(Не)Прогнозований шторм-2 – від Криму до Одеси. Морські ризики на 2020: Чорне море

Нагадаємо, що прогнозування ситуації з морськими ризиками в Азовському та Чорному морях, що пов’язані з можливими діями РФ, розглядаються нами на основі досвіду 2014-2019 років, але не тільки в україно-російському, але й макрорегіональному контексті – Чорноморсько-Середземноморському.

Ми виходимо з того, що напад РФ на Грузію в 2008 похитнув, а окупація Кримського півострову в 2014 зрушила довгу консервацію всього геополітичного розлому – від Гібралтара до Маріуполя.

Подібні тектонічні зрушення не зупиняються самі по собі – тим більше, що «политическая машина Путина только набирает обороты и настраивается на долгую, трудную и интересную работу. Выход ее на полную мощность далеко впереди, так что и через много лет Россия все еще будет государством Путина».

У 2020 році перешкоди з боку РФ свободі судноплавства в Азовському та Чорному морях будуть продовженням стратегії використання за межами Криму військових можливостей, що були створені на окупованому півострові.

Стисло це можна описати як проекцію військової загрози та імперської експансії не тільки на Україну, але й на всю південно-східну Європу, Південний Кавказ, Туреччину, «сирійський вузол» на Близькому Сході з розвитком у Північній Африці.

Сенс цієї проекції сили – створення керованого з Москви хаосу де тільки можливо, не тільки в Україні, в Молдові та на Кавказі, але й в країнах ЄС та НАТО та окремо на Балканах і Середземномор’ї. Наслідки та прояви цих процесів ми спостерігаємо все частіше.

Саме в такому контексті ми розглядали в 1-й статті проблему свободи мореплавства в Азовському морі та Керченській протоці, що «несподівано» виникла в квітні-травні 2018 року.

В 2020 році РФ продовжуватиме вимірювати межу поступливості та терпіння цивілізованого світу та його готовності реагувати на свої чергові примхи.

На основі цього досвіду можна моделювати сценарії та прогнози на 2020 рік щодо можливих дій РФ в сфері безпеки судноплавства в Чорному та Азовському морях та реакції України та цивілізованого світу.

Ми зробили прогноз, що у 2020 році перекриття (під різними приводами) руху суден в Керченській протоці буде продовжуватися та використовуватиметься РФ задля секретності військових перевезень до Криму.

Але наш головний прогноз все ж таки стосується не Азовського моря, з яким майже все зрозуміло, а ситуації із свободою судноплавства в Чорному морі.

Ми майже впевнені у тому, що «Азовська криза» – це було «тренування». В 2020 році подальших дій РФ щодо створення перешкод судноплавству до українських портів потрібно очікувати не тільки в Азовському, але й у Чорному морі.

* * *

Азовський морський експорт з українських портів – лише мала частина у порівнянні з експортом з численних одеських, миколаївських та херсонських портів. Головні експортно-імпортні шляхи України знаходяться в Чорному морі й ведуть до/з Босфору.

На Чорному морі – поруч з рекомендованими морськими шляхами з Одеси до Босфору та з Одеси до Батумі та турецьких портів Чорного моря – знаходяться захоплені Росією ще під час окупації Криму нафтові платформи на морському шельфі України (див карту).

Мало хто звертає увагу, що Одеське родовище – славнозвісні «вишки Бойка» – ближче до узбережжя Одещини, ніж до окупованого Криму.

Відстань від найближчої захопленої РФ бурової установки до узбережжя Одеської області 77,6 км (41,9 милі), до острова Зміїний 50,3 км (27.1 милі), а до мису Тарханкут в окупованому Криму – 121,5 км (65,6 миль).

Від узбережжя Херсонської області відстань до найближчої захопленої установки складає 52.2 км (28.2 милі).

На кожній морській платформі й на кожній буровій давно є гарнізон російського спецназу або морської піхоти, а також локатори спостереження підводної, надводної й повітряної обстановки. Таких військових об’єктів на українському шельфі близько десятка (подробиці від наших колег – Газові потоки подвійного призначення).

