Мешканці владних кабінетів. Вони обікрали країну і накивали п’ятами, але не полишають планів повернутися. Колишній прем’єр Микола Азаров оголошує про створення Комітету порятунку України. Колишній міністр доходів та зборів Олександр Клименко записує кумедні відео-ролики. Інший наближений Віктора Януковича – екс-міністр оборони Павло Лебедєв, користуючись економічною кризою в Україні, розширює свій бізнес. Правоохоронці ж не мають до особливих питань до цього діяча епохи Януковича – ані за розвал армії, ані за масштабне розкрадання військового майна. Валентина Самар і Тетяна Курманова підкажуть їм, куди вкладає чесно зароблене Лебедєв і хто йому в цьому допомагає.
22 лютого 2014 року. Віктор Янукович, що зник із Києва, заздалегідь вивізши найцінніше майно із Межигір’я, вигулькує у Харкові, згодом летить у Донецьк, а звідти автомобілем прямує до Криму.
Того ж дня стає відомо, що виконувач обов’язків міністра оборони України Павло Лебедєв утік до Севастополя, а його заступник нищив документи про передислокацію військ до охопленої революцією столиці. Хоча публічно Лебедєв це заперечував.
– Могу заверить население страны, что ВСУ не принимает участие в акциях, занимается своей повседневной деятельностью.
Та згодом буде зізнання про наказ десантникам негайно висуватися з Дніпропетровська на Київ і одночасне з Януковичем зникнення. Вже із Севастополя Лебедєв повідомить, що відсутній у столиці за сімейними обставинами. Усього на 2 дні і з дозволу президента. Саме в цей час, 23 лютого, у Севастополі відбувається багатотисячний мітинг за участі перевдягнених російських військових, який переростає у захоплення влади у місті.
До виконання обов’язків міністра оборони Павло Лебедєв уже ніколи не повернеться. А по собі він залишить розвалену і розкрадену армію, фактично неспроможну чинити опір окупанту.
Юрій Бутусов, журналіст:
– Буквально в 2013 році було масове скорочення розвідувальних частин, частин зв’язку, інженерного забезпечення, ремонтно-відновлювальних частин. Якщо б за Януковича вибори пройшли в 2015, ми б вже армію не відновили у принципі. Її б взагалі могло не бути.
Конкретну роль Павла Лебедєва в кривавих подіях у період Майдану і причетності до російської спецоперації з загарбання Криму досі офіційно не встановлено. Невідомо, чи її взагалі хто-небудь досліджував. У своїй відповіді на запит «Слідства.інфо» Генеральна прокуратура це питання відверто проігнорувала. Мало нового нам повідомили і про розслідування у кримінальному провадженні, відкритому ГПУ ще у квітні минулого року – щодо дій колишніх міністрів оборони та начальників Генштабу, які могли призвести до зниження обороноздатності держави.
Коментувати хід розслідування у Генпрокуратурі України в інтерв’ю відмовились. Бо розповідати взагалі-то нічого: досудове розслідування ще триває, підозрюваних у справі немає. У відповіді ГПУ йдеться про те, що зараз проводиться комплексна комісійна судово-військово-товарознавча експертиза, все решта – засекречено таємницею слідства.
Щоправда, на питання, а чи допитували Павла Лебедєва у рамках розслідування провадження, відповідь нам таки надали. Красномовну: «на даний час колишній міністр оборони Лебедєв не допитувався, оскільки перебуває за межами країни». Тобто, з погляду української Генпрокуратури, окупований Севастополь, де Павло Лебедєв після анексії Криму уже встиг побувати у міських депутатах, веде бізнес і розкошує у палаці над морем – це вже закордон. І виклик на допит, актуальний для інших утікачів-фігурантів справ з подальшим оголошенням у розшук, неможливий. Що, втім, не заважало робити гучні заяви – наприклад, екс-голові СБУ Наливайченку.
– Нікуди вони не дінуться, вони будуть доставлені в українській суд. Знайдемо спосіб.
Способу досі так і не знайшли. Та його навряд чи добре шукали. Бо інакше б розгалужений бізнес Павла Лебедєва, частково оформлений на дружину та старшу доньку й афільовані українські та офшорні компанії, зацікавив би наших правоохоронців. Наразі це – предмет інтересу хіба що журналістів.
Юрій Бутусов, журналіст:
– Лєбєдєв, як і всі інші посадовці Януковича, був реальним олігархом, який накопичив величезні статки у найрізноманітніших галузях бізнесу народного господарства. В нього була і велика кількість нерухомості та інших активів. І зараз досі він володіє – афільовано або, можливо, навіть безпосередньо – на території України.
Юрій Ніколов, журналіст:
– Это как активы Януковича. Их никто не видит, но они есть. Точно известно, что он вкладывался в землю, но куда делись его активы, конвертированные в кеш, я не знаю.
Примітно, що у квітні цього року Генпрокуратура, відповідаючи на запит видання «Тиждень», повідомляла, що в межах згадуваного нами кримінального провадження було призначено додаткову перевірку коштів, накопичених на рахунках Лебедєва та його близьких. Але чим вона закінчилась, на запитання Слідства.інфо у ГПУ не відповіли. Експерти мають кілька пояснень повної байдужості правоохоронців до активів екс-міністра, що втік до окупантів. Армійський олігарх міг або банально відкупитися…
Юрій Бутусов, журнаіст:
– Я думаю, що це пряма корупція, за яку відповідають безпосередньо генеральний прокурор Махницький і генеральний прокурор Ярема, які не вживали навіть демонстративних мір для того, щоб в самий гарячий час накласти арешти на майно.
