Почнемо ранок зі спроби подивитися на найбільший корупційний скандал трохи ширше, не виключаючи роль «адвоката диявола». Адже цей ящик Пандори лише почав відкриватися, і з нього незабаром полізуть ще дивовижніші чудовиська. Приготуйтеся, буде важко, але краще нині, ніж потім. Отже, почнемо, пише у Facebook Валерій Пекар, підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи.
Праві ті, хто кажуть, що нічого не доведено, і ми маємо класичну ситуацію зливу оперативної інформації задля емоційного вибуху широких верств громадян, що має на меті сформувати суспільну думку ще до судової оцінки доказів та підриває презумпцію невинуватості.
Праві й ті, хто виправдовує правоохоронців НАБУ та САП: звиклі до сильної політичної протидії розслідуванням (а у випадку особистих друзів президента протидія буде шаленою), вони намагаються публічністю запобігти спробам зам’яти справу та зірвати розслідування, як вже неодноразово бувало.
Водночас праві й ті, хто каже, що такі справи вже бували, вони тягнуться роками в судах і потім розвалюються за браком доказової бази (а часто і складу злочину). Адже всі пам’ятають відомі справи реформаторів, яких доганяли без всяких підстав, псуючи людям життя на десятиліття та відвертаючи від державної служби тисячі достойних людей.
Водночас праві й ті, хто каже, що НАБУ і САП мусять відпрацювати кредит народної довіри, виданий влітку, коли за збереження їхньої незалежності вийшли десятки тисяч людей, переважно молоді, по всій країні. Можливість протидіяти масштабній корупції — прямий наслідок «картонкового Майдану», інакше ми би ніколи не дізналися про те, як обкрадають країну в час війни на виживання.
Праві й ті, хто каже, що дозована видача інформації та завчасне попередження фігурантів справи, щоб вони встигли виїхати, не робить честі правоохоронцям.
Праві й ті, хто каже, що корупція розгорталася на наших очах багато років. Особисто я зовсім не був шокований побаченим: обговорення в медіа корупційних схем в енергетиці тривало місяцями, а злодії були все одно впевнені у своїй безкарності (наявності політичного даху). Про яку дозовану інформацію можна говорити, коли весь схематоз ще півроку тому був розписаний публічно? Згадайте хоча би ганебну історію з болгарськими ядерними реакторами, яка балансує десь на межі супер-корупції та державної зради. Все це було на наших очах.
І це лише квіточки, бо зараз полізуть дані про корупцію (а під нею державну зраду) у збройних закупівлях. І на лаві підсудних опиниться половина уряду, включно з вашими любимчиками. Що це, як не спецоперація Москви? Чи все ж таки боротьба з корупцією? Чи те й те в одному флаконі?
Праві й ті, хто каже, що за корупцією в час війни завжди ховається державна зрада (як в даному випадку, вервечка тягнеться до Москви). Росіянам не треба вербувати й купувати українських високопосадовців — натомість вони використовують рефлексивне управління, щоб корупціонери самі потрапили в підготовлену пастку. Один злочин тягне за собою інший, більший.
Праві й ті, хто каже, що російська агентура роками відкрито працює в уряді, парламенті й офісі президента. Люди, напряму залежні від Москви, ухвалюють ключові рішення. Про їхні російські зв’язки багато написано публічно, а вони й досі там.
Тепер перейдемо до ще ширшого контексту.
Праві й ті, хто каже, що політична криза надзвичайно послабить Україну. Ми маємо величезний скандал з корупцією та державною зрадою у безпосередньому оточенні президента України. І момент для цього дуже несприятливий: на фронті критична ситуація, росія готується до останньої спроби прорвати фронт, а якщо не вийде, то може вдатися навесні до масової мобілізації; а суспільство виснажене й емоційно вигоріло, починається темна й холодна зима; а бюджет не затверджений, а грошей нема де взяти, Україна ризикує вперше за час великої війни опинитися з незакритою дірою в бюджеті. Якраз починається місія МВФ, розгортається обговорення долі заморожених російських активів, тобто момент дійсно максимально несприятливий.
Праві й ті, хто каже, що момент нині максимально несприятливий для корупційного скандалу, а коли буде більш сприятливий? За пару місяців виснаження фронту й тилу ще поглибиться, фінансова криза також, тож ефект від поганих новин був би ще гіршим. Нема сприятливого моменту для таких скандалів.
Праві й ті, хто каже, що зробити президента України «хромою качечкою» є частиною плану нав’язати Україні неприйнятні умови «гнилої угоди»: не маючи підтримки ні всередині країни, ні в міжнародній спільноті, президент України не зможе ефективно протистояти західному (передусім американському) тиску.
