У перший тиждень повномасштабного вторгнення РФ в Україну видання «Цензор.нет» опублікувало наданий «кібервійськами» перелік співробітників 9-го управління Департаменту оперативної інформації (ДОІ) 5-ої служби ФСБ , «які інформаційно супроводжують напад Росії на Україну та відповідають за мережу диверсантів».
Під номером 17 у списку значиться Андрєй Алєксандровіч Шкрабо, який, як вказувалось, «курує роботу гуманітарної підгрупи Тристоронньої контактної групи і напряму контактує з українським політиком Віктором Медведчуком».
Центр журналістських розслідувань вирішив більше дізнатись про діяльність «куратора Медведчука» з ФСБ до і після початку великої війни РФ проти України. Можемо впевнено сказати, що до цієї публікації його повне ім’я, «синхронізоване» із зображенням, ніколи не оприлюднювались.
Завдяки злитим та відкритим базам даних РФ, ми отримали підтвердження, що Андрєй Алєксандровіч Шкрабо, дата народження 14.07.1958 р., до липня 2014 року дійсно служив у в/ч 26047. Це і є 5-та служба ФСБ, яка знаходиться за адресою: м. Москва, вул. Велика Лубянка, буд.12.
За спиною Золотова і Путіна
Найбільш раннє фото Андрєя Шкрабо на службі ми віднайшли у 2006 році. Він потрапив у об’єктив камери під час відкриття паромної лінії «Усть-Луга – Балтійськ», що забезпечила сполучення між російським анклавом – Калінінградською областю та «Большой Россией» по Фінській затоці. У відкритті переправи брав участь президент РФ Владімір Путін.
Андрєй Шкрабо у периметрі охорони Владіміра Путіна на відкритті паромної лінії «Усть-Луга – Балтійськ», 2006 р. Фото:mintrans.gov.ru
Присутність Путіна на відкритті паромної переправи була зумовлена важливістю і цього сполучення, і розвитку порту «Усть-Луга» в цілому. Його незамерзаюча акваторія забезпечувала цілорічну навігацію для експорту лісу, нафти і металів та перевезення вантажів для Балтійської військово-морської бази. Переправа серйозно зміцнила позиції Росії на Балтиці, адже знизила залежність Росії від Литви щодо доставки в анклав Калінінграда стратегічно важливих вантажів.
За спиною Путіна на офіційному знімку Мінтранса бачимо Віктора Золотова, тодішнього головного охоронця президента і заступника голови ФСО, нині – командувача Росгвардії, а в периметрі свити – Андрєя Шкрабо. Попри правило будь-яких спецслужб до своїх агентів бути непомітними, Шкрабо не раз потрапляє в кадр, бо знаходиться доволі близько до охоронюваного тіла Путіна.
Андрєй Шкрабо у периметрі охорони Владіміра Путіна на відкритті паромної лінії «Усть-Луга – Балтійськ». 2006 р. Фото:mintrans.gov.ru
Не виключено, що місцем служби Шкрабо спочатку був Калінінград. Його дружина Римма Шкрабо в соцмережах вказує Калінінград рідним містом, а місцем проживання з нульових – Москву.
При цьому місцем народження обох доньок подружжя у – Марії та Татьяни – в базах даних вказане місто Лієпая (Латвія), де, ймовірно, Шкрабо служив в органах КДБ до розвалу Радянського союзу. Втім, звʼязки Шкрабо з країнами Балтики та її громадянами ми знайшли і через десятиріччя, про що розкажемо у розділі про бізнес ФСБ.
Андрєй Шкрабо та дружина Римма Шкрабо Фото:facebook Римма Шкрабо
У 2014 році Андрєй Шкрабо став військовим пенсіонером, однак не припинив діяльність, пов’язану зі спецслужбами РФ, і працював під різним прикриттям не лише в Росії, а й за кордоном, зокрема, і на окупованих територіях України.
