Верховна Рада прийняла закон «Про національну безпеку України», який визначає стратегічний курс країни на членство в Євросоюзі і НАТО.
За внесений президентом законопроект №8068 у четвер, 21 червня, у другому читанні та в цілому проголосували 248 нардепів, повідомляє Центр журналістських розслідувань з посиланням на агентство УНІАН.
Документом визначено принципи державної політики в сферах національної безпеки і оборони. Серед фундаментальних національних інтересів України названі: інтеграція України в європейський політичний, економічний правовий простір, в сфері безпеки; членство в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору (НАТО); розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами.
У законі сказано, що загрози нацбезпеці України і відповідні пріоритети державної політики у сферах нацбезпеки і оборони визначаються в Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань національної безпеки і оборони, які схвалюються Радою національної безпеки і оборони та затверджуються указами президента України.
В законі йдеться про цивільний контроль, зокрема про стан правопорядку в органах сектору безпеки та оборони, їхню укомплектованість, оснащеність сучасним озброєнням, військовою і спеціальною технікою, забезпеченість необхідними запасами матеріальних засобів та готовність до виконання завдань за призначенням у мирний час та в особливий період; ефективність використання ресурсів, зокрема бюджетних коштів, органами сектору безпеки та оборони.
Законом визначено, над якими сферами здійснюють контроль президент України, Рада національної безпеки і оборони, Верховна Рада, Кабінет міністрів.
Сектор безпеки та оборони України складається з чотирьох взаємопов’язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни і громадські об’єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки.
Законом встановлено, що обсяг витрат на фінансування сектора безпеки і оборони повинен становити не менше 5% запланованого обсягу внутрішнього валового продукту, з яких не менше 3% – на фінансування сил оборони.
Керівництво у сферах національної безпеки і оборони здійснює президент України, який є верховним головнокомандувачем Збройними силами України і видає накази і директиви з питань оборони; він очолює РНБО, звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради про внутрішнє і зовнішнє становище України.
Крім того, президент здійснює загальне керівництво розвідувальними органами України; вносить до ВР подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України, приймає рішення про застосування ЗСУ та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою.
Міністр оборони України призначається на посаду Верховною Радою за поданням президента з числа цивільних осіб. Перший заступник та заступники міністра призначаються на посади з числа цивільних осіб. У Прикінцевих та перехідних положеннях закону визначено, що це положення вступає в силу з 1 січня 2019 року.
Головнокомандувач ВCУ призначається на посаду за поданням міністра оборони і звільняється з посади президентом України. Головнокомандувач Збройними силами України підпорядковується президенту і міністру оборони. Повноваження головнокомандувача ЗСУ затверджуються президентом України. При цьому зазначено, що тільки з 1 січня 2021 року набирає чинності норма про головнокомандувача ЗСУ, начальника Генерального штабу Збройних сил України, командувачів видів і окремими родами військ (сил).
Генеральний штаб ЗСУ в особливий період виконує функції стратегічного керівництва Збройними силами, іншими складовими сил оборони і є робочим органом Ставки верховного головнокомандуючого (в разі її створення).
Генштаб ЗСУ очолює начальник Генерального штабу ЗСУ, який призначається на посаду і звільняється з посади президентом України за поданням міністра оборони.
Відповідно до закону, міністр внутрішніх справ України призначається на посаду ВР за поданням прем’єр-міністра України. Діяльність Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Державної міграційної служби України спрямовується і координується Кабінетом міністрів через міністра внутрішніх справ.
Визначено, що в мирний час Нацгвардія входить до складу сил безпеки і виконує правоохоронні функції, а також розвиває здібності, необхідні для виконання завдань у складі сил оборони. З введенням воєнного стану Нацгвардія приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням в умовах дії правового режиму воєнного стану, входить до складу сил оборони. Стратегічне керівництво Нацгвардією здійснює президент через Генштаб Збройних сил України, про що йдеться в указі президента про введення воєнного стану, який затверджується Верховною Радою.
Законом передбачено, що Служба безпеки України забезпечує державну безпеку: протидію розвідувально-підривної діяльності проти України; боротьбу з тероризмом; контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного та науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, економічної та інформаційної безпеки держави, об’єктів критичної інфраструктури; охорону державної таємниці.
Встановлено, що СБУ – державний правоохоронний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України. Глава СБУ призначається і звільняється з посади Верховною Радою за поданням президента.
Відповідно до закону, Управління державної охорони України підпорядковане президенту і підконтрольний парламенту. Начальник УДО призначається на посаду і звільняється з посади президентом.
У Прикінцевих та перехідних положеннях закону зазначено, що цей закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім ряду положень.