Праві й ті, хто каже, що вагомі сили на Заході нині зацікавлені не лише в примусі України до невигідного та неприйнятного миру, а й у зриві українських збройних (передусім ракетних) програм. Україна стала виглядати надто сильною в плані військових інновацій, що лякає західних політиків та викликає незадоволення у західних зброярів.
Праві й ті, хто каже, що монополізація певних ключових галузей по суті є російською спецоперацією для зменшення української стійкості, а корупція тут іде бонусом. Те саме можна сказати про вплив фігурантів розслідування на призначення урядовців (і навіть на саму структуру уряду — пам’ятаєте, я критикував ідіотське об’єднання міністерств, а тепер ми знаємо, завдяки кому це сталося), бо зменшення спроможності України тут є метою, а корупція йде бонусом.
Праві й ті, хто каже, що атаки одночасно йдуть на всіх лідерів майбутніх президентських перегонів, щоб підірвати післявоєнний політичний процес та повернути нарешті Україну в стайні «русского міра».
Якщо ви дочитали до цього місця й не померли, час перевести дух.
Ми з вами спробували подивитися на ситуацію в її складності, багатошаровості й багатовимірності. Так виглядає реальне життя, на відміну від глянцевих картинок.
Вміння жити в цьому світі й не колапсувати від його складності є ключовою навичкою сьогодення.
Навіщо я все це написав? Щоб довести, що в надзвичайній ситуації врятують лише надзвичайні заходи.
Що тепер робити?
Ми маємо класичну ситуацію «програш-програш». Нас вчили завжди намагатися знайти «виграш-виграш» (гра з позитивною сумою), щоб уникати «виграш-програш» (гра з нульовою сумою). Але в нинішньому випадку навіть це нам недоступно. Що б ми не робили, буде гірше. (Стривайте, не помирайте, далі буде.)
Тавруючи корупцію, чи ми граємо нині на руку росіянам? Однозначно.
Тавруючи корупцію, чи ми даємо Заходу інструмент для тиску на Україну? Однозначно.
Й навпаки, толеруючи корупцію, ми так само граємо на руку росіянам та західним «миротворцям». Тільки ще більше.
Ми самі сюди потрапили, ми самі зайшли в цю пастку.
Вихід із такої пастки лежить лише через правду, а не брехню.
Через відкритість, а не замовчування.
Через демократію, а не автократію.
Через горизонталі, а не вертикалі.
Розбити скляні стіни брехні, ризикуючи порізатися уламками, краще, ніж дозволити цим стінам брехні розчавити тебе.
Якщо граєш у «програш-програш», стратегія гри є лише одна — вийти з гри якомога раніше. Поки програш не накопичився.
Загострення хвороби є першим кроком до лікування.
Я проведу паралель з осінню 2013 року. Революція Гідності занурила країну у глибоку політичну кризу, яка відкрила ворота російській агресії. Анексія Криму і всі подальші події ґрунтувалися росією на цій кризі.
Але російська агресія, як ми розуміємо, сталася би все одно. Її причиною було небажання росії миритися з існуванням України як незалежної держави, яка обрала європейський курс. І ми прекрасно розуміємо, що без полум’я Революції Гідності суспільство не сформувало би ті сили, які дали першу відсіч російській агресії під час АТО.
І так само Україна не мала би перспектив у випадку, коли замість прямої агресії росія би вдалася до методу «варіння жабки на повільному вогні», заливаючи Україну грошима, культурою та агентурою. Приклад Білорусі в нас перед очима.
З цієї точки зору, чим раніше станеться загострення, тим краще.
Воно сталося.
Тепер давайте розберемося з коренями зла, щоб знайти шлях до розв’язання проблем.
Першим коренем зла є надмірна монополізація влади, це не виправдано навіть під час війни. Влада розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно. «Любі друзі» поховали не одного президента.
Другим коренем зла є відсутність політичного процесу та свободи медіа. Це потрібно навіть під час війни. Так, це виглядатиме як перманентний політичний скандал, який втомлює й знесилює. Але краще такий перманентний скандал, ніж накопичення і вибух. Бо вибух може розірвати.
Третім коренем зла є концентрація влади над правоохоронними органами. Так, у протилежному випадку ми матимемо ганебні політичні ігри із залученням правоохоронців, але це краще, ніж те, що маємо нині, коли всі важелі в одній руці.
