Минулого року, 12 жовтня, у Києві відбулась І конференція з питань морської безпеки «Азов-2021». Якраз там Центром «Стратегія ХХІ» була представлена доповідь про російську військову підводну активність в Балтійському морі в контексті ПП-2, пише у Facebook Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХI».
Через декілька днів тижневик «Дзеркало тижня» опублікував нашу спільно з Андрієм Риженком статтю «Як Росія планує використовувати «Північний потік-2» із розвідувальною метою. Чи втратить НАТО домінування на Балтиці?», де мова йшла про військові аспекти використання цивільної газотранспортної інфраструктури обох потоків.
Ця доповідь та стаття викликали резонанс, але як показало подальше спілкування з європейськими колегами, розуміння проблеми російської підводної активності було тільки у Польщі та Литві, німецькі експерти лишались скептичними. Та й в НАТО загалом теж. Є певне розуміння у британців та американців, але не більше того. Безпекової сертифікації російських потоків з боку НАТО, як те пропонувалось нами, не було виконано. Тепер бачимо наслідки.
В подальшому слід звернути увагу на те, що буде відбуватися з газопроводами, що йдуть до ЄС з Норвегії через Північне море та з Алжиру через Середземне. А також з іншими морськими комунікаціями – ВОЛЗ та електричними кабелями. На Балтиці вони є:) Якраз про це нещодавно доповідав для конференції в польському Жешуві (слайд нижче).
Те що відбулось з путінськими потоками на Балтиці слід розглядати не через хибну призму «війни в Україні», а через призму війни в Європі, яку гібридними методами веде Росія проти ЄС і НАТО. Балтика вже театр воєнних дій, море яке, нібито є морем НАТО після прийому Швеції та Фінляндії до Альянсу.
