Make russia Great Again?

Думки
Михайло Ткач, журналіст видання «Українська правда». Фото: facebook.com/mixailotkach

Попри те, що наразі нам дійсно недостатньо відомо про геній перемовника президента США. (Хоча, можливо, і мають рацію ті експерти, які у випадках зустрічі з ведмедем рекомендують прикидатись мертвим, не думаю, що це рішення релевантне для слона. Тим паче, червоного). Про це пише у Facebook Михайло Ткач, журналіст видання «Українська правда».

Суцільні реверанси у бік всесвітньо визнаного ката путіна можуть і виглядають так, наче великою мейк егейн збираються, чомусь, робити росію – найбільш огидну авторитарну, криваву і збочену околицю цивілізації. Тим самим принижуючи все те, чим на весь світ багато років славились Сполучені Штати Америки.

Очевидний позитив останніх днів полягає в тому, що представники нової адміністрації не вимагають від жертви вибачитись перед маніяком. Принаймні поки що.

З риторики керівника Пентагону (навіть дивно, що Ілон Маск для спрощення і досі не запропонував прибрати один з кутів цієї будівлі, залишивши назву) стає зрозуміло, що вперше після Другої Світової війни спробу знищити незалежну країну шляхом окупації пропонується визнавати реальністю. На поступки має йти той, хто захищається, а тому, хто роками вчиняє геноцид цілого народу, для реабілітації в очах світового судді достатньо просто припинити.

Журналіст Такер Карлсон за кількістю озвучених фейків стосовно України стрімко наближається до рівня російської пропаганди. Натомість і досі не знайшовши у собі сили хоча б раз сказати правду стосовно росії та путіна.

Очевидно, що для путіна важливо перетворити героїчне прагнення України до незалежності у черговий Будапештський меморандум. З поправкою на те, що цього разу замість ядерної зброї Україні пропонується віддати рідкоземельні метали.

Але чи видно з-за океану, що цього разу (у випадку відсутності реальних зобовʼязань крім паперових) росія претендуватиме не лише на Україну?

Порятунок Світу ніколи не був ані бізнесом. Хороші угоди ніколи не укладались з вбивцями.

У 1938 році британський прем’єр-міністр також не вірив, що в гітлера є “подальші агресивні плани” поза межами Чехословаччини. Тим самим додавши гітлеру віри у свої агресивні плани та індустріального потенціалу на теренах цинічно відданої під окупацію країни.

Бо зло обов’язково переможе того, хто відмовиться перемогти зло. І того хто домовляється зі злом – також.

Make russia small again!