Якщо раніше район Одеського, Голіцинського, Архангельського та Штормового родовищ патрулювали допоміжні кораблі РФ, то з 1 червня 2018 року охорону захоплених українських вишок на окупованому шельфі офіційно передано 41-й бригаді малих ракетних кораблів Чорноморського флоту РФ.

Відбувається постійна ротація, мова йде про бойові кораблі зі значним потенціалом.

Тому логічно прогнозувати сценарій, коли РФ розпочне за «азовською технологією» затримувати для огляду судна, що йдуть до або з портів Чорноморська, Одеси, Миколаєва та Херсона.

ФСБ легко доповість, що на одному із суден, що курсують цим шляхом, може знаходитися диверсійна група, яка хоче підірвати, наприклад, бурові платформи на вкраденому Одеському родовищі (які РФ вже вважає своїми, як і весь український шельф, з якого видобуває/краде до 2 млрд куб метрів газу щорічно).

Якщо вони раз, другий, третій так вчинять, то ми можемо собі тільки уявити, що буде з морським трафіком у цьому районі. Такого за відповідної протидії на упередження може й не статися, але цей варіант розвитку подій треба «мати на столі».

Звернемо увагу, що рекомендовані шляхи суден з протоки Босфор до українських портів пролягають через вузький проміжок між островом Зміїний та окупованим РФ українським шельфом на Одеському родовищі. Це горловина, що завширшки лише 13,5 миль (25 км) – див карту.

Ще один наш прогноз, що також базується на моніторингу та аналізі динаміки російських «чорноморських експериментів» 2019 року, полягає в наступному:

Одним з методів створення перешкод судноплавству в 2020 році з боку РФ у Чорному морі буде поширення «закриття» для судноплавства західних районів моря для проведення навчань РФ з бойовими стрільбами (справжніх чи фейкових).

Нагадаємо, що 1 – 12 липня 2019 року, під час проведення україно-американських військово-морських навчань Sea Breeze 2019, виявився перекритим РФ один з планових районів навчань в частині Чорного моря –від українського острову Зміїний поблизу одеського узбережжя до мису Тарханкут в Криму – тобто саме в районі окупованого шельфу з родовищами газу.

Це було зроблено шляхом опублікування РФ міжнародного попередження про небезпеку мореплавства.

А починаючи з 24 липня 2019 року, РФ перекрила вже п’ять районів у Чорному морі, в тому числі, у виключній морській економічній зоні Болгарії та Румунії, і майже повністю – східну частину Чорного моря від Сочі до Туреччини задля перешкод грузинсько-американському навчанню Agile Spirit 2019.

Сумарна площа районів Чорного моря, що перекривалися ВМФ РФ тільки у липні 2019, складає значно більше 120 тис. кв.км, це більше ¼ площі Чорного моря. Мета цих дій: сформувати «звичне» сприйняття, що все Чорне море – зона впливу Росії. Це стратегія РФ щодо витіснення НАТО з Чорного моря.

З перших днів 2020 року ми вже спостерігаємо схожу картину – навіть із деяким розвитком.

Наприкінці доби 2 січня 2020 перекриття окремих районів Чорного моря внаслідок поширення міжнародних морських попереджень NAVTEX про небезпеку у зв’язку із проведенням бойових стрільб та військово-морських навчань виглядало таким чином:

Закриття районів: жовтий – ВМС України, рожевий – Берегова охорона Грузії, червоний – ВМС Туреччини, блакитний – Чорноморський флот РФ

У найбільшому з цих районів – на південь та південний захід від окупованого Кримського півострову – 9 січня 2020 року були проведені безпрецедентні за розмахом спільні навчання Чорноморського і Північного флотів з виконанням ракетних стрільб з води, повітря та узбережжя.

Про ці навчання варто сказати окремо.

