ЦЖР продовжує аналізувати дії окупаційних адміністрацій та “урядів” РФ, які затягують українців та їхнє майно у російську юрисдикцію. Попереду усіх “референдумів” під барабанний дріб пафосної пропаганди щодо “освобождєнія” і повернення “исконно русского” спостерігаємо банальне пограбування і розсадку російських чиновників, силовиків та колаборантів на потоки. У попередньому матеріалі ми розповіли про захоплені українські компанії у Запорізькій області та реєстрацію їх на нових власників у російських реєстрах. Продовжуємо цю ж тему розвідкою на території Херсонської області, де проявились нові тенденції російської політики щодо окупованих земель і їхніх мешканців.
У жовтні-листопаді у російському державному реєстрі юридичних осіб (ЕГРЮЛ) почали масово з’являтись комунальні підприємства, медичні заклади і дитячі садки, приватні компанії та фізичні особи-підприємці з юридичними адресами на території Херсонської області. Особливо багато їх виявилось у Генічеську, Скадовську, Каховці та їхніх районах. У грудні процес стрімко набув масштабності. І це не випадково.
Переміщений “уряд”
Окупаційний “уряд ВЦА Херсонської області” перемістився на лівий берег Дніпра, випереджаючи відступаючу російську армію. Однак там не знайшлося місця, аби розмістити кучно усю адміністрацію та управління федеральних органів РФ, що почали формуватись попри визволення Херсона і значної частини області. Тож чиновники розселились у кількох місцях – у Скадовську, Генічеську і на прилеглій курортній Арабатській стрілці, де частина з них і проживає у комфорті в захоплених готелях і на базах відпочинку.
Доїхали, щоправда, не всі. ФСБшний “прем’єр-міністр” Херсонщини Сєргєй Єлісєєв повернувся у Калінінград. Ймовірно, його куратори вирішили, що його місія на нових окупованих територіях виконана – імітація псевдореферендуму проведена, а для “уряду” на виселках підійде хтось нижче рангом і з бруднішою біографією. Тим більше, що корупціонер Андрєй Алєксєєнко, ексмер Краснодара, так і не відпрацював свою прикриту кримінальну справу, бо поки він доїхав до окупованої частини Харківщини, аби очолити її уряд, ЗСУ звільнили територію. Тож у Кремлі вирішили перекинути штрафника на Херсонщину.
Щоправда, якоїсь його діяльності на задвірках області й досі не помітно, а на камери старанно працює лише гауляйтер Володимир Сальдо, розповідаючи про місто-сад, яке вирішив будувати на піщаній косі Путін. А поки ж херсонські Нью-Васюки проектуються, можна продовжувати піаритись на відбудові мосту, підірваного ЗСУ у перший день окупації, – його і досі ремонтують. За дорученням Путіна і участі Мішустіна і Хуснулліна (тут головне, всіх перерахувати не забути).
У грудні у російському держреєстрі юросіб почали масово реєструватись комунальні та приватні підприємства з юридичними адресами у Генічеську, Скадовську та інших населених пунктах окупованих районів. Тут же, з причини звільнення ЗСУ “столиці суб’єкта федерації”, реєструються і обласні філії федеральних органів РФ, які напряму займаються втягуванням українців і їхнього бізнесу в російську юрисдикцію.
Управління міністерства юстиції РФ по Херсонській області зареєстроване 6 грудня за адресою приміщення Генічеської міської та районної рад, що знаходиться на вулиці Міська,8. Виконуючим обов’язки начальника цього окупаційного органу призначений
Станкєвіч Станіслав Вікторовіч (ІПН 232004356246 ). З реєстрів про нього відомо лише те, що він був засновником ТОВ «Премьера-онлайн», зареєстрованого у Москві з видом діяльності “використання обчислювальної техніки й інформаційних технологій”, але ліквідованого у грудні 2018 року.
Повний тезка Станкєвіча – ветеран спецслужб ФСБ з досвідом бойових дій на Кавказі, “звільнення” заручників у Беслані і на Дубровці, служби в ФСО і викриття “покемонів” у мережі.
Після швидкого пошуку у соцмережі “Вконтакте”, звіряння фото і персональних даних можемо стверджувати, що ветеран “Альфи” і керівник херсонського управління Мінюсту РФ – це одна й та ж людина. Станкевич народився 1 травня 1974 року, має паспорт 4619 409249, виданий у 2019 році.
