Брайан Харрінгтон – науковий співробітник з питань національної безпеки в Гуверівському інституті Стенфордського університету та лейтенант-коммандер військово-морського флоту США, аналізує позиції НАТО і РФ у Чорному морі.
З посиленням напруженості в Тайванській протоці і відповідно до всеосяжного керівництва з національної оборони, за яким Китай є головним пріоритетом США, нещодавні візити міністра оборони США Ллойда Остіна в країни колишнього радянського блоку нагадують нам, що ми повинні збалансувати цей акцент з належною увагою до реваншизму Володимира Путіна й російського тиску на сусідні держави в Чорному морі. Наземна війна в Грузії у 2008 році та захоплення Криму в України у 2014 році змусили колишні радянські держави, орієнтовані на Захід, упоратися з кризою з мінімальною підтримкою. Масова мобілізація сил РФ уздовж східного кордону України навесні 2021 року продемонструвала обмежені можливості для стримування майбутньої агресії в регіоні. Заява міністра оборони Остіна про підтримку України, угода про навчання з Грузією та переговори з Румунією мають супроводжуватись відчутними зусиллями щодо конкуренції з Росією у Чорному морі.
Російські ракетні системи «Бастіон» і «Калібр» включають удосконалені протикорабельні крилаті ракети і варіанти наземного удару великої дальності і забезпечують Росії величезну ударну здатність. Розгорнувши цю систему в окупованому Росією Криму і на борту значного Чорноморського флоту, Росія могла б застосувати таку саму тактику заборони доступу до акваторії Чорного моря, яку Китай використовує в Південно-Китайському морі. Крім того, російські літаки постійно кидають виклик присутності союзників у Чорному морі – востаннє 19 жовтня, коли, як повідомляється, СУ-30 супроводжував американські бомбардувальники у міжнародному повітряному просторі. Наразі загальноприйнятою нормою є те, що військові кораблі США та НАТО в Чорному морі перебувають безпосередньо поблизу російських військових кораблів і перехоплюються ударною авіацією РФ.
Командири резонно виявляють стриманість у потенційно небезпечних ситуаціях польоту, коли тактичні прорахунки можуть мати стратегічні наслідки. Проте провокаційні дії Росії викликають занепокоєння. Адмірал Роберт Берк, старший військово-морський офіцер Європейського театру військових дій, заявив цього літа, що він « не збирається просити своїх командирів зробити перший постріл у підборіддя», і було зроблено кроки, щоб краще реагувати у кризовій ситуації. Чотири американські есмінці (DDG), розміщені на військово-морській базі Рота (Іспанія), оснащуються найновішим комплексом протиракетних бойових систем AEGIS, щоб забезпечити найефективніші платформи для операцій у Чорному морі. У червні військовий корабель Британського королівського флоту HMS Defender продемонстрував рішучість наших союзників, коли його обстріляли російські літаки.
Можливо, найбільш важливо, зустріч президента США Байдена з українським президентом Володимиром Зеленським у вересні і візити міністра оборони Остіна підвищать видимість підтримки регіону. Однак, для зміцнення цієї позиції можна зробити більше.
Операції з демонстрацією високотехнологічної війни та оперативної сумісності перетворюють просту присутність на надійний засіб стримування. Конвенція Монтре обмежує загальний тоннаж військових кораблів будь-якої країни, присутніх у Чорному морі одночасно; проте група країн може створити значну силу для подолання цього обмеження, що продемонстрували навчання«SeaBreeze». Минулого літа американсько-українські багатонаціональні навчання завершили свою 21-у ітерацію та були розширені за рахунок десантних операцій та навчань з бойовою стрільбою.
Так само перша і друга морські групи НАТО (SNMG) з ротаційною участю та керівництвом з усього Альянсу можуть надіслати єдиний сигнал НАТО на підтримку свободи у Чорному морі. Однак, щоб додати вагомості цій присутності, нарощування має бути продовжено. «Грізний щит» – багатонаціональні навчання на театрі бойових дій у Північній Європі, завершилося перехопленням реальної балістичної цілі під керівництвом Голландії та США. Демонстрація передових можливостей з нашими союзниками та партнерами в Чорному морі краще протидіятиме частим випробувальним стрільбам Росії з Криму, в яких росіяни вдаються до надмірних заборонених зон і використовують їх як виправдання для переслідування суден, що діють у міжнародних водах.
Більш радикальний спосіб сформувати бойовий простір на Чорному морі – це наявність крилатих ракет берегової оборони (CDCM), дальність та кількість яких можуть загрожувати російському пануванню. Румунія є відданим членом НАТО, внески на оборону якого перевищують мінімум, розміщує понад тисячу ротаційних американських військовослужбовців і є єдиним дієвим об’єктом системи протиракетної оборони Aegis Ashore, що забезпечує захист Європи від балістичних ракет. Ця модель поведінки Північноатлантичного альянсу, безсумнівно, пов’язана з не такою вже далекою пам’яттю Румунії про авторитарне правління і пряму загрозу, яку російська агресія в Чорному морі становить для їхнього доступу до морів світу.
У травні Румунія зміцнила свої позиції, взявши на себе зобов’язання придбати ракету Naval Strike Missile. Ця система берегової оборони, безумовно, ускладнить розрахунки Путіна в Чорному морі, коли її буде введено в дію до 2024 року. Однак окремо це не стане адекватною противагою для російської військової могутності в Криму. Сполученим Штатам і НАТО слід розглянути додаткові можливості для Румунії, Болгарії та Туреччини, щоб поставити під загрозу Чорноморський флот з покриттям крилатих ракет берегової оборони CDCM.
Розширення Росії на захід і загроза союзникам НАТО в найближчому майбутньому малоймовірні, але подальша стриманість є неприпустимою. Військовий простір на Чорному морі значною мірою поступається Росії; це домінування є стратегічною загрозою для союзників по НАТО Румунії та Болгарії і вже призвело до втрати території та життів прихильників Заходу в Україні та Грузії. Значна присутність США і НАТО, включаючи демонстрацію висококласних бойових дій і CDCM, здатних наразити на ризик російський флот, повинна використовуватися як спосіб стримування агресії, що триває, і збереження свободи міжнародних вод Чорного моря.
Джерело: TheHILL