Джанкойський та Красноперекопський райони мають стратегічне значення – адже це ворота Криму. Недарма росіяни, розпочавши операцію з окупації Криму, в першу чергу перекрили Чонгар і Перекопський перешийок блокпостами та бойовими позиціями військ РФ. Нема сумніву, що облаштовані опорні пункти поблизу блокпостів на перешийку та на Чонгарі знову стануть в нагоді окупантам, коли ЗСУ наблизяться до Криму. Втім, самими «воротами» перелік російських військових обʼєктів на півночі Криму не обмежується – хоч він і не такий довгий, як у Сакському районі, про який Центр журналістських розслідувань розповів минулого разу.
Серію матеріалів про російські об’єкти у Криму, які є потенційними легальними військовими цілями для ЗСУ, ми адресуємо цивільному населенню – нашим громадянам у АРК і Севастополі, аби вони могли убезпечити себе і триматись від них подалі.
Тили
Залізнична станція Азовська, що у 18 км на південний схід від Джанкоя, вже відома читачам ЦЖР. Саме там, на околиці села Майське (Хаклай) , сталася «бавовна» на старій фермі (координати 45.586921, 34.541171), де російські окупанти облаштували склад боєприпасів.
Туди ж, на станцію Азовську, але вже в селище Азовське (Къалай) російські окупанти звозять несправну та пошкоджену військову техніку. Залізяччя транспортують на платформах залізницею, викочують на вантажну рампу і буксирують до відстійника (координати 45.589538, 34.565518), який облаштували просто поруч, на пустирі вздовж колій. Далі машини або чекають ремонту, або перетворюються на донорів – їх потроху розбирають на деталі для інших машин.
Місцеві мешканці та пасажири поїздів зняли чимало відео, проїжджаючи повз цей відстійник військової техніки, облаштований просто в центрі села.
Знищений склад БК і відстійник техніки ЗС РФ Фото: Google Earth
Це дозволяє визначити, яка саме техніка там стоїть – це САУ 2С19 МСТА-С, 2С3 «Акация», 2С7 «Пион», машини на базі МТЛБ, ремонтно-евакуаційні машини, танки, бронетранспортери та РСЗО БМ-21 «Град».
Ударний вертоліт Ка-52 на аэродромі Джанкой Фото: ИЗВЕСТИЯ/Олександр Полегенько
На околиці Джанкоя розташований аеродром (координати 45.704596, 34.421744), де базується 39-й вертолітний полк 27-ї змішаної авіаційної дивізії 4-го командування ВПС і ППО Південного військового округу ЗС РФ. Наразі тут три ескадрильї на Мі-8, Мі-35М, Мі-28 і Ка-52. Тобто, було три, але українська авіація, ППО та хлопці зі «стінгерами» та «перунами» помітно зменшили кількість російських гелікоптерів.
Аеродром «Джанкой» Фото: Google Earth
Після вибухів на аеродромі в Новофедорівці РФ почала виводити свою авіацію з Криму. Чи торкнувся цей процес 39-го вертолітного полку – точних відомостей немає, але навряд чи Москва залишить гелікоптери у зоні досяжності українських ракет. Поза тим, аеродром може слугувати як майданчик підскоку, і як такий він залишається для ЗСУ не лише легітимною, а й бажаною ціллю.
Передова
Російські позиції вздовж адміністративного кордону між АР Крим і Херсонською областю наразі можуть здатися нецікавими – бо перебувають в глибокому тилу окупаційних військ. Однак вони стануть актуальними знову, як тільки ЗСУ наблизяться до Перекопського перешийку. Тому треба памʼятати про них, і усвідомлювати, що саме там точитимуться перші бої за визволення Криму. І буде дуже добре, якщо над російськими опорниками завчасно візьмуть шефство українські ракетні війська і артилерія.
Незаконний ПП «Джанкой» Фото: Yandex
Опорний пункт роcійських окупаційних військ на півострові Тюп-Джанкой, з кримського боку Чонгарського автомобільного мосту (координати 45.976209, 34.570028), зʼявився навколо встановленого там незаконного блокпосту в березні 2014-го року. На залишках старого валу швидко викопали вогневі позиції, а серед поля у 500 метрах на південь був облаштований укріплений табір з позиціями для бронетехніки.
Опорний пункт ЗС РФ. ПП «Джанкой» Фото: Google Earth
Згодом на дорозі виріс незаконний пункт пропуску «Джанкой» прикордонних військ ФСБ РФ. Військовий опорник теж розрісся – він має тепер до кілометра вглиб і понад два кілометри по фронту, від одного берега півострова Тюп-Джанкой до іншого.
Чонгарський залізничний міст Фото: meteorologist / wikimapia.org
Вʼїзд на Кримський півострів залізничним Чонгарським мостом на півострові Таганаш також обороняється опорним пунктом російських військ (координати 45.934767, 34.466473).
