У вівторок ввечері президент Петро Порошенко оголосив, що Україна подала нову скаргу на дії Росії до Міжнародного трибуналу ООН з морського права. Справа має бути вирішена терміново – принаймні, на це розраховують в українському МЗС. Та й досвід цього трибуналу в подібних справах свідчить, що вже за місяць можна розраховувати на проміжне рішення.
Головна офіційна мета позову – звільнити українських моряків, яких незаконно утримують в РФ, а також захоплені українські кораблі.
Є й інші очікувані наслідки рішення, про які не кажуть офіційно, але які також є вкрай важливими. Серед іншого, рішення трибуналу ООН може поставити крапку в дискусії, що ж за стан зараз у нас у відносинах з Росією з точки зору міжнародного права – триваючий збройний конфлікт чи «мирне» співіснування.
«Європейська правда» розібралася, з чим звернувся Київ до трибуналу та на що варто розраховувати Україні, та підготувала відповіді на основні запитання.
ФОТО: POLITEXPERT.NET
Що за суд?
Спершу – коротко про головне.
У вівторок Україна подала новий позов проти Росії. Цього разу – до Міжнародного трибуналу ООН з морського права, що розташований у Гамбурзі.
Це – ще один міжнародний суд, де Україна спробує змусити Кремль звільнити українських моряків, захоплених під час нападу на військові кораблі у Керченській протоці (як відомо, інший процес триває у Страсбурзі, в Європейському суді з прав людини).
Ключова відмінність «гамбурзького» позову – те, що у ньому рішення можливо отримати вже за місяць.
«В межах двох тижнів відбудуться слухання і протягом ще двох тижнів після того виноситься рішення», – очікує Олена Зеркаль, заступниця глави МЗС, що веде цю справу з українського боку.
Це – безпрецедентна швидкість для міжнародних судів.
Наприклад, до Суду ООН у Гаазі, де Україна доводить порушення Росією прав меншин у Криму, а також підтримку нею терористів на Донбасі, Київ подав документи у січні 2017 року, а рішення про прийнятність позову та про тимчасові заходи з’явилося у квітні – і цей термін вважали дуже коротким (розгляд тієї справи по суті триває і досі, лише влітку цього року в суді відбудуться слухання у справі).
А головне – те що навіть перше, «проміжне» рішення – звісно, якщо трибунал стане на наш бік – має зобов’язати Росію виконати головну вимогу Києва. «Ми розраховуємо на ухвалення рішення трибуналу про негайне звільнення і повернення до України наших моряків і кораблів», – заявила Зеркаль.
Очікування МЗС видаються цілком реальними. У практиці ITLOS, тобто цього трибуналу, шість років тому була схожа справа – Нідерланди позивалися проти Росії після того, як російський спецназ захопив судно Arctic Sunrise із активістами GreenPeace, що проводили акцію протесту в Баренцовому морі.
ITLOS отримав позов від Нідерландів, під прапором яких йшов захоплений корабель, 21 жовтня 2013 року, а вже 22 листопада виніс перше рішення, постановивши, що активістів та корабель потрібно звільнити.
Чому так тягнули?
Очевидне запитання: якщо цей суд здатний так швидко звільнити українських полонених, то чого ж Київ не звернувся до нього раніше? Невже це «вибори животворящі» так вплинули на дії українських дипломатів?
«Європейська правда» має достатньо даних, щоби з певністю стверджувати: ані вибори, ані результат Порошенка у першому турі тут точно ні до чого. Робота над цим позовом велася щонайменше від початку року, та й формальні процедури відбувалися ще понад місяць тому.
«15 березня ми звернулися до росіян про проведення офіційних консультацій щодо цього позову. Вони мали відповісти протягом 10 днів, а відповіли нам, повідомивши про готовність до консультацій, лише 12 квітня. Це не перешкодило нам подати їм повідомлення про спір», – розповів співрозмовник «Європейської правди», причетний до підготовки позову.
Тактика РФ із затягування всіх консультацій та переговорів з Україною добре відома нашому МЗС. Саме так росіяни виграють тиждень за тижнем, місяць за місяцем і відтягують ухвалення рішень, які цілком можуть бути не на їхню користь. От тільки у цьому трибуналі ця тактика не спрацювала: за його правилами Україна змогла подати позов ще до зустрічі з представниками РФ, яка, до слова, може відбутися у Гаазі рівно за тиждень, 23 квітня.
Але найбільшу затримку додали навіть не росіяни, а… західні друзі України.
Ідея України судитися з РФ у цьому трибуналі не відразу знайшла їхню підтримку. «Довелося добряче попрацювати з міжнародними партнерами. На це пішло кілька місяців», – розповів один зі співрозмовників. Річ у тім, що партнери спершу вважали справу програшною. Зрештою, їх вдалося переконати, і завдяки їхнім порадам – удосконалити формулювання позову.