«Представник МНС» у Мінську
У червні 2014 року була створена «Тристороння контактна група з мирного врегулювання ситуації на сході України»(далі – ТКГ), завданням якої було заявлено припинення збройного конфлікту дипломатичним шляхом. Три сторони в КТГ – це Україна, Росія та ОБСЄ. Однак росіяни, не визнаючи себе стороною збройного конфлікту, використовували переговорний майданчик контактної групи та її підгруп для легалізації незаконно створених за підтримки і під контролем РФ органів влади на окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Відтак на засідання підгруп росіяни возили до Мінська ватажків так званих «ДНР/ЛНР», домагаючись прямих переговорів України з сепаратистами – маріонетками Кремля і російських спецслужб.
Учасники ТКГ у Мінську (зліва направо): від Росії – Боріс Ґризлов, від ОБСЄ – Мартін Сайдік, від України – Леонід Кучма. Фото: Darka.Olefir
Ірина Геращенко, народна депутатка України, а на той час – перша віце-спікерка ВРУ, представляла Україну в гуманітарній підгрупі, яка, серед іншого, займалася питаннями звільнення українців, незаконно утримуваних на тимчасово окупованих територіях Донбасу і в РФ. У роботі підгрупи брав участь і Віктор Медведчук, народний депутат і один з лідерів проросійської опозиції в Україні. Його статус в ТКГ, в плані сторони представництва і мандату, був предметом критики на адресу президента Порошенка, якому доводилось пояснювати роль кума Путіна в мінському процесі.
“Віктор Медведчук у тристоронній контактній групі має одну виключно функцію – визволення заручників, які розташовані в РФ, у першу чергу, і на окупованих територіях. Жодних інших функцій у тристоронній контактній групі Віктор Медведчук не виконує”, – говорив Порошенко у червні 2016 року. І поправляв себе ж: “Віктор Медведчук зустрічається у форматі не ТКГ, оскільки він не є її членом, він є членом підгрупи з гуманітарних питань. І зустрічається в форматі підгруп”.
Росію в гуманітарній підгрупі офіційно представляв перший заступник міністра з надзвичайних ситуацій РФ Владімір Стєпанов. За словами Ірини Геращенко, участь саме МНСників у цій підгрупі російська сторона пояснювала досвідом їхньої роботи у міжнародних гуманітарних місіях. Однак згодом Степанов припинив приїжджати на засідання підгрупи у Мінську.
«Замість нього з’явився дехто Андрєй, який називав себе представником керівництва МНС, не уточнюючи ні посади, ні звання. Пізніше наші спецслужби підтвердили, що він співробітник ФСБ. Він мало говорив під час засідань, здебільшого мовчав, але все ретельно записував і наполягав на присутності представників «Л/ДНР». Вони прилітали до Мінська разом із росіянами з Москви», – згадує Ірина Геращенко в розмові з ЦЖР.
Перше і до цієї публікації – єдине фото Андрєя, зашифрованого «представника МНС Росії» в гуманітарній підгрупі ТКГ, було оприлюднене саме завдяки Ірині Геращенко.
17 вересня 2016 року на мосту у м. Щастя відбулось звільнення незаконно утримуваних на окупованих територіях українців Володимира Жемчугова та Юрія Супруна.
Ірина Геращенко зустрічає звільнених з російського полону Володимира Жемчугова та Юрія Супруна. 16 вересня 2016 року. Фото надане Іриною Геращенко
За обміном утримуваними особами спостерігали представники ОБСЄ. Несподівано Ірина Геращенко побачила росіянина Андрєя, який приїхав з окупованих територій, а, отже, порушив правила перетину державного кордону України.
За словами Геращенко, Шкрабо приїхав на міст у місті Щастя Луганської області в автомобілі місії ОБСЄ, співробітники якої не могли не розуміти, що сприяють порушнику кордону України.
Це нахабство росіянина виглядало більш ніж обурливо ще й з тієї причини, що з початку 2016 року російські спецслужби почали чинити перешкоди Ірині Геращенко у доступі до судових засідань у «справі» Надії Савченко в Ростові та до засідань гуманітарної підгрупи в Мінську.
Андрєй Шкрабо незаконно в’їхав на територію України, щоб контролювати передачу цивільних полонених Володимира Жемчугова та Юрія Супруна. Місто Щастя, 17 вересня 2016 року. Фото надане Іриною Геращенко.
