Загальна втома, яка є у всіх нас, провокує на відчай і злість. Втому числі на відчай у економічному нищенні Росії, яка все ще тримається. Ну як так, місяць санкцій, а в Росії ще не сталося перевороту, вони ще не їдять бересту і Путін все ще сидить у своєму бункері. Більш того, рубль стабільний, банки не збанкрутували.
Невже санкціі не діють і Захід імітує? Зрада?
Ні. Все не так. Санкції діють. Просто в Росії ще є ресурси для того, щоб їх дія не вилазила на загал. Вони проїдають запас міцності і лише поступово занурюються у безодню, пише у Facebook Сергій Фурса, спеціаліст відділу продажу боргових цінних паперів інвестиційної компанії Dragon Capital.
Добра новина, що вся ця імітація стабільності дуже дорого коштує.
Санкції проти фінансової системи є. А рубль стабільний. Ми хочемо бачити рубль по 200 чи по 300, чи то пак взагалі його не бачити, Байден каже про рубль по 200, а він сцуко тримається на рівні до війни. Чи не привід для відчаю? Ні. Бо це дуже дорого коштує для російської економіки, тримати рубль без змін, показуючи примарну стабільність, чи то російським громадянам по наказу Путіна, чи то Путіну у намаганні Набібуліною прикрити свій зад. Це тільки прямо коштувало Росії 40 мільярдів доларів резервів. А ще є багато не прямих наслідків від дуже жорсткої політики, концтабора в економіці, яку запровадили щоб утримати курс рубля. Згадайте що витворяли найкращі економісти сучасності, економіст Янукович і старший економіст Азіров, коли тримали курс гривні по 8 заради прихильності громадян. Вони виснажили економіку і цим тільки посилили санкції. За все треба платити. Особливо в такій складній системі, як сучасна економіка. Утримання штучного курсу – це не лікування проблеми, це прийняття морфію замість ліків.
Санкції проти банків. Вже включили і Сбєрбанк, найбільший банк Росії до переліку потрапивших під найсильніші санкції банків. Але ж немає банкопаду. Так, немає. І за це заплатить російський бюджет. Який буде витрачати десятки мільярдів доларів на підтримку стабільності банківської системи яку санкції зробили токсичними. Рекапіталізація російських банків неминуча. Вони тримаються на масштабному рефінансуванні. І це дуже дорого. І це тільки для того, щоб утримувати стабільність. Про розвиток під такими санкціями у технологічному світі просто неможливо розмовляти.
Тисячі чи то пак мільйони виробничих ланцюжків порушено через тотальну ізоляцію Росії. Так, є запаси на складах, що дозволяє імітувати, що поки зо все в порядку. Але так не буде довго. Запаси закінчуються. І вже скоро вони не зможуть знайти те, що не можна імпортувати. І не кажіть мені про котрабанду. Контрабанда – це маленький струмок у порівнянні із великою рікою нормальної економічної діяльності. А інші склади вже будуть забити тим, що не можна експортувати. Але всередині країни то не потрібно. От ще немає санкцій на нафту, окрім американців, це Європа не наважилась на нафтове ембарго, але в Татарстані зупиняє роботу нафтопереробний комплекс через затоварювання.
Так, вони вже не заплатили по власним боргам. Але офіційного дефолту треба чекати 30 днів.
Війна це марафон. І економічна війна також. Санкції – це не феєрверк, це прес. Особливо у випадку з Росією, яка через наявність запаса міцності, після кількох десятиліть високих цін на енергоносії.
І так, це бісить. Але раціо каже, що по іншому і бути не могло.
Пам’ятайте, Росія – то країна фейк. І так у всьому. В тому числі в економіці. Потьомкінська стабільність не змінює прогнозів падіння ВВП цього року. Не випадково вже їх прем’єр каже, що то буде найбільше випробування для Росії за 30 років. В ті 30 років, у які потрапляє і дефолт 1998 року, і криза 2008 року і навіть жахливі 90-і. Вони все розуміють. І нічого змінити не можуть. Вони бачать, що буде з їх економікою через 3, 6, 9 місяців. І це впливає на їх рішення. Вони не здатні на жести доброї волі, щоб вони там не казали, але вони здатні розуміти рівень загрози і намагаються уникнути катастрофи.
Так. Це важко. Українці вмирають від куль у потилицю зараз і відразу, а російська економіка від санкцій поступово. Так, треба ще більше. Щоб запас міцності російської економіки не поповнювався нафтодоларами. Але ми маємо бути готові і до довгої боротьби. І до того, що див у світі не буває. Окрім, звісно, див імені Збройних сил України.
А от з російською економікою дива не станеться. Вона приречена. І кожна санкція, і кожна контрсанкція поглиблює ту кризу, до якої вони наближаються. Не так швидко, як нам би хотілося. Нажаль. Але невідворотньо, щоб там не імітували у Москві.
