Представники незаконно привласнених підприємств з окупованої Росією частини Луганської області взяли участь у військово-технічному форумі “Армия-2023”. Вони представили розробки вкрадених українських заводів, сподіваючись отримати замовлення від міністерства оборони РФ.
Військово-технічний форум “Армия-2023” проводився у серпні в підмосковній Кубінці. Свої стенди вперше виставили і “нові суб’єкти” – незаконно анексовані РФ минулого року українські регіони. Зокрема, свою продукцію представили чотири промислові підприємства з ТОТ Луганської області, незаконно створені на базі експропрійованих Росією українських компаній. Це Центральне конструкторське бюро машинобудування (ЦКБМ) «Донець», Первомайський механічний завод, підприємства “Юность” ї “Озон”.
ЦКБМ «Донець»
Державне підприємство “Центральне конструкторське бюро машинобудування «Донець», що входить до структури Національної академії наук України, – добре знане у світі підприємство, що спеціалізується на виробництві синтетичних кристалів сапфірів різних сполук (корундів) та устаткування для їхнього вирощування. На установці “Горизонт-5”, побудованій в ЦКБМ “Донець”, вчені харківського “Інституту монокристалів” НАНУ у 2008-2010 роках встановлювали світові рекорди з вирощування гігантських штучних кристалів, які важили 45 і 60 кілограмів. А за контрактом з компанією RUBICON (США) фахівці держпідприємства “Донець” розробили і виготовили установку «Ікар-500», що дозволяє вирощувати кристали вагою до 300 кг.
Після окупації Луганська РФ конструкторське бюро було захоплене і привласнене окупаційним урядом “ЛНР”. Головне управління розвідки МОУ у 2015 році повідомляло, що обладнання ЦКБМ “Донець” вивезено до Росії, що заперечувалось російськими проксі в Луганську. Судячи із новин колаборантських медіа, бюро переживало занепад, але продовжувало діяльність у Луганську, виробляючи непрофільні продукти, як то рециркулятори для очищення повітря.
Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну і незаконної анексії частини Луганщини росіяни виявили інтерес до ЦКБМ “Донець” і зараз тут, за словами незаконного керівництва, впроваджують 80 проектів.
Монокристал штучного сапфіра (корунда) ЦКБМ “Донець”, квітень 2023 Фото окупаційні медіа
Натепер бюро очолює громадянин України Салімджанов Дмитро Ільдусович, зареєстрований у смт Катеринівка, що входить до міста Луганськ. В 2011-2012 роках він був директором Луганського учбово-виробничого об’єднання УТОС, а ще раніше мав реєстрацію як фізособа-підприємець з видом діяльності – торгівля книгами, газетами і канцтоварами (припинено). Має кредитну заборгованість в “Ощадбанку”. Першу згадку про нього як про директора захопленого окупантами ЦКБМ “Донець” знаходимо у новині 2019 року.
Дмитро Салімджанов, директор захопленого ЦКБМ “Донець”, квітень 2023 Фото: окупаційне медіа
Цьогоріч Салімджанов повідомляв в інтерв’ю , що підприємству не вистачає кваліфікованих кадрів та російських державних замовлень. А його заступник з розробок ЦКБМ Микола Куцевол розповідав, що монокристали, що вирощуються на заводі, можна використовувати в найрізноманітніших сферах ВПК.
«Була навіть пропозиція та проведені дослідження бронежилетів із сапфіровими вставками. Вони в порівнянні із залізом вдвічі легші, тому бронежилет легший і міцніший», – пояснював Куцевол.
Первомайський механічний завод
В українській юрисдикції це підприємство зареєстроване як приватне акціонерне товариство, що належить двом російським компаніям “Афина Паллада” (76,7% акцій) та “Соло-Рент” (23,29%).
Завод спеціалізується на випуску гідромоторів, гідронасосів, пневмо- та гідроагрегатів систем управління для гелікоптерів, літаків, ракетної техніки.
У 90-ті роки «Донець” пережив не найкращі часи, але після акціонування і погашення боргів повернувся на ринок авіаційної продукції. У 2002 році Первомайський механічний завод був включений до переліку підприємств, які мали право на експорт продукції військового призначення власного виробництва в рамках угоди між урядами України та РФ.