Опорний пункт ЗС РФ. Залізничний міст Фото: Google Earth
Тут росіянам не треба було нічого вигадувати – вони просто відновили вздовж берега по обидві сторони залізничного насипу старі фортифікаційні споруди, що лишалися тут ще з Другої світової. Цей опорник має розміри 600 м по фронту і 500 м вглиб.
Опорний пункт ЗС РФ. Мис Джангара Фото: Google Earth
Наступний російський опорник розташований на мисі Джангара (координати 46.100080, 34.020770). Це місце знайоме читачам ЦЖР: між мисом Джангара і мисом Кутара (північний берег Сивашу, Херсонська область) прокладена дамба, що відокремлює затоку Сиваш від західної її частини, яку використовують хімічні підприємства півночі Криму – Кримський содовий завод та завод «Бром».
Насосна станція, вид з Кугаранської дамби Фото: Soldier_of_Fortune, shukach.com
На мисі Кутара, тобто на вільній ще до недавна Херсонщині, розташована насосна станція, що заповнює Західний Сиваш водою і таким чином забезпечує роботу цих підприємств, які знаходяться на окупованій території Криму й сплачують податки в російський бюджет . ЦЖР писав про цей обурливий факт. Опорний пункт на мисі Джангара має розміри 550 метрів вглиб і 400 – по фронту.
Опорний пункт ЗС РФ. Півострів Литовський Фото: Google Earth
Четвертий опорник – на Литовському півострові (координати 46.167692, 33.811504), теж біля дамби, що веде у Херсонську область.
Півострів Литовський. Дамба Фото: rest.crimea.ua
Відокремлена дамбою частина Сивашу перетворена на кислотонакопичувач титанового заводу Дмитра Фірташа – Армянської філії АТ «Юкрейніан кемікал продактс». Кислотонакопичувач вважається одним з джерел хімічної небезпеки в регіоні. Опорник, що охороняє дамбу, має 600 метрів по фронту і 300 метрів вглиб.
Опорний пункт ЗС РФ. Титановий завод Фото: Google Earth
Ще одна дамба сполучає Кримський півострів з Херсонщиною безпосередньо біля старих очисних споруд титанового заводу – і тут, на березі кислотонакопичувача, також облаштований опорник (координати 46.197948, 33.691071). 450 метрів по фронту, 300 метрів вглиб.
На відео з 2.30 по 3.18 і з 6.00 по 7.30 дрон пролітає як раз над передовою лінією опорного пункту. Позаду видно укріплення кільцевого типу з окопами для бронетехніки.
Потужні оборонні позиції (координати 46.216138, 33.637514) облаштовані навколо встрановленого окупантами незаконного пункту пропуску «Перекоп» прикордонних військ ФСБ РФ, що навпроти захопленого 24 лютого 2022 року українського КПВВ «Чаплинка». Півтора кілометри по фронту, 800 метрів вглиб.
Опорний пункт ЗС РФ. ПП «Перекоп» Фото: Google Earth
Опорник прикриває вузький – 2,5 км – перешийок між Сивашом і озером біля села Преображенка. На цьому ж перешийку, позаду опорника, розташований титановий завод.
Перекопський укріпрайон ЗС РФ Фото: Google Earth
Власне ж на перекопському перешийку росіяни облаштували цілий укріпрайон. Він привʼязаний до Турецького валу – на залишках фортеці Ор-Капу (координати 46.147781, 33.691448) і насипу на захід від неї аж до Каркінітської затоки видно облаштовані вогневі позиції, зʼєднані ходами сполучення. На південь від валу, в полі – розгалужена мережа вогневих позицій другої лінії оборони, окопи для військової техніки, а ще далі – військові табори (координати 46.127226, 33.671795) з укріпленнями кільцевого типу.
Зауважимо, що оборонні споруди на півночі Криму за останні сто років жодного разу не встояли перед штурмом. Їх взяли червоні і махновці у 1920-му, німецький воєначальник Манштейн у 1941-му і радянські війська у 1944-му. Чи спробують російські окупанти зламати цю тенденцію – ми невдовзі побачимо. Але чи будуть росіяни чинити опір, чи ні – Крим в будь-якому випадку буде звільнено.
OSINT-розслідувач Іраклі Комахідзе опублікував «Повний перелік пожежонебезпечних об’єктів Криму», де ви знайдете усі військові об’єкти рф у Криму, які апріорі є легітимними військовими цілями для ЗС України. Ми ж постараємось розповісти і за можливості показати – де саме вони знаходяться і як виглядають.
Співавтор цієї статті є учасником програми Interlink Academy Fellowship, що фінансується урядом Німеччини.