Війна або мир
Позов України ґрунтується на тому, що росіяни порушили один із ключових принципів морського права – імунітет військових кораблів та їхніх екіпажів. Через це затримання українців 25 листопада є прямим порушенням норм Конвенції ООН з морського права.
Здавалося б, перемога очевидна… але є нюанси.
Читачі могли звернути увагу, що в цьому тексті ЄвроПравда жодного разу не згадала слово «військовополонені” – хоча ми, поза сумнівом, і надалі вважаємо, що наші моряки мають такий статус. Річ у тім, що саме у цьому позові Україна не апелює до такого статусу наших моряків. Ба більше, цей статус є головною причиною, через яку партнери спершу радили нам не йти до суду.
«У багатьох правників викликала сумнів можливість використання «морської» конвенції саме через те, що ми відразу визнали своїх моряків військовополоненими», – пояснив ЄвроПравді один зі співавторів українського позову.
Річ у тім, що і трибунал ITLOS, і «Морська конвенція» є інструментами мирного часу.
Якщо спрощено: коли між державами йде війна, то моряки мають право і стріляти, і захоплювати один одного.
У цій ситуації діють зовсім інші конвенції ООН (так зване міжнародне гуманітарне право), в яких не передбачено судових процедур, здатних швидко притягнути Росію до відповідальності.
В МЗС, поза тим, переконані, що все одно мають сильну позицію в суді.
Там наголошують, що Україна не відмовляється від визнання своїх моряків військовополоненими. Але ж оскаржуються дії Росії – а Москва робить усе, щоби заперечити їхній військовий статус. У Кремлі постійно підкреслюють, що це не військовополонені, а «порушники кордону»; моряків судять не у воєнних, а у звичайних судах; у них всупереч «воєнним» конвенціям забрали військову форму; вони утримуються у загальних слідчих ізоляторах тощо.
Та ще вагоміше – те, що Росії вкрай невигідно визнавати «воєнну» складову конфлікту.
«Якщо росіяни визнають, що ми в стані війни – тоді вони справді зможуть уникнути застосування морського права. Але не дарма вони стільки років поспіль заперечують будь-який воєнний конфлікт – це зруйнує їхню легенду про «кримнаш» і «внутрєнній конфлікт на Украіне», – поділився роздумами з ЄвроПравдою один з юристів, ознайомлений з деталями позову.
Ба більше, визнання одним із міжнародних судів факту збройного конфлікту України та Росії може призвести до втрати Москвою права вето у Радбезі ООН!
«Якщо вони є стороною конфлікту, то не можуть брати участь у голосуваннях у РБ ООН щодо України», – нагадав інший співрозмовник.
По суті, у найближчі два тижні, тобто до призначеної трибуналом дати слухань, Росія має зробити вибір, що саме вона порушує – чи то морську конвенцію ООН, чи то міжнародне гуманітарне право.
Або якщо простіше – обрати статус «війни» або «миру» з Україною з точки зору міжнародного права.
І що далі?
Звісно, всі ці прогнози виходять з припущення про те, що Україна виграє позов. Чи так станеться – дізнаємося за місяць, але шанси видаються справді непоганими. Приміром, у вже згаданій справі Arctic Sunrise трибунал у проміжному рішенні майже одноголосно став на бік моряків, зобов’язавши РФ їх відпустити.
19 суддів тоді проголосували за, і лише двоє – проти. Це були судді від… України та Росії! Так, це був 2013 рік, і українського суддю призначала тодішня влада, але єдність позицій – дуже показова.
До речі, буде цікаво подивитися, яку думку матиме цей самий суддя Маркіян Кулик (він і досі працює в трибуналі) при розгляді української скарги.
Чи можуть росіяни проігнорувати рішення трибуналу? На жаль, можуть.
Та навіть винесене, але не виконане рішення стане для України перемогою.
По-перше, це допоможе нам у інших судових процесах проти Росії. «Невиконання рішення трибуналу стане ілюстрацією того, як росіяни «поважають» міжнародне право, у нашій основній справі в арбітражі ООН щодо морського права», – поділився роздумами один зі співрозмовників.
По-друге, рішення трибуналу стане запобіжником для спроб Росії «продати» Києву звільнення полонених моряків в обмін на якісь поступки з українського боку (а спроби такої торгівлі з російської сторони є цілком передбачуваними).
І, насамкінець, не варто списувати той варіант, що рішення все ж виконають та полонені хлопці повернуться додому. Це може статися за два місяці, під час чергових слухань у Росії про продовження терміну їхнього тримання під вартою.
Зрештою, російські судді не можуть не враховувати рішення міжнародного трибуналу. Звісно, якщо вони хочуть робити вигляд, що Росія є правовою державою, хоча б на міжнародній арені.
Джерело: Європейська правда