У березні ФСБ заборонила Геращенко в’їзд до РФ до 2021 року. Оскільки «стоп-лист» у Росії та її союзниці Білорусі спільний, то заборона автоматично поширювалась і на в’їзд до РБ, тобто, створювала реальну загрозу зриву участі Ірини Геращенко у засіданнях гуманітарної підгрупи ТКГ. Ці рішення були грубим порушенням «мінських домовленостей» і елементом відверто хамського, в стилі КДБ, тиску на керівництво України. Врешті в кінці травня Геращенко повідомила, що МВС Білорусі виключило її зі списку осіб, яким заборонено в’їзд, однак щодо РФ – ніяких змін.
Ці та інші дії Росії, до яких був залучений і Андрєй Шкрабо, мали підвищувати політичну вагу Віктора Медведчука за рахунок «визначальної ролі» у звільненні українських полонених.
Мабуть, Медведчуку та його кураторам в Кремлі та ФСБ і в найгіршому сні не могло примариться, що всього через шість років, у вересні 2022-го, із суб’єкта обмінів він перетвориться на об’єкт.
На підхваті у Медведчука
Грудень 2016 року. Мінський кореспондент Радіо «Свобода» Валерій Калиновський, повідомив, що 7 грудня, у день проведення чергового засідання ТКГ до Мінська рейсом із Москви прилетіли очільники маріонеткових «республік» – зрадники Ігор Плотницький та Олександр Захарченко. Пізніше Калиновський повідомив, що з ними таємно зустрічалась народна депутатка України Надія Савченко. У зустрічі, що тривала кілька годин в ресторані мінського готелю «Виктория», також брали участь керівник центру «Офіцерський корпус» Володимир Рубан (якого СБУ надалі пов’язувала з Медведчуком) та двоє росіян – Міхаіл Балуєв та вже знайомий нам Андрєй Шкрабо. Щоправда, прізвище Шкрабо в українських медіа було спотворене – його чомусь називали Шкряба.
«Цікаво, що коли зустріч закінчилась і настав час платити, то за Савченко і Рубана заплатив Шкряба, а за Захарченка з Плотницьким – Балуєв», – додавав Калиновський деталі зустрічі в інтерв’ю телеканалу 112.
12 грудня Надія Савченко підтвердила факт зустрічі з сепаратистами, а наступного дня в інтерв’ю проекту «Донбас.Реалії» – інформацію Калиновського про те, що у зустрічі брали участь два «представники російської сторони» – члени «мінської контактної групи з гуманітарних питань» Міхаіл Балуєв і … Олєг Шкряба. Відтак спотворення імені-прізвища Андрєя Шкрабо набуло нової форми і вчергове розлетілось в медіа.
Співрозмовник «Української правди» в ТКГ підтвердив, що 7 грудня, коли Савченко зустрічалась з ватажками бойовиків, представник Росії на ім’я Андрій (прізвище знов таки не називалось) з’явився на засідання із запізненням на півгодини.
“А коли українська сторона оголосила пропозицію віддати 228 людей, про яких вони заявляли, в обмін на негайне звільнення 42 людей, заявлених нами, цей Андрій підвівся і пішов із засідання. Тобто, залишив офіційне засідання групи”, – сказав співрозмовник УП.
Така поведінка Шкрабо не є дивною і має просте пояснення: російською стороною блокувались пропозиції українських представників в ТКГ, а обміни відбувались тільки за погодженими з Москвою «ініціативи Медведчука».
Ті, хто ознайомився з прослушкою телефонних розмов Медведчука щодо обмінів, які були оприлюднені BIHUS.info повністю, або дивився відповідну частину розслідування, без сумніву, звернули увагу на те, як так звані «омбудсменки» з ОРДЛО Дарья Морозова та Ольга Кобцева мало не при кожній розмові запопадливо доповідали Медведчуку, як виконують установку не контактувати ні з ким, окрім нього.
«Уповноважена особа одна – Віктор Володимирович Медведчук, якщо від нього буде звернення, ми його розглянемо» – так вони відповідали Ірині Геращенко, керівникам і співробітникам центру СБУ з питань звільнення полонених та волонтерам.
Дарья Морозова та Ольга Кобцева
Своєю чергою, Медведчук неодноразово інформував «колєжанок» про свої доповіді в Москву щодо обмінів та змін у планах. Втім, абсолютна більшість його розмов з Москвою стосувалась бізнесу, прохань про зустрічі у високих кабінетах, а не звільнення українських полонених.
