Російські окупаційні органи влади, сформовані на захопленій частині Запоріжжя, входять до складу «военно-гражданской администрации» (ВГА) області. Тобто, «уряд» і його «міністерства», «департаменти» і «управління» належать до структури ВГА. На її сайті, щоправда, структура адміністрації представлена лише її «головою» (і водночас – «в.о. губернатора») зрадником Євгеном Балицьким, а також його заступником по ЖКГ Міхаілом Грицаєм та комендантом Бердянська Дмітрієм Рижковим, ідентифікувати яких неможливо, бо ознаки їхнього існування у публічній площині майже абсолютно відсутні.
Центр журналістських розслідувань, спираючись на дані з російських реєстрів та офіційних джерел, з’ясував, хто ж реально очолює окупаційні органи на захопленій РФ частині Запорізької області.
Відразу після повномасштабного вторгнення росії в Україну публічною особою, яка представляла окупаційну адміністрацію РФ в Запорізькій області, був призначений місцевий зрадник Євгеній Балицький, екс-нардеп від «Опозиційної платформи».
На початку літа 2022 року Росія почала формувати так зване «правительство ВГА Запорожской области», керувати яким росіяни відрядили Антона Вікторовіча Кольцова, першого віце-губернатора – главу уряду Вологодської області. У владу Кольцов прийшов після кількох керівних посад у різних підрозділах металургійної компанії «Северсталь» олігарха і друга Путіна Алєксєя Мордашова.
У серпні з’явились повідомлення про заступника Кольцова, теж з Вологди – Алєксєя Владіміровіча Лисова. Тоді його представляли як заступника глави уряду з соціальних питань, зараз називають вже «заступником з промисловості й інфраструктури».
В уряді Вологодської області Лисов працював заступником гендиректора АТ «Дирекція з будівництва та утримання автомобільних доріг». У 2020 році переміг у конкурсі «Лидеры России» (дітище Сєргєя Кірієнка, заступника голови адміністрації президента РФ) і отримав посаду представника уряду області зі взаємодії з федеральними органами (це теж парафія Кірієнка). Однак з початком великої війни Лисова десантували спочатку на Луганщину (на роль заступника глави адміністрації окупованого Алчевська), а потім – у Мелітополь, у заступники до Кольцова. Публічно свою діяльність Алєксєй Лисов ніяк не виявляє.
Після псевдореферендумів про приєднання українських областей до РФ у Єдиний державний реєстр юросіб РФ (ЕГРЮЛ) почали масово вносити дані про окупаційні органи влади, комунальні підприємства, приватні юридичні особи (часто – віджаті у законних власників) та індивідуальних підприємців. Таким чином з’явились відкриті дані про очільників окупаційних міністерств і департаментів – відряджених росіян і місцевих колаборантів. Ці дані є офіційними доказами протиправних дій і підставою для застосування санкцій до громадян РФ, які «урядують» на українській території, та відкриття кримінальних проваджень щодо громадян України – колаборантів і державних зрадників. Назвемо імена тих, хто вже є у відкритому доступі.
Відряджені росіяни
Керівником юрособи з назвою «министерство промышленности и энергетики ВГА Запорожской области» у російському реєстрі вказаний Юрій Владіміровіч Гуськов. Він приїхав у Мелітополь зі Свердловської області РФ. Як індивідуальний підприємець у 2004 році починав кар’єру з ремонту шкіряного взуття.
Судячи з актуальних даних російського держреєстру, «міністр» Гуськов і досі керує ТОВ «Информационный портал для работодателей», а також є засновником ТОВ «Электрон» (моніторинг забруднення навколишнього середовища) і «Кибертоп», що займається виробництвом металічних цистерн.
З міністерством охорони здоров’я ВГА окупованої частини області все ще не однозначно, бо воно перебуває у процесі реорганізації з департаменту ВГА. При цьому російські державні медіа вже давно називають «міністром Запорожской области» Боріса Александровіча Алєксандрова – міністра охорони здоров’я Республіки Комі РФ.
Однак у ЕГРЮЛ на момент публікації матеріалу «министерство здравоохранения ВГА ЗО» як юрособа ще не зареєстроване. Водночас в російській юрисдикції існує «департамент здравоохранения ВГА», керівником з 22 грудня 2022 значиться Віктор Вікторович Кучковой, колишній «міністр МОЗ ДНР». Цим же днем датоване отримання юрособою основного державного реєстраційного номера (рос. – ОГРН). При цьому 20 грудня Балицький видав розпорядження про реорганізацію департамента у міністерство: міністр – Алєксандров, Кучковой – радник. Заступниками «міністра» призначені Єлєна Борчанінова, яка була директором Центру забезпечення діяльності МОЗ Республіки Комі, та місцева колаборантка Ірина Склянна, яка до окупації була заступником начальника відділу охорони здоров’я Мелітопольської міської ради.
