Давайте вкотре проговоримо базові речі, пише у Facebook Ольга Решетилова, військовий омбудсман.
1. Дуже дивно, коли військовозобовʼязані на четвертому році загальної мобілізації шоковані, що їх мобілізують чи що ТЦК та СП мають до них питання. Якщо до цього часу ви не оновили облікові дані, не обрали підрозділ, в якому будете проходити службу, самі не з’явилися до ТЦК, не підготувалися до того, що в будь-який момент можете стати в стрій і не завершили всі свої цивільні справи – ви не тільки правопорушник і безвідповідальний громадянин. Ви – безвідповідальна людина, якій плювати на своїх рідних.
2. Коли вас, безвідповідальну людину і громадянина, мобілізують – з вашої “хворої голови” проблеми переходять на голови посадовців і командирів, які тепер їх мають вирішувати. Один з останніх прикладів: батько чотирьох неповнолітніх дітей з 2022 року жодного разу не з’явився в ТЦК і не оновив дані, відповідно потрапив у розшук і був мобілізований. Так, у нього є законне право на відстрочку, яке просто треба підтвердити документально. І тепер купа людей мають включитися і витратити час для його звільнення. Таких випадків безліч. Це колосальна витрата ресурсів держави там, де їх і так катастрофічно не вистачає.
3. Так, система обліку недосконала. Так, робота ТЦК та СП далека від ідеалу і точно потребує реформування. Але чи знаєте ви, що співробітники ТЦК часто по пів року не мають вихідних, я вже мовчу про відпустки? Що, окрім питань обліку військовозобовʼязаних і безпосередньої мобілізації, у них ще десятки задач і обов’язків перед діючими військовослужбовцями і їхніми родинами? Що укомплектованість ТЦК нижча 40%? Що серед співробітників ТЦК вже траплялися випадки суїцидів? Про постійний хейт і фізичні напади на співробітників, думаю, вам відомо.
Чудово було б, якби незадоволені роботою ТЦК мобілізувалися і показали, як треба працювати. До речі, я пропонувала представникам і представницям громадських і правозахисних організацій залучати своїх юристів і психологів до роботи в ТЦК. Прекрасний був би проект і донори грошей дали б. Але черга охочих працювати системно, на жаль, не вишикувалась.
4. Щодня ми маємо десятки звернень про те, що після доставлення до ТЦК військовозобов’язані зникають зі зв’язку з рідними. Це погана і антигуманна практика. Не лише тому, що громадяни мають право на зв’язок з близькими, а близькі мають право знати, що відбувається. А й тому, що це сильно демотивує і без того наляканого новобранця. Як показує досвід нашої роботи, відсутність зв’язку у перший період служби є однією з причин великої кількості СЗЧ. Я нещодавно працювала в одному навчальному центрі, де комбат в якості експерименту повернув телефони всім військовослужбовцям роти. Кількість СЗЧ в цій роті знизилась до нуля.
Тому так, ми реагуємо на такі звернення і забезпечуємо новобранцям зв’язок з рідними. Бо поки що, на жаль, всі мої прохання до КСВ налагодити роботу таким чином, щоб право на кілька дзвінків людині було забезпечено, зависають десь в повітрі.
5. Забезпечення прав людини і гідного початку військової служби надзвичайно важливі. Але хочу вас попросити подивитися на них з іншого ракурсу – з точки зору тих військовослужбовців, які місяцями не чують своїх рідних, бо знаходяться на виконанні бойового завдання, де буває тільки радіозвʼязок, тільки у визначений час, тільки з командиром чи опорним пунктом. Їхні рідні також пишуть мені. Майже завжди дуже ввічливо, спокійно і без істерик. Просять уточнити хоча б, чи живі їхні хлопці. І тоді я прошу військову частину записати повідомлення військовослужбовця рідним по радіостанції і пересилаю їх голосовими в месенджери.
Як правило, їхній зміст такий: “Я живий, здоровий. Дуже хочу до вас, але не можемо вийти, бо немає ким нас поміняти. Чекаємо на заміну і сподіваємося скоро бути вдома. Дуже люблю вас усіх”.
