Усе коли-небудь кінчається. Добігає кінця і часовий люфт, що був у можновладців України на популістські заяви щодо боротьби з корупцією – потрібні дії. “Підперли” зобов язання, взяті для отримання безвізового режиму з ЄС. Того, що був обіцяний президентом Порошенком як цілком досяжний, востаннє – мало не з 1 січня 2016-го. Однак прийняття законопроектів із так званого “безвізового пакету” обернулось гучним скандалом – проект про поверненя злочинних активів, поданий до парламенту Кабінетом міністрів із мінімальним наближенням до євростандартів, був, по суті, спотворений дорогою до сесійної зали. Таким чином, на думку “Центру протидії корупції” – громадської організації, яка брала участь у розробці проектів – один із найдієвіших інструментів для боротьби з корупцією та відмиванням брудних коштів ще на стадії досудового слідства був просто вбитий. Дарія КАЛЕНЮК, очільниця “Центру протидії корупції” вважає, що таким чином корумповані політики намагались убезпечити себе від правосуддя. В інтерв ю програмі “Питання національної безпеки” – нюанси тяжкого процесу, про які необхідно знати нашим читачам і телеглядачам. Бо без подолання корупції найвищого рівня в Україні про деокупацію Криму можна тільки мріяти.
Даріє, що стоїть за прийняттям пакету «безвізових» законопроектів? Чи тільки про безвізовий режим з ЄС йдеться? Чи їхнє застосування треба розуміти набагато ширше, а ухвалення – набагато важливіше для країни, яка без боротьби з корупцією програЄ сьогодні війну і рух до європейської спільноти, а наші громадяни програють майбутнє своїх дітей?
У вівторок були прийняті три законопроекти про повернення активів, отриманих злочинним шляхом, – це так звані антикорупційні закони. Вони є частиною вимог Європейського Союзу для того, щоб Україна отримала безвізовий режим. Чому для європейців це важливо? Тому що коли країна не повертає злочинні активи і не зупиняє рух злочинних активів, значить вона толерує кримінал, корупцію, а такі країни не пускають в Європейський Союз. А злочинні активи – це хабарі, це активи, здобуті в результаті наркоторгівлі, торгівлі людьми, інших злочинів. Це все, що здобуте незаконним шляхом.
Це брудні гроші, які «відмиваються» і з яких фінансуються і політичні кампанії, і терористичні організації.
Саме так. В нормальних державах має бути система ідентифікації таких активів, їхнє знерухомлення – арешт, і згодом – їхня конфіскація. Оскільки в нас зараз система абсолютно недієва, а чиний інститут арешту і конфіскацій є дуже м’яким, то президентом була створена робоча група під керівництвом Віталія Каська, заступника Генерального прокурора. І співробітники Генпрокуратури, уряду, із задіянням міжнародних і громадських організацій, брали участь у розробці цих законопроектів. Вийшло три продукти. Вони зайшли в Раду в одному вигляді, а вийшли (на голосування – ред.) – в іншому. І в законопроекті про арешт і спецконфіскацію активів вони стали гірше, ніж діючі!
В якому місці Верховної Ради вони змінилися?
В комітеті Верховної Ради з питань забезпечення діяльності правоохоронних органів. Цей комітет очолює Андрій Кожемякін, представник партії «Батьківщина». Комітет ще минулого тижня змінив законопроект до непізнаваності. Ми почали читати його вночі, коли тільки отримали ці правки і зміни. Тому що Кожемякін зіграв дуже технічно. Він роздав депутатам запропоновані зміни за три хвилини до початку засідання комітету. Їх ніхто не міг подивитися, проаналізувати. Це дуже технічні закони, там кожна кома грає роль. Ми їх вночі аналізували і хапалися за голову: що це таке?! Для того, щоб накласти арешт на таке майно, треба довести не тільки злочинність його походження, а довести, що це майно завдало шкоду, фактично, вже довести вину людини.
Тобто, пропонується, що на початку досудового розслідування для того, щоб накласти арешт на це майно аби воно просто руху не мало, пропонується майже закінчити слідство?
Тобто, по суті, арешт унеможливлювався. А якщо арешту немає – то немає і конфіскації. Тому що людина, коли їй оголошується про підозру, вона знає провадження, знає статтю, вона це майно на когось переоформлює, або воно псується. Хотіли голосувати минулого четверга – але ми підняли скандал. Не голосували. Депутати схаменулися і зрозуміли, що вони голосують не за те, що ми запропонували.
Але Кожем якін в понеділок провів ще раз засідання комітету. І він, Власенко і Луценко знайшли якийсь “компромісний” варіант. Якщо в першому випадку це було страшне жахіття, то в понеділок вийшло просто жахіття. І це жахіття ще трошечки поправили на жах під час пленарного засідання. Але суть закону лишилася інша. Проект зайшов у ВРУ в одному вигляді – вийшов в іншому. І дуже важливою є заява посла ЄС Яна Томбінського, що урядові законопроекти враховували мінімальні стандарти ЄС.
Можна сказати, що таке невілювання проекту було узгоджено між фракціями?
Вони були узгодженими фракцією «Батьківщина» і Блоком Петра Порошенка, частина фракції «Самопоміч» також голосувала. Розмови не було на комітеті про те, як поправити урядовий законопроект. По суті, велася кампанія на те, щоб вбити урядовий законопроект і зробити ще гірше. «Батьківщина» і Блок Петра Порошенка знайшли компроміс, суть якого в тому, що вони зберегли активи від можливого арешту.