Іншими словами, демократія виглядає жахливо, але все інше ще гірше, набагато гірше.
Четвертим коренем зла є мовчання високопосадовців. Не можна миритися з явним злом, таким як корупція на крові, виправдовуючи своє мовчання можливістю в цей час робити добрі справи на благо країни. Саме так робить чимало урядовців і членів парламенту. Багатьох із вас я попереджав особисто й неодноразово. Якщо не почуєте зараз, далі буде гірше.
П’ятим коренем зла є мовчання суспільства. Страшно подумати, що було би, якби не «картонковий Майдан». Як я писав, скоріше за все, Євросоюз би зробив висновок про свідому відмову України від євроінтеграції та зміну геополітичного курсу. З усіма наслідками, аж до швидкої воєнної поразки через брак європейської підтримки.
Шостим коренем зла є відсутність реформ. Перезавантаження правоохоронних органів блокується роками, так само як перезавантаження митниці та інших важливих інституцій.
Сьомим коренем зла є формування влади з лояльних, а не професійних. Професійних судять, лояльним дають можливість втекти. Професійні можуть запобігти проблемам, лояльні мовчатимуть навіть тоді, коли бачитимуть проблему й матимуть хист і повноваження вчасно її владнати.
Що тепер робити?
Влада ще недооцінює масштаби проблеми й намагається спустити її на гальмах. Це помилка. Як я сказав, ящик Пандори відкритий, з нього далі полізуть ще гірші чудовиська. Ми будемо шоковані не лише масштабною корупцією в тих сферах, де ми про цю корупцію роками знали в деталях, а й державною зрадою на вищих рівнях, де досьє на зрадників роками відкрито публікується в медіа.
Ми все знали. Чому ж ми шоковані?
Накопичилося і прорвало. Краще раніше.
Що робити?
Стверджую, що нас врятують лише радикальні дії. Нерішучі й половинчасті заходи лише дадуть накопичитися енергії вибуху, не кажучи вже про замовчування й відмежовування. Вороги скористаються кожною нашою затримкою й ваганнями.
- Я вже писав неодноразово, що ключ до вирішення майже всіх проблем країни — публічне зобов’язання президента не йти на другий термін. Це дозволить йому розпочати необхідні зміни в країні та увійти в історію переможцем та реформатором. Все одно він не виграє вибори з цим тягарем. Краще не йти в історію з ганьбою.
- Ключ до розв’язання будь-якої політичної кризи — парламент. Саме парламент рятував Україну в усіх політичних кризах новітньої історії. Нині ми не маємо ні однопартійної більшості, ні парламентської коаліції. Це позбавляє Україну інструментів виходу з кризи. Нам потрібна коаліція негайно.
- Уряд національного порятунку. Я писав неодноразово, що не вірю в уряд національної єдності, де разом працюють різні політичні сили, в час такої кризи. Уряд має складатися з незалежних професіоналів без політичних амбіцій. Такі люди є, але вони в уряд не підуть, бо нема довіри, а є несправедливі звинувачення. Лише виконання перших двох пунктів вкупі з авторитетним неполітичним прем’єром переконає їх покласти життя на олтар свободи — як це щодня роблять захисники й захисниці України.
- Відставка міністрів, що є фігурантами розслідувань, є обов’язковою й негайною. Тим, хто з’явиться на плівках, що будуть опубліковані найближчим часом, варто вже зараз подавати у відставку самим. Відставка правління Енергоатому та внутрішній аудит є негайними завданнями. Спроба перекласти відповідальність на недієздатну наглядову раду виглядає смішно.
- Відставка уряду до формування парламентської коаліції нічого не вирішує, тільки посилює проблеми. Нового уряду не буде, а керуватимуть в.о. (виконувачі обов’язків) зі старого уряду. Це послаблює державне управління.
- Негайно розблокувати відкриті конкурси на керівників правоохоронних органів, які багато років заблоковані.
- Негайно почистити владу від відкритої російської агентури (всі прізвища відомі). Ці люди можуть приносити користь як фахівці, тому їх і взяли. Але шкода на порядок більша. Вони працюють не на Україну.
- Відкрита й виважена публічна комунікація. Фахівці вже дали чимало порад, але поки що все робиться навпаки.
Нічого з цього не буде зроблено. Тому все буде ще гірше, аж до того моменту, поки не почнеться вищенаведене лікування.
Якщо нічого не робити, можна й втратити країну.
І це вже не жарт.
Нині справджуються найкращі мрії Путіна.
Давайте не дарувати йому перемоги. Хоча би з поваги до вже принесених жертв.
