Ще не остигли в пам’яті масовані атаки дронами
17 червня було 440 дронів (близько 350 було збито або погашено). 4 липня 539 дронів (близько 480 збито чи погашено).
(Це були, переважно Shahed-136 та дрони обманки), пише у Facebook Анатолій Амелін, виконавчий директор та співзасновник аналітичного центру «Український інститут майбутнього», член комітету з питань зв’язків з громадськістю CEO Club Ukraine та голова правління Оборонного альянсу України.
Але на виході у агресора нова модифікація Shahed-238 (Герань-3), що розвиває швидкість до 600 км/год (!) https://surl.lu/oyivmq
Новий дрон за швидкістю втричі перевищує швидкість гвинтових аналогів.
Перше підтверджене бойове застосування зафіксовано при ударі по Києву у 2025 році, хоча підозри про тестові запуски з’являлися ще у січні 2024 року. https://surl.lu/gucppc
Перехід від гвинтових до реактивних дронів кардинально змінює тактичне рівняння:
українські мобільні групи ППО, що ефективно збивають повільні Shahed-136 з кулеметів та ПЗРК, виявляються практично безсилими проти цілей, що летять на швидкості винищувача часів Другої світової війни.
Це змушує Україну використовувати дорогі ракети систем Patriot та IRIS-T вартістю від $430,000 до $3-$4 мільйонів проти дронів ціною $150,000. https://surl.lu/ziuole
Технічні характеристики Герані-3:
– російський дрон Герань-3 є локалізованою копією іранського Shahed-238 з турбореактивним двигуном Tolou-10/13 – неліцензійною іранською копією чеського PBS TJ100.
– Максимальна швидкість 550-600 км/год при крейсерській швидкості близько 520 км/год, (що робить перехоплення традиційними засобами ППО вкрай скрутним)
– При пікіруванні на ціль швидкість може досягати 700 км/год. https://surli.cc/wabcjd
– Дальність польоту зберігається на рівні 2,500 кілометрів – Практична стеля 9,144 метра виводить дрон за межі ефективної дальності більшості мобільних засобів ППО, включаючи ПЗРК та зенітні установки малого калібру.
– Бойова частина варіюється від стандартних 40-50 кг до важкого варіанта 90 кг. https://surli.cc/rrykze

БпЛА Shahed-238 (Герань-3) Колаж: facebook.com/anatoliy.amelin
росія розгорнула виробництво трьох модифікацій системи наведення:
- Базова версія використовує інерційну навігаційну систему з корекцією GPS/ГЛОНАСС та комерційні компоненти західного виробництва, замасковані під китайські аналоги.
- Друга модифікація оснащена електронно-оптичною головкою самонаведення для ураження теплових цілей.
- Третя, найнебезпечніша версія, має пасивну радіолокаційну головку самонаведення для придушення систем ППО. https://surl.li/winhyq
Особливе занепокоєння викликають повідомлення української розвідки про інтеграцію терміналів Starlink у збитих дронах, що потенційно дозволяє вести відеотрансляцію та коригувати польотне завдання у реальному часі. https://surl.li/mobqve
Виробнича база сконцентрована у Татарстані
Основне виробництво розгорнуте в особливій економічній зоні «Алабуга» в Єлабузі, Республіка Татарстан, приблизно за 1,200 км від кордону з Україною. https://surl.lu/ynbylr
Виробництво реактивних варіантів все ще залишається вкрай обмеженим – десятки одиниць на місяць проти 70 гвинтових дронів на день. https://surl.lu/zusfjq
(!) Ключовим вузьким місцем є постачання турбореактивних двигунів з Ірану, де виробничі потужності також обмежені https://surl.li/ilqmgz
росія використовує реактивні дрони селективно для ураження особливо важливих цілей, які потребують швидкого подолання ППО.
На відміну від масованих атак гвинтовими Shahed-136/Герань-2, де за ніч запускається 400-500 і більше апаратів, реактивні варіанти застосовуються точково.
Триразова перевага у швидкості кардинально скорочує час реакції української ППО. Якщо гвинтовий дрон летить від кордону до Києва близько 2 годин, реактивний долає цю відстань за 40 хвилин.
Це робить неефективними традиційні методи перехоплення мобільними групами з кулеметами та практично виключає можливість перехоплення вертольотами Мі-8 та Мі-24, які успішно застосовуються проти повільних цілей.
Реактивні дрони інтегруються в комплексні удари спільно з крилатими та балістичними ракетами для навантаження систем ППО.