За даними порталу SMIDA, до 2009 року 29,9 % акцій в ЗАТ “ПМЗ” належали ВАТ “Мотор Січ” . Ще 30% було у харківської “Корпорації “ФЕД”, яка кілька років судилась із російською компанією “Дальэнергоремонт”, що намагалась отримати контроль над заводом. Перемогли росіяни: 100% акцій українського оборонного підприємство дістались вже згаданим пов’язаним компаніям “Афина Паллада” та “Соло-Рент”, що входили до Групи компаній “Афина Паллада”. Її бенефіціаром був російський мільярдер вірменського походження Гайк Гвардикович Магакелян (до нього ще повернимось).
Первомайський механічний завод. Фото: nikerav.com.ua
На сайті ДП “Укроборонекспорт” у переліку продукції ПМЗ для оборонної галузі – більше 20 найменувань виробів. У 2014 році, за словами тогочасного директора ПрАТ “ПМЗ” Андрія Карнаухова, 97% продукції заводу йшло до РФ. Після окупації Росією Криму і Севастополя Держслужба експортного контролю заборонила експорт продукції оборонного та подвійного призначення до країни-агресора, відтак виникла загроза припинення функціонування заводу.
Так і сталося, але з інших причин, адже через півмісяця проросійські бойовики захопили міську раду, а з часом і все місто, завод зупинив виробництво. У 2015 році, за заявами окупаційного уряду в Луганській області, співпраця з Росією була відновлена.
Після незаконної анексії РФ Луганської області, 29 листопада 2022 року в російському держреєстрі з’являється ЗАТ “Первомайский механический завод” (ІПН 9407002858). Керівником вказаний український директор – Карнаухов Андрій Володимирович. Примітно, що його російський податковий номер був відсутній в ЕГРЮЛ при реєстрації юрособи і не доданий аж до “звільнення” в серпні 2023 року. Відтак не беремось стверджувати, що Карнаухов добровільно співпрацював цей час з окупаційною владою. Наразі керівником ПМЗ в держреєстрі РФ значиться Думік Микола Олександрович, громадянин України з реєстрацією в м. Первомайськ , який до окупації міста працював на цьому заводі головним інженером. Цікаво, що свій російський ІПН він отримав у Волгоградській області.
Головою Наглядової ради ПМЗ призначили Дзугова Боріса Пєтровіча, підприємця з Москви, що займався раніше торгівлею алкоголем та продуктами харчування.
А от хто фактично володіє насьогодні цим бізнесом – не відомо. Оскільки ПМЗ – акціонерне товариство, то в Росії йому дозволено не оприлюднювати імена акціонерів. Так було і до 2014 року, а пізніше в закони внесли зміни, за якими дані засновників можна приховувати усім юрособам з ВПК, а також тим, що знаходяться на окупованих територіях і потенційно можуть потрапити під санкції.
Як згадувалось вище, дві російські юрособи, що стали власницями українського ЗАТ “Первомайський механічний завод”, були підконтрольні Гайку Магакеляну, власнику Групи компаній “Афина Паллада”, куди входили більше 20 компаній, в основному, – в Новосибірську.
Гайк Магакелян, власник групи компаній “Афина Паллада” Фото: скриншот з YouTube
У 2017 році у нього стались великі неприємності: МВС відкрило кримінальну справу про шахрайство, обвинувачення в якій отримали Магакелян і директор будівельної компанії “СК “Афина Паллада”. Магакелян, попри підписку про невиїзд, перебрався до рідної Вірменії, де два роки тому навіть балотувався у парламент. За його словами, на нього та менеджмент компаній наїхали “силовики”, а з рахунків зникли $300 мільйонів. Це все описуємо, оскільки в українському реєстрі захоплений Первомайський механічний завод все ще належить російським компаніям ЗАТ “Агентство “Афина Паллада” та ТОВ “Соло-Рент”. Перша компанія, очолювана Свєтланой Вікторовной Магакелян, діюча. А от “Соло-Рент”, в засновниках якої, крім Свєтлани Магакелян, ймовірно, дружини Гайка Магакеляна, є ще троє його дітей – Едгар, Анжеліна та Роберт, вже визнана банкрутом.