Або ж сховатися під надійною парасолькою – партнерством із мільярдером Леонідом Юрушевим, який тривалий час був спонсором виборчих кампаній прем’єра Арсенія Яценюка та його партійних проектів.
Юрій Ніколов, журналіст:
– Выглядит так, что Лебедев много лет был младшим партнером Юрушева в его железнодорожном бизнесе и автобизнесе. И был управляющим партнером. Юрушев выглядел пассивным инвестором и решал наверху.
Ми спробуємо поєднати обидві версії. «Слідство.Інфо» відстежило постмайданну долю найбільших компаній із сузір’я родинного бізнесу Лебедєвих. Майже усі вони діючі, хоча структуру власників трохи перетасували. «Живими», як свідчать журналістські розслідування, залишились і найнахабніші схеми розкрадання. Приміром, схема із розпилу 5 мільярдів гривень на поставку напіввагонів для Укрзалізниці від криворізького Дизельного заводу, контрольованого Юрушевим та Лебедєвим, але не напряму – а через фірму-прокладку «Прем’єр-лізинг», яку відносили до сімейного бізнесу Януковича.
Схема була банально проста. Дизельний завод мав виготовити для «Прем’єр-лізингу» 5 тисяч напіввагонів, по 70 тисяч доларів кожен. Далі вони передавалися держпідприємствам «Укрзалізниці» у лізинг уже майже за 120 тисяч кожен. Маржа осідала у фірмі-прокладці. Як показали закупівлі кінця 2014 року, ціну завищили у чотири рази – бо насправді вагони можна було закупити у державного підприємства по 30 тисяч доларів за штуку.
Після Майдану прокладку зі схеми викинули. Укрзалізницю ж очолив відомий менеджер структур Леоніда Юрушева – Максим Бланк, а держпідприємство «Укрспецвагон», через яке йшло замовлення – Андрій Анофрієв. Обидва раніше входили до керівництва Дизельного заводу, в якого замовляли золоті вагони.
Юрій Ніколов, журналіст:
– Фактически ситуация выглядела так по состоянию 14 года, уже после Майдана, что руководители Дизельного завода, менеджеры группы Юрушева-Лебедева, возглавили Укрзалізницю и все ключевые точки, через которые проходили деньги туда.
А це вже січень 2015 року. Робітники Дизельного заводу у Кривому Розі – курки, що несла золоті яйця для учасників оборудки – не можуть потрапити на роботу. Їм пропонують звільнятися, не пояснюючи причини зупинки виробництва. Та ті й самі бачать, що заводське обладнання і вагони з підприємства просто вивозять.
– 12, 13 числа люди здесь живут и видели, как заходили длинномеры и выходили. И вывозили вагоны без колес.
Немає схеми – немає заводу. З листопада минулого року ПАТ «Дизельний завод», головними акціонерами якого є інвестиційні фонди «Унібудінвест» Юрушева та «Стартап», а також дві компанії, зареєстровані на Британських островах і Кіпрі, впевнено ведуть до банкрутства. Ця тема заслуговує на окрему розповідь, бо позов про порушення справи подало ТОВ «Трансінвест Холдинг», створене легендарними в історії вітчизняної корупції структурами – корпорацією Міжрегіональний промисловий союз та «Лемтранс», кінцевим бенефіціаром якого в держреєстрі вказаний Ринат Ахметов. Завод заборгував «Трансінвесту» усього два мільйони гривень. При цьому прокладка «Прем’єр лізинг» не сплатила Дизельному 58 мільйонів за поставлені вагони.
Та повернемось до живих активів. Непримітна будівля на Оскольській, 31 – адреса реєстрації сузір’я фірм Павла Лебедєва та його партнера Леоніда Юрушева. З табличкою групи компаній, яку вони колись засновували – «Інтеркар груп». Сама будівля належить ще одній доньці екс-міністра оборони – Юлії Лебедєвій.
Більшість компаній, засновниками яких раніше були фірми з групи Лебедєва «Парангон», дружина екс-міністра Людмила, або ж старша донька Альона, що носить прізвище колишнього чоловіка, сина генерала Шутова, – упродовж півтора року переписали на інших. Переважно – на вже згаданий інвестиційний фонд «Стартап». Найбільший пакет його акцій, за даними SMIDA, – у кіпрської компанії «Тезерістен консалтинг лімітед». І «Стартап», і «Тезерістен консалтинг» – як червоні нитки афільованості активів. Вони – серед засновників ТОВ «Рубіжанський краситель», «Софія Інвест» та «Укркомплект плюс», який очолює Альона Шутова. І три компанії із цієї гілки є акціонерами багатостраждального «Дизельного заводу».
І – як вишенька на торт – ланцюжок, який пов язує український та зареєстрований у Росії бізнес Павла Лебедєва у анексованому Севастополі. Панамська компанія «Мелігар бізнес корп.» є одночасно співзасновником і севастопольської керуючої компанії «Парангон», і київського ТОВ «Укркомплект плюс» на чолі з Альоною Шутовою. Вона ж є членом наглядових рад ПАТ «Свеський насосний завод» та ПАТ «Верхньодніпровський вагонобудівний завод» (причому в цьому товаристві їй належить 9,98% акцій). Тому логічно припустити, що саме вона представляє інтереси українського бізнесу сім’ї міністра-втікача.
Ми звернулися до Шутової з питаннями про українські активи, які прямо чи опосередковано належать нині Павлу Лебедєву, їй та Людмилі Лебедєвій.
Альона Шутова подякувала за інтерес до сім ї та бізнесу екс-міністра оборони, однак зазначила, що не може бути корисною, бо не володіє необхідними даними для відповідей на наші питання.