Типова тактика включає запуск дронів-пасток «Гербера» без бойової частини для виявлення позицій ППО, потім удар реактивними дронами по виявленим цілям, та фінальну хвилю із звичайних Shahed для ураження незахищених об’єктів. https://surli.cc/mdomiq
З добрих новин:
– Турбореактивні двигуни створюють значно більшу теплову сигнатуру, роблячи дрони вразливими для інфрачервоних систем наведення. https://surl.li/nffnml
– Акустична сигнатура реактивного двигуна також помітніша, що дозволяє українській мережі з 10,000 акустичних сенсорів виявляти їх на більшій дальності.
Українська ППО демонструє високу ефективність проти реактивних цілей лише за наявності сучасних систем.
Але є нюанс.
– Німецькі комплекси IRIS-T показують близьку до 100% ефективність перехоплення, але вартість однієї ракети $430,000 робить їх застосування проти дронів ціною $150,000 економічно недоцільним https://armyrecognition.com/…/ukraine-strengthens-its…
– Системи Patriot ще дорожчі – $3-$4 мільйони за ракету
Що робити?
- Продовжувати розгортати мережі акустичних датчиків для оперативного виявлення місцезнаходження реактивного дрона, визначення траєкторії руху
- З реактивними дронами може цілком справлятися ще радянський ЗРК Стріла-10 (у 90-ті роки саме їх вивчали на військовій кафедрі).
Але скільки ракет у нас лишилось, не знаю. Виробництво комплексів та ракет було в росії. Чи можемо робити аналоги? – питання.
- Електронна війна залишається ефективною проти GPS-наведення – система “Покрова” успішно збиває з курсу дрони, змушуючи їх падати в Білорусі та Румунії.
Але проти дронів з інерційним наведенням чи оптичними системами самонаведення ефективність РЕБ різко знижується https://surl.li/gasznc
- Використовувати лазери
В Україні було представлено лазерний комплекс “Тризуб”
Нібито протестовано збиття цілей на відстані 5 тис метрів.
ТТХ не знайшов, але пишуть, що збиває цілі, що швидко рухаються, на відстані до 3 км і засліплює до 10 км. https://surl.li/tqlgjo
Вартість пострілу – кілька доларів.
Вартість однієї установки (за аналогами) – до $5 млн
- Повернути в Україну частину з 20 тис. ракет (земля-повітря), які Трамп передав на ближній схід.
– Йшлося, швидше за все, про APKWS (Advanced Precision Kill Weapon System), лазерно-напрямними 70-мм ракетами, призначеними для боротьби з дронами.
Їхні технічні характеристики включають лазерне наведення, швидкість до 1000 м/с і боєголовку 4,5 кг, що робить їх придатними для перехоплення дронів.
– Вартість однієї ракети, за оцінками, становить близько $35,000.
- Використовувати реактивну авіацію.
Але тут питання економічної доцільності
– Середня вартість збивання одного “Шахеда” з МіГ-29 з Р-73 буде приблизно $150,000, а з F-16 з AIM-9 Sidewinder – $38,000
– Якщо F-16 використовують AIM-120 AMRAAM, вартість може становити від $400,000 до $1 мільйона, що робить такий підхід не раціональним (хоча, якщо порівнювати з вартістю можливих руйнувань, сенс є)
- Використовувати класичні ПЗРК
– Stinger (вартість пострілу $30 000): Діапазон до 4,8 км, інфрачервоне наведення, підходить для цілей, що низько летять.
– Starstreak ($15 000): Діапазон до 7 км, лазерне наведення, висока швидкість, ефективний проти маневрених цілей.
– Igla ($15 000): Діапазон до 5 км, інфрачервоне наведення, ефективний проти дронів з тепловим слідом.
– RBS-70 ($75 000): Діапазон до 8 км, лазерне наведення, висока точність.
- Розширювати лінійку дронів перехоплювачів, створюючи реактивні моделі
Наприклад, ми вже маємо реактивні ударні дрони “Пекло” і “Паляниця”. Їхня швидкість досягає 700 км на годину.
Але їхня вартість надто висока – $200 тис (Пекло) – $1 млн (Паляниця) за одиницю.
Хоча вартість “Пекло” близька до вартості Герані-3. https://surl.li/vxsagh
Тож. Росіяни, найімовірніше, будуть нарощувати виробництво реактивних дронів. Якими тероризуватимуть Україну восени.
Ключові цілі – військові об’єкти, штаби, аеродроми, виробництво військової техніки, енергетичні об’єкти, логістичні об’єкти. Буде важко.
Отже, готується треба вже на сьогодні.