мірослав Шилган, ген. директор Belanto Trade (ліворуч) Фото: investigator.org.ua
На наше запитання про те, чи розірвала Belanto з кимось контракт через поставки до Криму, пан Шилган відповів негативно. Тоді ми попросили директора компанії назвати їхніх добропорядних контрагентів, однак замість прямої відповіді він відіслав нас до адвоката.
Адвокат Олександр Беззубець не відмовився надати документи, але так їх і не надав. Сказав, що захворів на covid-19 і зможе відправити всю інформацію не раніше, як за два тижні. Подальші спроби знову зв’язатися з Мірославом Шилганом були марними.
Політолог Максим Андрущенко, який модерував пресконференцію чеських бізнесменів, відправив на наше прохання документи щодо одного контрагента Belanto Trade, якому вони перепродали іршанський ільменіт – російського ТОВ «Ависма-спецремонт» — дочірнього підприємства ПАТ Корпорація «ВСМПО-Ависма», що постачає титан для Boeing та Airbus.
Сама корпорація та її керівництво з червня 2021 року знаходится під санкціями РНБО України, а її дочка «Авісма-спецремонт» — ні. Немає щодо неї і західних санкцій.
Дані щодо інших контрагентів Belanto Trade ми так і не отримали. Тож запевнення пана Шилгана нічим не підкріплені.
Але відслідкувати рух українського ільменіту до Криму за відкритими даними можна й без допомоги топ-менеджерів Belanto Trade.
Маршрути поставок ільменіту
Угода між ОГХК й Belanto Trade на закупівлю 50 тисяч тонн концентрату ільменіту була підписана 13 жовтня 2020 року. База морських вантажоперевезень ImportGenius показує, що у грудні 2020-го продукція ОГХК мала шість експортних відправлень: на Кіпр, в Туреччину і в РФ. Вантаж вагою в майже 11,5 тис. тонн, що належав компанії Belanto Trade, був заявлений у Туреччину.
Судно Bogdan під час завантаження ільменітом. Фото: bagnet.org
12 грудня 2020 року одеські ЗМІ повідомили, що з порту Чорноморськ вийшов рудовоз Bogdan (ходить під прапором Белізу, належить болгарській компанії AURORA SHIPPING LTD) з тим самим вантажем ільменіту в 11,5 тис. тонн.
Катерина Яресько, експертка проекту SeaKrime, яка багато років розслідує поставки ільменітової схеми, каже, що Bogdan насправді не пішов у Туреччину – капітан рудовозу раптово змінив порт призначення на Варну, Болгарія.
Катерина Яресько, експертка проекту SeaKrime (ліворуч) Фото: investigator.org.ua
«Ми знали, що на судні ільменіт, і тому слідкували за ним. Його було вивантажено на причал, і судно повернулося в Чорноморськ за другою партією. Ільменіт, який Bogdan доставив у Варну, забрало судно Souria. Ми за ним постійно слідкуємо, тому що це одне з небагатьох суден, які ще досі ходять в Крим. Це сирійське судно, воно під санкціями США», — розповідає Яресько.
Судно Souria Фото: Peter Busch, marinetraffic
Souria стала на якір в нейтральних водах Чорного моря (ця ділянка відома під піратською назвою Тортуга) неподалік Керченської протоки, в очікуванні, поки Bogdan повернеться із другою партією ільменіту.
Скріншот: marinetraffic
І вже 23 грудня 2020 року Souria з’явилася біля порту Севастополя.
Ще один приклад: 27 лютого 2021 року з порту Чорноморськ заявленим курсом на Туреччину вийшло судно Yunus Emre під прапором Панами. Його вантаж — 11,801 тис. тонн ільменіту, що з точністю співпадає з вагою концентрату, відвантаженого ОГХК на користь Belanto Trade.
«Воно вийшло з порту, вказало спочатку, що йде в турецький порт Самсун, потім змінило курс, пішло в бік Босфору, і врешті ми його побачили біля єгипетського порту Дамієтта», — коментує маршрут Катерина Яресько.
Фото: marinetraffic
6 березня біля єгипетського узбережжя було зафіксовано сирійське судно Laodicea, що знаходиться в санкційному списку США. Деякий час Yunus Emre та Laodicea стояли поряд біля причалу порту Дамієтта.
«Потім Yunus Emre вийшов з порту, і вказав, що йде в баласті, отже, ільменіт він вивантажив. А потім з порту вийшла Laodicea, і вказала, що вона з вантажем. У нас є дані з єгипетського порту, що саме ільменітом була завантажена Laodicea. І є дані, що саме ільменіт був доставлений в Севастополь, на причал стівідорної компанії «Авліта», — розповідає Катерина Яресько.
Відслідковані журналістами випадки встановлюють один із можливих шляхів постачання українського ільменіту до Армянської філії компанії “Юкрейніан кемікал продактс”. Виглядає, що чеська Belanto Trade, ймовірно, виконувала роль посередника між Іршанським ГЗК і ОГХК, з одного боку і титановим заводом Фірташа в Криму, з іншого. У цьому ланцюжку не вистачає ще однієї ланки — контрагентів «прозорої європейської компанії» із Чехії, які й поставили вантаж у Крим. Документів на підтвердження поставок українського ільменіту європейським виробникам титанової продукції представники Belanto Trade так і не надали – попри обіцянки директора Belanto Мірослава Шилгана.
В ОГХК також не відповіли на запит Центру журналістських розслідувань на коментар щодо звинувачень, висунутих Belanto Trade. Керівництво чеської компанії заявляло про намір взяти участь в приватизаційному аукціоні, але чи подавали вони заявку — невідомо.