ЄС устами Томбінського уже сказав, що так робити не можна. Але це теж м’яко було сказано. Які тепер дії можливі? Яким чином виправити ситуацію і зупинити вал відкату від тих зобов’язань, які ми брали на себе перед ЄС, не кажучи вже про візи.
Найпростіший спосіб (але він би подіяв, якби в нас якійсь розум і логіка діяли) – щоб президент наклав вето на законопроект. Але навряд чи він це зробить. Тому, скоріш за все, законопроект вступить в дію і заблокує арешт злочинних активів в Україні. Арештувати буде неможливо. І ці правоохоронні органи, про які ми кажемо, що вони нічого не роблять, вони ще більше будуть нічого не робити. А Антикорупційне бюро і Антикорупційна прокуратура, хоча є сподівання що будуть обрані хороші прокурори, у них не буде інструменту арештовувати. Тому чекаємо на висновок Європейського Союзу. Ми чекаємо фінальний текст, який розішлемо усім міжнародним організаціям. І хай вони скажуть, що це таке, хай пояснять. якщо депутати не вірять своїм фахівцям.
Але ж не тільки ми здійняли бучу. Міністр юстиції сказав, що це не той проект, що він пропонував, прем’єр сказав, що це не те. Віталій Касько, представник реформаторського крила в ГПУ, сказав, що не можна приймати цей законопроект. Депутати повинні будуть зібратися і нормально попрацювати, чітко проговорити, як ці закони мають відповідати стандартам. Експерт з ЄС три тижні тому проводив круглий стіл, щоб узгодити всі позиції, ЄС запропонував модерацію, запрошені були депутати. Ви думаєте багато депутатів прийшло? Всі ті депутати, які вбивали закон, вони не прийшли почути, як це працює в ЄС. Вони вбивали в ніч перед голосуванням.
Я думаю, що це ще одна крапля, яка побавить багатьох людей ілюзій, але треба пояснювати, що відбувається. І для кримчан, які говорять про те, яким чином змусити владу зайнятися деокупацією Криму, яким чином змусити владу боротися проти брудних грошей, які використовуються на війну в Донбасі, яким чином змусити платити вищу ціну за окупацію півострова. І ми натикаємося в цілу купу справ, які порушені за статтями про державну зраду, але в усіх цих людей залишаються активи на материку.
І по новому закону їх неможливо буде арештувати. Тому що треба буде довести злочинність їх походження. А як її довести, якщо не можна зайти на територію Криму?! По ранньому закону можна було оголошення про підозру дати, і далі можна всі активи, які були записані на людину, арештовувати. Тепер це неможливо буде зробити.
Це неможливо ще зробити тому, що нічого не робилося від самого початку, коли ці провадження відкривалися і не розслідувалися. І в усіх цих людей – у Чалого, у Лебедєва, у Константинова, ще цілої низки дрібніших кримських зрадників – лишилося на материку майно, де вони були власниками: квартири, офісні центри, автомобілі. На них накладені арешти. Але що стосувалося їхніх бізнесів, то вони просто були переписані на інших осіб. У Лебедєва – на доньку, у Чалого – це нові власники начебто. Що з цим робити?
Розслідувати. А щоб розслідувати, треба перезапустити правоохоронні органи. Оскільки ми бачимо, як реформується прокуратура, ми бачимо що це імітація реформи. Нещодавно було журналістське розслідування про те, як старі прокурори проходять по конкурсу, а нові, які хочуть щось змінити, хочуть боротися із системою – викидаються. Велика надія на Національне антикорупційне бюро і Антикорупційну прокуратуру, але знову ж таки – зараз за них іде війна. Президент воює зараз з громадянським суспільством і міжнародними організаціями. Маніакальне в нього є бажання встановити свій контроль. Сьогодні проголосували створення Державного бюро розслідувань. Це означає, що дуже багато функцій забиратимуться у прокуратури. Прокуратура фактично не буде розслідувати. Президент призначає генпрокурора, і це його сфера впливу. Меч президента буде коротшим, тупішим, перетвориться на маленький кухонний ніж. Він це розуміє і хоче підім’яти під себе хоча б Антикорупційне бюро і Антикорупційну прокуратуру.
А його заява про те, що ЄС нікуди не дінеться, на чому вона базується?
Я думаю, в нього крім слів, нічого немає. Що йому залишається? Кидати обіцянки без конкретної справи – в них ніхто більше не буде вірити. Якщо президент думає, що Європа йому продовжує вірити, то він помиляється. Європа вже зрозуміла, що з боку АП йдуть різні трюки, маніпуляції, омана і брудна політика. Якщо він думає, що громадяни України повірять, то потрібно було б почати деолігархізацю з себе, продавши свої активи. Боротьбу з корупцією – з призначення антикорупційного прокурора, а не кидатися фразами, що нікуди Європа від нас не дінеться.
Ваш прогноз: чи змінить президент генерального прокурора найближчим часом?
Змінить. Але після того, як оберуть антикорупційного прокурора, після того, як Шокін призначить того, хто потрібен президенту. Тому що останнє слово – за генеральним прокурором. Конкурсна комісія має номінувати двох людей. І вочевидь, якщо одна людина має «звезды во лбу», як кажуть, і посадила купу корупціонерів, мала реальний результат, то Шокін не призначить таку людину. Він призначить слабшого, хто вочевидь підконтрольний президенту. тому президент утримує Шокіна як абсолютно лояльну йому людину, не зважаючи на обурення міжнародних організацій.