«Министерство агропромышленного комплекса и продовольственной политики ВГА Запорожской области» очолює Свєтлана Юрьєвна Шевченко. Про її роль в організації «зернового експресу» – привласненні і вивезенні українського зерна та іншого збіжжя через створену компанію «Государственный зерновой оператор» ми розповідали ще півроку тому. Тепер же маємо офіційно підтверджену інформацію щодо цієї громадянки РФ (ИНН 220413293124). До жовтня 2022 року вона була засновником пітерського ТОВ «Новый жизненный свет», що, попри романтичну назву, займалось гуртовим продажем тварин. А до лютого 2022 року Свєтлана Шевченко керувала компанією «Агрогруп», яка тих тварин вирощувала у с. Степанянське Ленінградської області РФ.
Про призначення керівником «министерства культуры, спорта и туризма ВГА ЗО» Радіка Спартаковича Ісякаєва ЦЖР також повідомляв. Цей підприємець із Мордовії раніше керував в окупованій Євпаторії муніципальним закладом «Малий Єрусалим», що опікується однойменним туристичним об’єктом. За його керівництва підприємство підвищило ціни і неякісно виконувало свою роботу.
Заступник Ісякаєва – одіозний «зооволонтер» Юрій Кованов, відомий тим, що подарував Рамзану Кадирову собаку, вивезену з Маріуполя, розбомбленого російськими військами. Подарував не просто пса, а ще і легенду: собака належав військовослужбовцям «Азова» і нібито мав кличку «Адольф» (собаку повернули в Україну під час чергового обміну полоненими 31 грудня – ред.).
Окупаційне «министерство финансов ВГА ЗО», судячи з даних ЕГРЮЛ, очолює Дар’я Ніколаєвна Зінченко, яку нам поки що не вдалось ідентифікувати. Це непублічна особа, про яку держреєстр РФ більше нічого не знає. Отже особа з таким ПІБ та індивідуальним податковим номером 614346263839, який вона отримала у Ростовській області, не була індивідуальним підприємцем, керівником чи засновником юрособи у Росії. Така ж ситуація і з пошуком в українських базах.
Севастопольські і кримські
Натомість дуже публічною особою є Юлія Васільєвна Губанова, член окупаційного уряду Запоріжчини за квотою російського «губернатора Севастополя» Міхаїла Развожаєва. Вона досить часто дає коментарі російським ЗМІ, причому через раз її представляють то «як в.о. міністра транспорта», то як «в.о. міністра будівництва, архітектури і ЖКГ». І це не помилка – Губанова зареєстрована в ЕГРЮЛ керівницею обох міністерств. При цьому вона не полишає і директорську посаду у московській ТОВці «Строительная компания «Командиры».
До 25 листопада 2022 року Губанова була і засновницею будівельної компанії, після чого її переписали на Наталію Ніколаєвну Майданову – дружину депутата Госдуми і співака-пропагандиста Дєніса Майданова (так-так, того самого, що співає про «Сарматушку»). НАЗК рекомендує РНБО застосувати до Майданової санкції як до члена сім’ї депутата Держдуми, чиї статки вірогідно пов’язані з режимом Кремля. Втім, вона заслуговує і на особисті «заслуги», адже очолює кілька пропагандистських проектів типу «Территория первых».
Та повернемось до Губанової. До призначення в окупаційний уряд частини Запоріжчини вона також керувала АО «Севастопольстройпроект», яке місцеві медіа називають компанією-прокладкою для виведення бюджетних коштів у Севастополі. За останні роки компанія отримала держзамовлення на 7,3 млрд рублів, за що отримала назву «придворного будівельника» уряду Развожаєва. У кримських та російських медіа багато публікацій про невиконання «Севастопольстройпроект» підрядних зобов’язань, накладені мільйонні штрафи, а у жовтні 2022 «суд» окупованого Севастополя задовольнив позов прокуратури про розірвання угоди з компанією, яка не відремонтувала сквер у курортному селищі Любимівка. Тепер екс-директорка і засновниця цієї скандальної «придворної» компанії керує транспортом, будівництвом і ЖКГ окупованої частини Запоріжчини.
Ще один «міністр» із Севастополя – громадянин України Антон Робертович Тицький, якого у червні 2022 року призначено керувати «министерством по молодежной политике ВГА Запорожской области». Однак на окупованому півдні він з’явився ще навесні і керував пропагандистськими проектами по лінії «Росмолодежи», де трудився радником голови. Тоді ж ЦЖР повідомляв про деякі віхи біографії цього колаборанта.
У 2012 році Тицький балотувався у народні депутати України від партії «Руський блок», яка набрала менше половини відсотка голосів. У лютому-березні 2014 року стояв на блокпостах незаконного збройного формування «Самооборона Севастополя», очолював штаб «Русского интернационала» — організації, створеної російською партією «Родина», і всіляко сприяв окупантам. Покерувавши кримською організацією «Родины», Антон Тицький подався до Москви, де прилаштувався до Федерального агентства у справах молоді («Росмолодежь»).