Станкєвіч Станіслав Вікторовіч, ветеран «Альфи» і в.о. керівника управління Мінюсту РФ у Херсонській області
Управління федеральної податкової служби РФ по Херсонській області зареєстроване … у Москві, хоч і знаходиться у Скадовську. Керувати управлінням (у статусі в.о.) призначений громадянин України Груненко Олексій Валентинович. Про колаборанта Груненка ми вже розповідали детально, але нагадаємо ключову інформацію, яка допоможе зрозуміти роль цього персонажа у історії з реєстрацією українського бізнесу в російському реєстрі.
Олексій Груненко родом зі Скадовська і є людиною місцевого князька з багатою корупційною біографією – колишнього головного митника області і депутата облради від партії “Наш край” Віталія Булюка, який отримав від окупантів посаду заступника “глави ВЦА” Херсонщини. На усі довоєнні посади Груненка просував саме Булюк – і в херсонській митниці, і в морському порту, і в аеропорту Херсона.
Олексій Груненко, в.о. «керівника» окупаційної «податкової» у Херсонській області
Протекцією Булюка, власне, і можна пояснити призначення керівником управління податкової служби, зареєстрованого у Москві, не росіянина, а місцевого та ще й без досвіду роботи у податкових органах. Однак у цих колаборантів є більш вагомі для окупантів кваліфікаційні дані – вони добре знають місцевий бізнес і його реальних власників, особливо серед аграріїв Херсонщини, асоціацію яких Булюк і очолював напередодні російської агресії.
(Цього тижня Груненко мало не втратив покровителя. Автомобіль Булюка підірвали невідомі, загинув його водій, а сам колаборант у стані середньої тяжкості шпиталізований. Принаймні, так повідомив “міністр охорони здоров’я” окупованої частини Херсонщини).
Бізнес-колаборанти: добровільні і “автоматичні”
Навесні в окупованому Криму раділи обвалу цін на ранню городину. Здешевілу в рази редиску, капусту, огірки і полуниці місцеві гауляйтери видавали за мало не як здобуток власний і Росії в цілому. Розгадка була іншою і простішою: ранні овочі шаленим потоком, навіть у вантажівках Росгвардії, неслись на півострів і далі, у Росію, із “нових територій” – з окупованого РФ півдня України.
Про те, що продукцію фермерських господарств Херсонщини тупо віджимали або “скупляли” за копійки, російські ЗМІ, звісно ж, не розповідали. Як і про те, що фермерів кидали на підвали, як це було із Сергієм Максименком, депутатом обласної ради і власником заможного господарства “Світанок” та його сином, яких викрали у квітні. Натомість же пропагандистські російські медіа ставили в приклад іншого батька і сина – Едуарда і Данила Репілевських, теж депутатів облради (від “ОПЗЖ” і “Слуги народу” відповідно) та власників одного із з найбільших аграрних бізнесів Херсонщини, які агітували “працювати за російським законодавством”.
Данило Репілевський і Едуард Репілевський, колаборанти Фото: gold-fund-of-ukraine.website
Репілевський-старший у травні в інтерв’ю пропагандистам мимоволі розкрив схему, за якою росіяни брали під свій контроль потоки продукції і грошей із окупованих, але ще не анексованих територій.
«Дорога у нас на Крим відкрита. З цією метою військово-цивільна адміністрація провела певне навчання, що й куди реалізовувати, як співпрацювати з банком, який вже є у Красноперекопську та Джанкої і який готовий приймати нас як платників, і готовий працювати з нами, щоб забезпечити нормальні взаємини між нами та торговими представниками. Суми великі, їх необхідно проводити через банки. Вже проходимо реєстрацію в Красноперекопську в податковій інспекції та в банку. Працюємо в цьому напрямку, щоб почати відвантажувати продукцію, яка є і яка буде», – розказував Репілевський.
Як випливає зі слів Едуарда Репілевського, ще у травні він добровільно проходив реєстрацію свого бізнесу у російській податковій службі, що знаходиться в окупованому Криму. Власне, це зізнання в результаті потягнуло на кримінальне провадження за ст. 111-1 ККУ. Колабораційна діяльність.
Яким же було наше здивування, коли виявилось, що свої бізнеси Едуард і Данило Репілевські зареєстрували у ЕГРЮЛ лише 2 грудня! Едуард Репілевський вказаний керівником ТОВ “Агробизнес” з юрадресою у Новій Каховці, фермерського господарства “Марьяновское” та громадської організації “Спортивний клуб “Таврия” – у селі Мар’янівці. Всі вони – клони українських компаній Репілевських, з тією лише різницею, що засновники ТОВ і ПП в російському реєстрі приховані. Ще кілька років тому РФ законодавчо дозволила юрособам не вказувати у відкритому доступі реєстраційні дані і фінансові звіти, якщо вони потенційно можуть потрапити під західні санкції або діють на підсанкційній території Криму. Тепер, судячи з усього, цей привілей стосується і бізнесів із нових ТОТ.