Вперше з радянських часів (!) ми побачили на навчаннях у Чорному морі таке величезне військово-морське угруповання РФ – у навчаннях брали участь близько 40 кораблів, підводний човен та більше 40 літаків та гелікоптерів різних типів:

від Чорноморського флоту – нові ракетні фрегати «Адмирал Григорович», «Адмирал Макаров» (носії крилатих ракет «Калибр»), малі ракетні кораблі «Орехово-Зуєво», «Ингушетия», «Вышний Волочек» (носії крилатих ракет «Калибр»), ракетні катери «Набережные Челны», «Ивановец», «Шуя», «Р-60», великі десантні кораблі «Цезар Куников», «Орск», «Саратов», «Новочеркасск» і «Азов», нові патрульні кораблі «Дмитрий Рогачев » і «Василий Быков», новий підводний човен «Колпино» (носій крилатих ракет «Калибр»), ракетний корабель на повітряній подушці «Самум», малі протичовнові кораблі «Касимов», «Муромец», тральщик «Иван Антонов», протидиверсійні катери П-355 «Юнармеец Крыма», «П-834», «П-835», «“П-838», «П-845», десантний катер «Д-296», танкер «Иван Бубнов», плавмайстерня «ПМ-56», рятувально-буксирні судна «Сергей Балк», «Капитан Гурьев», «СБ-739», «Эпрон», «ПЖС-123»

від Північного флоту: ракетний крейсер «Маршал Устінов» (на його борту був розгорнутий штаб, де знаходилися президент Путін, міністр оборони Шойгу і головком ВМФ РФ Євменов), а також великий протичовновий корабель ПФ «Віце-адмірал Кулаков»;

авіація: багатоцільові винищувачі Су-30СМ, фронтові бомбардувальники Су-24М і стратегічні бомбардувальники-ракетоносці Ту-95, гелікоптери морської авіації ЧФ РФ, безпілотні літальні апарати; звертає на себе увагу участь у навчаннях протичовнового літака авіації Північного флоту «Ил-38».

фото з сайту http://kremlin.ru

В ході навчань парою винищувачів МіГ-31к виконана бойова стрільба аеробалістичною (гіперзвуковою) ракетою «Кинжал» по цілі на одному з полігонів.

Фрегат «Адмирал Григорович», малий ракетний корабель «Орехово-Зуево» і підводний човен «Колпино» виконали пуски з надводного і підводного положень крилатими ракетами «Калибр», а ракетні катери «Ивановец» і «Набережные Челны» – протикорабельними ракетами «Москит». Береговий шахтний ракетний комплекс «Утес»(*) виконав два ракетних пуска по цілях, що імітували кораблі противника.

(*) У листопаді 2016 роки почав експлуатуватися розконсервований та відновлений ЧФ РФ шахтний береговий ракетний комплекс «Утес» часів СРСР. Він розташований в районі мису Айя (Балаклавський район міста Севастополя). З 2016 регулярно проводить стрільби протикорабельними ракетами «Прогресс» (модернізована версія радянської протикорабельної ракети П-35). Дальність до 460 км. Оснащується 560-кілограмовою фугасною бойовою частиною або ядерною боєголовкою до 20 кілотонн. В найближчі роки комплекс «Утес» буде замінений першим стаціонарним береговим ракетним комплексом «Бастион-С» шахтного базування (до 36 ракет «Оникс»).

Нагадаємо, що у 2019 вже стали звичними демонстраційні (імітаційні) повітряні атаками військової авіації РФ на кораблі НАТО під час їх перебування в Чорному морі, а також імітаційні атаки на українські чорноморські порти (10 липня 2019 року російський ракетоносець Ту-22М3 імітував нанесення ракетного удару по Одесі з відстані 60 км).

Щодо тренувань з висадки морських десантів – то вони на Чорноморському флоті РФ відбуваються постійно і в значній кількості на полігоні Опук в окупованому Криму.

У вересні 2020 року Південний військовий округ РФ (та, схоже, не тільки він) в повному складі буде брати участь в гігантських стратегічних командно-штабних навчаннях (СКШУ) «Кавказ-2020».