Наприкінці літа з’явилася інформація, що під керівництвом Тицького на Запоріжчині працює Іван Комелов, ще один севастопольський учасник «русской вєсни». Він не проявляє якусь публічну активність, тож незрозуміло, чим і в якому статусі займається.
Натомість досить часто в росЗМІ з’являється «заступник міністра» 27-річна Вероніка Олексіївна Аксютіна, яка також приїхала в окупований Мелітополь із Севастополя (ймовірно, громадянка України, дата народження 11.1995, ИНН 500603868584). До 2021 року включно була засновницею і керівницею Севастопольської регіональної організації «Российского союза молодежи», яке очолила у 20 років. За цей час встигла змінити прізвище на Оганесову і повернути дівоче. У 2018 році займала посаду головного спеціаліста в «управлінні у справах молоді і спорту» окупованого Севастополя.
На сайті окупаційної адміністрації РФ у Запорізькій області є окремий розділ єдиного міністерства – «министерства имущественных и земельных отношений ВГА». При цьому у російському держреєстрі така юрособа наразі відсутня.
На сайті цього «органу влади» вказано, что виконуючим обов’язки міністра є Володимир Васильович Гаманов. Це ще один «десантник» з тимчасово окупованого Криму. На півострові до анексії він володів і керував трьома компаніями, а в 2020 році був призначений заступником голови окупаційної адміністрації Сімферопольського району. Також очолював відділення «Молодой гвардии «Единой России» району, а ще є засновником громадської організації «Пионеры крымской весны».
У соцмережах є негативні відгуки про роботу цього чиновника. Його звинувачують то в розпилі бюджету, а також у переоформленні земельних ділянок на свою дружину.
В тимчасово окупованій Запорізькій області Гаманов контролює «націоналізацію» майна, яке окупаційна влада називає «безхазяйним». По факту, це віджаті у місцевих власників приміщення, земельні ділянки, транспорт.
«Министерством по тарифам и ценовому регулированию ВГА Запорожской области» керує Андрей Владіміровіч Кочетов.
Цей «міністр» приїхав на Запоріжжя з тимчасово окупованої Луганської області. Там був керівником профспілкової організації так званої «ЛНР», і навіть співробітником «міністерства закордонних справ».
В публічному просторі також досить часто з’являється його заступниця росіянка Єлізавета Міхайловна Челакова (ИНН 615000986297). Вона з Ростовської області, очолювала у Новочеркаську спілку підприємців, в 2015 році балотувалася в міську Думу, але не пройшла. За даними росреєстру, Челакова і досі є керівником двох діючих фірм (торгівля книжками і охоронна служба) та громадської організації захисту прав громадян.
Місцеві колаборанти
Як бачимо на найвищій сходинці управління окупованою територією завезені чиновники з РФ чи раніше окупованого Криму і Донбасу. Для місцевих зрадників в окупаційному уряді знайшлось лише два портфеля.
«Мінстром освіти» проросійські джерела називають Олену Олександрівну Шапурову, екс-директорку мелітопольського коледжу, яка пішла на співпрацю з ворогом чи не найпершою – ще в березні.
Шапурова погодилась очолити незаконно створений орган освіти, який спочатку називався відділом, потім департаментом. Примушувала до співпраці педагогів, організовувала учбовий процес в школах та дошкільних закладах за програмою країни-агресора. Прокуратура повідомила їй про підозру в колабораційній діяльності.
Власне, такої юрособи як «министерство образования и науки» в ЕГРЮЛ поки що не значиться, проте є «департамент образования и науки Запорожской области» и «департамент образования и науки Мелитополя», керівницею яких значиться Олена Шапурова.
Другим місцевим «міністром» стала жителька Мелітополя Олена Володимирівна Мартиненко – окупанти доручили їй керувати «министерством труда и социальной политики ВГА Запорожской области». Як писало видання «РИА-Мелитополь», до призначення жінка працювала білетером муніципальної льодової арени.
Проте без свого контролю це міністерство росіяни не лишили. Олені Мартиненко призначили в заступники Євгенія Маркєлова, який до приїзду на окуповану Запоріжчину працював в територіальних управліннях Мінпраці Краснодарського краю РФ.
Місцеві колаборанти також зустрічаються на посадах заступників керівників міністерств або радників. До уже згаданих додамо «заступника министра культуры, спорта и туризма» Андрія Миколайовича Бойка, який до окупації був директором Мелітопольської дитячо-юнацької спортивної школи.
У листопаді біля під’їзду його будинку спрацював вибуховий пристрій. Колаборант відбувся легкою контузією.
Матеріал створений ІА Центр журналістських розслідувань у партнерстві з Центром прав людини ZMINA.