Однак головне питання в іншому: виходить, що Едуард Репілевський, агітуючи земляків реєструвати бізнес у російській податковій, аби торгувати через Крим, сам цього не зробив? Ніяких даних про те, що раніше згадані компанії були зареєстровані в податкових органах окупованого Криму, а потім змінили юрадресу на Херсонщину, в ЕРГЮЛ немає. Може, Репілевські зареєструвались як фізособи-підприємці? Ні, ресурси, що дають аналітику реєстраційних даних, чітко кажуть: ні Едуард Репілевський, ні Данило Репілевський ніколи не реєструвались індивідуальними підприємцями в РФ. А от свій індивідуальний податковий номер російського зразка вони справді оформили у Криму. Як і російські аусвайси – паспорти.
Тож відповіді на питання кому і як Репілевські платили податки з продажу сільгосппродукції, що виробляється їхніми господарствами, у нас поки що немає. Але є версія, що “податки” осідали у кишенях місцевих гауляйтерів та їхніх “криш” у російських спецслужбах. Власне, ми про це розповідали на прикладі гауляйтера Каховки Філіпчука, який під загрозою штрафів та конфіскації товару і майна вимагав від підприємців пройти “реєстрацію” суб’єктів господарської діяльності і платити “податки” готівкою. Тобто, місцеві адміністрації займались банальним “обілечуванням” підприємців, видаючи їм “дозволи” на ведення бізнесу.
Віталій Булюк, фото: bz.ks.ua
Примітно, що дружина вже згаданого запроданця Віталія Булюка – Олена Валеріївна Булюк – зареєструвалась російським ФОПом лише 8 грудня! В українській юрисдикції бізнес і майно екс-митника і депутата Булюка завжди були оформлені на дружину. І “Таврійські ковбаси”, і частка в комбікормовому комбінаті “Бехтери”, і ресторанний бізнес… У родини екс-митника і депутата так всього багато, що Булюк часом забував усе задекларувати. Але жодного бізнесу заступника гауляйтера Херсонщини і його дружини у російському реєстрі немає! Якимись геть несвідомими виявились “гражданє РФ”. Ну, нічого, нова “родіна” всіх обілетить, причому, вже до кінця цього року.
Моніторинг записів у ЕГРЮЛ компаній і фізосіб-підприємців з адресами в окупованій Херсонській області показує, що близько сотні індивідуальних підприємців з Херсонщини були зареєстровані у першій декаді грудня. І цьому є просте пояснення.
Більшість українських підприємців і власників бізнесу на нових ТОТ відмовились реєструватись в російській юрисдикції. З одного боку – через невизнання окупації і анексії цих територій РФ, з другого боку – усвідомлюючи, що відразу підпадуть під статтю про колабораційну діяльність. Росія пішла “лошадью”: як і у випадку з громадянством РФ, яким після псевдореферендумів автоматично були наділені усі українці на ТОТ Криму, півдня і сходу, Росія вирішила автоматично вписати у свій держреєстр українських підприємців і компанії.
Федеральні фіскали 25 листопада оприлюднили лист, яким зобов’язали свої управління не пізніше 31.12.2022 автоматично внести “відомості про юридичних осіби, що знаходяться на нових територіях Російської Федерації, на підставі відомостей відповідних реєстрів, які створені та велися відповідно до нормативних правових актів Донецької Народної Республіки, Луганської народної республіки, Запорізької, Херсонської області”. Індивідуальним підприємцям термін реєстрації в ЕГРЮЛ встановили до 30 червня 2023 року.
Так, слова України у наказі ФНС РФ немає, здогадайтесь самі, що йдеться про український Єдиний державний реєстр. Зрозуміло, що автоматизованого доступу до ЄДР у російських податківців немає, тож братимуть те, що є у відкритому доступі, з тих же загальнодоступних агрегаторів, і вноситимуть дані, не звіряючи їх актуальність з державним реєстром.
Тож ті підприємці, які не реєструвались у російському ЕГРЮЛ і взагалі виїхали з окупованої території, можуть з подивом дізнатись, що їхній бізнес тепер “легалізований” в Росії. На жаль, це може призвести до серйозних наслідків – безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 111-1 ККУ.
Тож, якщо мали бізнес на нових ТОТ – слідкуйте за російським реєстром і вчасно повідомляйте правоохоронні і антикорупційні органи про те, що вас без вас і вашої волі “оженили” російські податківці.
Автор цієї статті є учасником програми Interlink Academy Fellowship, що фінансується урядом Німеччини.
