Прийнята Кабміном України 27 грудня 2024 року постанова «Зброя Перемоги» мала дати преференції українським виробникам, але державні закупівельники її просто не розуміють. Поки у світі фіксується брак потужностей з виробництва артилерійських боєприпасів, а країни вкладають мільярдні бюджети у програми з їх розширення, як виявилось, виробничі потужності в Україні – простоюють, хоча їх створення потребувало значного часу, сил та грошей.
Про це пише видання «Оборонка» у матеріалі «Снарядний і контрактний голод. Що з українським виробництвом 155-мм боєприпасів?».
Зокрема, компанія «Українська бронетехніка» у жовтні 2024 року отримала можливість локалізованого виробництва боєприпасів за ліцензією від Czechoslovak Group. Вона передбачала випуск 155-мм артилерійських снарядів М107, L15 та ER-BT VMK/MKM (підвищеної дальності), 105-мм артилерійського та 120-мм танкового снаряда.
Рівень української частки у виробництві на перших етапах вже мав скласти 55%, включно із наповненням вибухівкою. При цьому виробниче обладнання вартістю у десятки мільйонів євро чекали понад рік. Згодом, за рахунок локалізації виробництва підривачів та капсулів вона мала становити 70%. А через те, що в Україні немає власного порохового заводу, Czechoslovak Group взяла постачання порохів на себе.
Темп виробництва у 2025 році мав становити 100 тисяч снарядів, у 2026 році – 300 тисяч снарядів. Водночас Міністерство оборони України законтрактувало лише снаряди, які мали виготовлятися на потужностях Czechoslovak Group, а не в Україні. І не 100 та 300 тисяч, а у межах «десятків» тисяч. При цьому так просто взяти та дозамовити вже не вийде, бо зараз критичним дефіцитом є якраз порохи. Тому їх необхідно контрактувати заздалегідь.
«Цього року ми не очікуємо виробництва українських боєприпасів за цим проєктом», – повідомив у коментарі «Оборонці» голова Агенції оборонних закупівель Арсен Жумаділов.
Він також пояснив, чому так взагалі відбувається. За його словами, наразі існуюча система закупівель не дає можливості надавати преференції українським виробникам. І продовжує діяти система за якою головною умовою закупівлі є нижча ціна. Навіть якщо вона надається іноземною фірмою-посередником з сумнівним власником та історією, від недобросовісності якої можливо захиститися лише післяоплатою, що звісно не гарантує виконання замовлення.
Більше того, попри те, що 27 грудня 2024 року Кабмін прийняв постанову № 1504 з назвою «Зброя Перемоги», яка мала перелік пріоритетних зразків озброєння з акцентом на українських зразках та дати змогу укладати довгострокові контракти, вона просто не працює.
Як пояснив очільник Агенції оборонних закупівель, ця постанова «не дає чітку інструкцію органам закупівлі, яким саме чином надати перевагу українському виробнику». І, як зазначено, державні закупівельники просто її не розуміють, а тому діють по правилу найнижчої ціни.
«Формуванням адекватних правил закупівлі мало б займатись Міністерство оборони. Але сьогодні замість стратегічної побудови конкурентного ринку державних і приватних виробників чиновники профільної Агенції машинально контрактують все найдешевше, боячись потрапити під кримінальне переслідування», – йдеться в матеріалі.
«Наші закупівельники занадто рано вирішили, що ми живемо в умовах, де ціну диктує покупець. Ринок зброї – це ринок продавця! Якщо маєш власне виробництво, то воюєш. Не маєш – стій в черзі й надійся, що виживеш», – підсумував у розмові з «Оборонкою» один зі співрозмовників у владі, дотичних до ринку зброї.
Нагадаємо:
- Як повідомляло видання «Наші гроші» з посиланням на відповідні запити, Агентство оборонних закупівель приховало дані про ефективність своїх закупівель дронів для ЗСУ, тоді як Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації (ДССЗІ) – відкрила. Держспецзв’язку надала повну відповідь, тоді як АОЗ приховала навіть узагальнені цифри, хоча більшість закупівель проходить публічно на «Прозорро».