Відтак у 2016 році, за даними СБУ, вдалося звільнити із російського полону лише 16 українців. За словами Юрія Тандіта, радника голови Служби безпеки, причиною є те, що «тема звільнення заручників стала заполітизованою». Зазначимо, що цей висновок стосується обох сторін. Доказом тому є історія обміну «Рахмана», який підганяли під повернення Петра Порошенка із зустрічі «нормандської четвірки», аби записати йому в заслугу звільнення «кіборга».
Упродовж 2017 року обміни не відбувались аж до 27 грудня, коли в Україну вдалося повернути 73 полонених , серед яких були як військові, так і цивільні. У 2018 році в рамках «мінського процесу» не відбувся жоден обмін. Наступного року, в який в Україні відбувались президентські та позачергові парламентські вибори, тему звільнення полонених остаточно осідлав Медведчук, в «групі підтримки» якого був і Андрій Шкрабо.
Червень 2019 року. Згідно з інформацією з бази даних авіаперельотів Sirena-travel.ru, яку ЦЖР отримав від спільноти KibOrg, на один номер бронювання були зарезервовані квитки з Москви до Мінська на рейси 25 та 26 червня 2019 року для Леоніда Пасічника, Дениса Пушиліна та його помічниці і коханки Вікторії Талакіної (продубльовані дати вильоту ймовірно були або елементом конспірації, або остаточно не був визначений день). За ідентичним номером бронювання були зарезервовані квитки до Мінська і для Андрєя Шкрабо, але на добу раніше.
27 червня 2019 року у Мінську відбулася зустріч Віктора Медведчука та гауляйтерів окупованих територій Донецької та Луганської областей, на якій було заявлено про «передачу українській стороні» чотирьох українських полонених.
Віктор Медведчук та четверо громадян України, звільнених із полону незаконних збройних формувань «Л/ДНР». Червень 2019 р. Фото:112.ua
Наступного дня їх привезли в Мінськ і під камери головних російських телеканалів передали Медведчуку, який доставив їх до Києва приватним літаком (ймовірно, власним, яким він зазвичай і літав до Мінська).
Події відбувались за місяць до позачергових парламентських виборів і було очевидно, що самовільне, не в рамках Тристоронньої контактної групи, але добре зрежисоване і максимально висвітлене в медіа звільнення полонених українців, мало пряме відношення до виборчої кампанії ОПЗЖ, одним з лідерів якої був Медведчук. Він не скупився на критику президента Зеленського, який нібито гальмує «процес мирного врегулювання на Донбасі» і обміни утримуваними особами.
Андрей Шкрабо (крайній ліворуч) на обміні 29 грудня 2019 року. Фото: скріншот відео smotrim.ru
29 грудня 2019 року відбувся найбільший на той час обмін, про який було домовлено в ході зустрічі «Нормандської четвірки»: росіяни та їхні маріонеткові «республіки» звільнили 76 українців, а Київ повернув на окуповані території 124 особи. У одному з пропагандистських репортажів з обміну в кадр потрапив і Андрєй Шкрабо.
Паралельний бізнес ФСБ
Неймовірно, але усі роки участі у гуманітарній підгрупі ТКГ, де Андрєй Шкрабо був залегендований як «представник керівництва МНС», він був керівником кількох комерційних компаній! Причому, дуже цікавих за видами і географією діяльності та персоналіями, які прямо та опосередковано мають відношення до спецслужб РФ.
У ТОВ «Балтгеотрест» (скорочена назва «БГ- Трест) Шкрабо був гендиректором з вересня 2015 до травня 2017 року. У цей час компанія добре заробляла на державних підрядах з днопоглиблювальних та гідротехнічних робіт у портах.
ТОВ «Джидипи гео», що основним видом діяльності вказувало видобуток руд і пісків дорогоцінних металів та руд рідкісних металів, Андрєй Шкрабо очолював із серпня 2017 року і до його ліквідації в грудні 2023 року.
Юридичною компанією з цілим букетом транспортних та торговельних видів діяльності «ИВЭК» Шкрабо керував із липня 2018-го і до її ліквідації у тому ж грудні 2023.
