РРФСР першою визнала незалежність Естонії й уклала мирний договір, згідно з яким до складу цієї прибалтійської держави входила частина нинішніх Ленінградської і Псковської областей РФ.
Під час виступу в неділю в місті Тарту з промовою з нагоди сторіччя укладення Тартуського мирного договору з Радянською Росією спікер парламенту Естонії Генн Пиллуаас заявив, що цей документ є «символом правонаступництва, що поєднує наше минуле з майбутнім», пише Інтерфакс- Україна.
Він назвав таким, що «не відповідає дійсності», твердження російської сторони, що договір є лише історичним документом.
«Як договір про ненапад, укладений між Естонією і Радянським Союзом у 1932 році, так і договір про бази 1939 року безпосередньо посилаються на Тартуський мирний договір. Він не містить жодних термінів дії або відступу від них. Згідно з міжнародним правом, Тартуський мирний договір чинний і зараз, у XXI столітті», – підкреслив голова парламенту.
Пиллуаас заявив, що «Росія, анексувавши Занаров’я і Печори, і відмовляючись визнавати чинність Тартуського миру, порушує міжнародне право».
«Але ми жодним чином не можемо погодитися з бажанням деяких кіл добровільно і безкоштовно віддати належні нам території разом із багатьма природними копалинами. Естонія не потребує нового прикордонного договору, що заперечує Тартуський мирний договір. Це не в наших інтересах», – сказав спікер.
- 2 лютого 1920 року Естонська Республіка і Радянська Росія підписали в місті Тарту мирний договір, що завершував розпочату в 1918 році Визвольну війну в Естонії. Згідно з цією угодою, РРФСР була першою у світі державою, яка визнавала де-юре незалежність і самостійність Естонської Республіки. За цим договором проліг і довоєнний кордон між Естонією і Радянським Союзом, що відділяв до складу Естонії низку територій на схід від Нарви, а також Печорський край, які в 1944-1945 роках було передано до складу РСФСР і нині входять до складу Ленінградської і Псковської областей РФ відповідно.