У них прийме участь близько 100 бойових кораблів і суден забезпечення – і це, як вже можна прогнозувати, точно не будуть тільки кораблі Чорноморського флоту та Каспійської флотилії.

Головна мета таких навчань – відпрацювання великої міжвидової військової операції на південному і південно-західному театрах воєнних дій.

Безперечно, що спільні навчання Чорноморського та Північного флотів підказують ще одну особливість 2020 року – вже почалося відпрацювання взаємодії штабів різних флотів та міжвидових угруповань. Така практика активно впроваджується в російській армії за підсумками сирійського досвіду.

Об’єднана ескадра Чорноморського та Північного флотів РФ в головній бухті Севастополя. Причали 30-ї дивізії надводних кораблів. Початок січня 2019 р.

В прогнозі не можна відкидати можливість активних операцій РФ на українському узбережжі Чорного та Азовського морів та Дунаю, в тому числі з висадкою десанту. Особливо небезпечним слід вважати період після святкування 75-річчя Перемоги над фашизмом…

На півдні – на морі, на суходолі та в повітрі – російська перевага є абсолютною, і в РФ не можуть не планувати відповідні варіанти, якщо «складуться обставини». Особливо за умов, коли внаслідок стратегії обхідних газопроводів рано чи пізно неминуче зменшиться такий стримуючий фактор гарячої війни, як наявність російського транзитного газу для Європи в українській трубі.

* * *

Доки не вдасться відчутно посилити ВМС України, українській владі доведеться знову звертатися до США та НАТО з пропозиціями продовжувати та збільшувати чергування постійних груп Морського командування НАТО та 6-го Флоту США у Чорному морі.

Нагадаємо, що з березня 2014 протягом майже 90% днів до кінця року в Чорному морі регулярно патрулювали кораблі нечорноморських країн НАТО. В тому числі завдяки цьому, на наш погляд, в Україні не з’явилося «Одеської народної республіки».

Надалі військово-морська присутність НАТО в Чорному морі змінювалася в залежності від різних обставин (про це буде окрема розмова), але в цілому в 2014-2019 роках НАТО не тільки усвідомило чорноморську загрозу, але знайшло ресурси для досить значного збільшення своєї присутності в регіоні в 2019 році (див. діаграму).

Але військово-морська присутність НАТО в Чорному морі, звичайно, буде залежати від ситуації в сусідніх регіонах світу – Сирії, Іраку, Ірані, в північній Африці…

Якщо події в Чорному морі будуть розвиватися за тим сценарієм, що викладений вище, можливо, доведеться застосувати на головних морських шляхах в Чорному морі той досвід, що спрацював в Азовському морі, починаючи з жовтня 2018 року.

Азовський досвід показав – затримання торговельних суден безпосередньо в морі під час руху припинилися, коли ВМС України ввели ескортування комерційних суден від Маріуполя до Керчі.

В 2020 році України, можливо, доведеться вдатися до військового ескортування комерційного судноплавства або патрулювання міжнародних морських шляхів в Чорному морі та запросити до цього кораблі країн НАТО.

Найоптимальнішим для цього буде започаткувати в Чорному морі спеціальний військово-морський формат «операції з підтримання свободи судноплавства».

Ну й, звісно, Україна в 2020 році буде надалі посилювати свої морські спроможності.

Існує вірогідність, що на фоні реальних загроз свободі судноплавства в Азовському та Чорному морях, які в 2018-2019 нарешті усвідомлені, в тому числі за кордоном, в Україні нарешті може з’явитися морська політика.

Поки Україна – це все ще держава із сухопутним мисленням, де звикли переміщатися та воювати на волах, конях, тачанках, бронетранспортерах і танках.

Обнадійливим фактором, який, як уявляється, не врахували російські стратегі, є те, що свобода мореплавства – є одним з засадничих принципів цивілізованого світу. В одному ряду із свободою торгівлі та правами людини. Тому залучення до блокування цих загроз світової спільноти залишає надію на деякі позитивні результати в 2020 році.

Джерело: портал BSNews