У нас з вами могло бути більше світла під час спекотних червня та липня. Якби міністр енергетики Герман Галущенко вирішив просту задачку: як зменшити тривалість відключень, використовуючи наявні можливості та ресурси.
Її вирішення стане особливо актуальним вже цієї зими. Тому спробую підказати рішення публічно. Цей варіант на поверхні, до нього можна дійти, використовуючи лише інформацію з відкритих джерел, пише у Facebook Олена Зеркаль, колишня заступниця міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції, член координаційного комітету Ukraine Facility Platform.
Це важливо, бо поки ми переводимо подих (покращення ж тимчасове), варто подумати, що можна змінити навіть з тими ж ресурсами, які маємо наразі. Бо нам з вами ще зиму потрібно проходити.
В умовах задачі таке:
Наявний наразі імпорт 1,7 гігават на годину. Легкий аналіз відкритих джерел (а саме платформи Entso-E для просунутих користувачів чи дані Dixi Group чи Forbes для гуманітаріїв) показує, що протягом періоду найбільшого дефіциту електроенергії ми жодного разу не вибирали 100% об’єму доступного імпорту.
Наприклад, в день 17 липня, коли температура повітря в Києві вдень складала 36 градусів, імпорт складав 61% з можливого протягом цієї доби. Не використано було 663 мегават в годину. Це одна черга відключення для побутових споживачів в країні. У цей день більшість країни була без світла 15-18 годин. Додатковий об’єм електрики точно був би не зайвим.
Наступна складова задачі. Гроші для імпорту теоретично не мали би бути проблемою. Бо з 1 червня ми всі з вами сплачуємо за підвищеним тарифом. Завдяки чому «Енергоатом», за інформацією експертів DixiGroup, отримав додаткові 52 мільярди гривень на рік. Зважаючи на покладені на «Енергоатом» зобов’язання щодо покриття різниці між ціною електрики та нашим з вами тарифом, ці, додатково отримані, гроші мали би використовуватися і для покриття різниці між вартістю імпорту та тарифом. А не йти на «будівництво» двох додаткових блоків Хмельницької АЕС, доцільність якого навіть сам міністр енергетики не може пояснити депутатам. Це витрачання грошей настільки безвідповідальне та беззмістовне, що відповідний законопроект навіть отримав негативний висновок антикорупційного комітету Парламенту.
Третя складова. Хто мав би закуповувати імпортну електроенергію для населення? За постановою уряду, яка регулює режим імпорту це «електропостачальники». Наприклад, державний трейдер АТ «ЕКУ», 100% акцій якого належать державі. Або «постачальники універсальних послуг», частина з яких є державними, і яким «Енергоатом» і компенсовує різницю між ціною електрики та нашим з вами тарифом.
А тепер питання нашої задачі. Маючи три складові: невикористані бізнесом обсяги імпорту, заплачені нами гроші та наявних електропостачальників, – рішення про покращення забезпечення населення за рахунок імпорту є очевидним. Питання тільки в тому, чому воно досі не прийняте.
І чи буде це рішення прийняте, щоб покращити ситуацію зимою? Якщо міністр енергетики перестане витрачати гроші на атомні блоки, дозвіл на будівництво яких Верховна рада так і не дала, то він зможе суттєво покращити ситуацію з енергопостачанням населення зимою.
А якщо ще й виконає стару обіцянку – збільшить можливості для імпорту – то зможе продемонструвати людям цілий додатковий гігават.
Дані щодо об’єму імпорту для фахівців можна завжди знайти тут: https://transparency.entsoe.eu/, а для гуманітаріїв тут: https://www.facebook.com/photo/?fbid=876759091156105&set=a.620395766792440