Останні дві компанії зареєстровані за однією адресою у Москві (Кузнєцький міст, 21/5), а їхнім кінцевим бенефіціарним власником напряму і через ТОВ «Джидипи груп» є Дзаміхов Ахмєд Мухамєдовіч, колишній власник винно-горілчаних заводів «Торговой компании ЛБ Виктори », розташованих у Московській області.
Історія Дзаміхова – Шкрабо/ФСБ цілком могла би лягти у сценарій чергового сезону «Бригады» – в плані участі спецслужб Росії у мутному бізнесі з чеченським корінням.
Ахмєд Дзаміхов із сином. 2012 рік, Фото:соцмережі
За версією російських силовиків, у 2012 році Ахмєд Дзаміхов разом із чеченськими міліціонерами та членами особистої охорони Рамзана Кадирова вивезли за місто та катували людину, яка нібито вкрала в підприємця автомобіль Lexus. Адвокат Дзаміхова озвучував іншу версію: нібито у його клієнта був конфлікт із «Таганським ОЗУ», тож Дзаміхов найняв для захисту чеченських силовиків. Однак справа була підлаштована співробітниками ГИБДД, які «кришували» мережу крадіїв авто, тож Ахмєда Дзаміхова запроторили у СІЗО. Слідчі нібито вимагали віддати завод в обмін на свободу. Схоже, якось домовились, бо чеченських ментів та Дзаміхова відпустили. А згодом у партнерах Дзаміхова з’явились «чекісти».
Приміром, у грудні 2014 року будівельна компанія «Балтинвестпроект» (скорочена назва «БИ-Проект) оновила склад своїх засновників: став такий собі Комогоров Віктор Івановіч, який при ближчому знайомстві виявився генерал-полковником ФСБ. У 2004-2009 роках він був заступником директора ФСБ— керівником Служби оперативної інформації та міжнародних зв’язків, тобто, 5-ї Служби ФСБ. Крім того, що Комогоров є президентом Спортивного клубу ветеранів ФСБ «Отдушина», він ще має посаду управляючого партнера в «Международном фонде устойчивого развития» (далі МФУР).
Головою правління фонду є ще один генерал – Орлов Віктор Івановіч, який служив в органах військової контррозвідки і в центральному апараті ФСБ – розробляв стратегії боротьби з тероризмом в Росії.
Цей фонд став співзасновником згадуваної компанії «Джидипи гео» в той час, коли нею керував Шкрабо. За підтримки МФУР також створено ще одне акціонерне товариство – «Институт технологий устойчивого развития», який є засновником ТОВ «Джидипи групп».
І МФУР, і Інститут зареєстровані за тією ж адресою, що і пов’язані з ними ТОВки – вул. Кузнецький міст, 21/5, а на їхніх сайтах вказаний один і той же номер контактний телефон +7 495 626 05 46.
Усі ці компанії та фонди, де рясно осіли чекісти, з одного боку, об’єднані в умовну групу компаній GDP group зі зрозумілою бізнесовою метою, з іншого – декларують причетність до проекту Global Development Project (GDP ), що виник в результаті діяльності мережі кафедр UNESCO «Передача технологій для сталого розвитку» ще у 1993 році. Втім, здатність російських спецслужб інкорпоруватись в різні міжнародні організації та інститути загальновідома. Бізнесові структури – не виключення, а коли йдеться про спадок радянських часів – то й поготів.
Група компаній GDP. Фото:gdp-group.com
На сайті неформальної бізнес-групи «чекістів» бачимо логотипи і брендові назви шести компаній, три з яких – Ekohidrotechnika, Energėja та Nantėja – зареєстровані в Латвії та Литві, тобто, країнах – членах НАТО і ЄС. Ще одна – ризька компанія Green Line Shipping є власницею знайомої вже «Балтгеотрест», яку ФСБшник Андрєй Шкрабо очолював до 2017 року.
Бенефіціарним власником вказаних компаній з країн Балтії, а, відтак, партнером «чекістів» є громадянин Латвії Алєксандерс Бородінс. Він є засновником великої кількості компаній по всьому демократичному світу і цій обставині варто приділити належну увагу. Що ми і зробимо в другій частині розслідування.