Відтак наразі невідомо, хто в різні періоди з 2014 отримує зиск від реалізації продукції заводу, який всі ці роки нестабільно, але таки працював. Принаймні, про реалізацію його продукції йдеться у матеріалах кримінального провадження, відкритого у 2019 році главком СБУ в Луганській області. В ухвалі суду, зокрема, говориться, що посадовими особами незаконно утвореного “ЧАО «ПМЗ» вироблена заводом продукція реалізується “юридичним та фізичним особам, які знаходяться як на території України, так і на території РФ”, а податки з продажу сплачуються до т.зв. «бюджету ЛНР» та використовуються для фінансування дій, направлених на насильницьку зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України”.
Щодо незаконно створеного “ЧАО “ПМЗ” з 2018 року діють санкції РНБО України. Але стосовно його власників та посадових осіб – ні. Тож, сподіваємось, наша інформація про них та участь заводу у форумі “Армия-2023” допоможе поповнити санкційні списки не тільки України, а й західних партнерів.
“Юність”
Третім заводом з ТОТ Луганщини, що прагне співпрацювати з російським ВПК і брало участь у армійському форумі в Кубінці, є так зване “Государственное унитарное предприятие ЛНР “Юность” з м.Сорокине (окупанти повернули радянську назву Краснодон). Воно незаконно утворене на базі захопленого ВАТ “Юність” , 94,61 % акцій якого належать державі Україна в особі регіонального відділення Фонду державного майна в Луганській області.
“Юність” спеціалізується на виробництві високостабільних, високоточних мікромініатюрних реле, елементів, які відповідають за замикання і розмикання різних ділянок електричних ланцюгів та використовується в авіаційній, авіакосмічній та ракетобудівний промисловості.
Завод «Юність» в місті Сорокине. Фото krasnodon.net, 2013
У 2015 році окупаційний уряд у Луганській області «націоналізував» завод. З того часу обсяг виробництва значно зменшився: працівників переводили на одноденний робочий тиждень та виготовляли продукцію виключно під замовника.
Гендиректором створеної окупантами на базі вкраденого заводу юрособи в держреєстрі Росії з листопада 2022 вказаний Малтиз Василь Вікторович. Цей мешканець Луганська до 2014 року займав посаду виконавчого директора “Юності” та продовжив працювати під керівництвом окупантів.
25 вересня 2023 року був нанесений ракетний удар по складах заводу “Юність” в Сорокиному. Повідомлялось, що на території заводу росіяни зберігали свої боєприпаси та техніку.
У червні 2021 року незаконно створене підприємство потрапило до санкційного списку України.
“Озон”
Реєстраційних даних про луганське ТОВ “Озон”, яке також брало участь у форумі “Армия-2023”, у відкритому доступі – обмаль. Юрособа з такою назвою і луганською “пропискою” в російському держреєстрі лише одна. Це ТОВ “Озон”, створене у березні 2021, було зареєстроване в ЕГРЮЛ 29 листопада 2022 року (ІПН 9403004935).
Дані про засновників фірми і навіть види діяльності в реєстрі відсутні. Гендиректором значиться Діденко Сергій Миколайович, при цьому його індивідуальний податковий номер не вказано.
За спиною представників ТОТ Луганщини- манекен у камуфляжі ймовірно виробництва ТОВ “Озон”. Фото: окупаційний ресурс, 2023
На окупаційних онлайн-ресурсах Луганщини знайшлась новина за 2016 рік про те, що ТОВ “Озон” відновило виробничу діяльність – пошив робочого одягу. Більше згадок про компанію на сайтах оголошень. З них відома адреса підприємства “Озон”, що займається виробництвом спецодягу – м. Луганськ, вул. Шелгунова, 36 ,.
За цією ж адресою і з тією ж назвою є й ТОВ в українському реєстрі, створене ще в 2004 році, яке також займається пошивом спецодягу і належить луганському підприємцю Пархомцю Анатолію Івановичу.
Можемо припустити, що “Озон” був захоплений посіпаками окупантів і використовувався втемну – звідси мінімум реєстраційних даних, відмінність юридичної та фактичної адрес виробництва, відсутність російського ІПН у керівника “російського” підприємства тощо.
А що ж виставило підприємство з пошиву робочого одягу на форумі “Армия-2021”? Єдиний зразок “робочого” одягу – це камуфляж на манекені за спиною у представників окупованої Луганщини. Відтак можна припустити, що замість спецовок і рукавиць для робітників заводів і шахтарів компанія сподівається на держзамовлення від міноборони РФ на пошив військової форми.
