До окупації Криму ґрунтовно готувалися не тільки путінські військові, а й численні проросійські організації півострова. І поки в Москві переслідують працівників єдиної української бібліотеки, агенти впливу «русского мира» досі спокійно діють у різних регіонах України.
Російській пропаганді приписують силу не меншу, ніж її зброї. Та звабливий «русский мир» – це не просто технологія інформаційної війни. Це ще й частина державної політики Росії, забезпечена великими бюджетами і світовою мережею центрів впливу, які використовують метод так званої «м’якої сили».
У лютому 2012 року, одразу після заворушень у мусульманських країнах, які дістали назву «арабської весни», Владімір Путін дає своє визначення «м’якої сили» і ставить завдання дипломатичному корпусу на її задіяння.
ВЛАДІМІР ПУТІН, президент РФ:
«Традиционные, привычные методы международной работы освоены нашей дипломатией достаточно хорошо, если не в совершенстве. Но по части использования новых технологий, например, так называемой «мягкой силы», есть над чем подумать. Политика «мягкой силы» предусматривает продвижение интересов путем убеждения и привлечения симпатий к своей стране, основываясь на ее достижениях не только в материальной сфере, но и духовной, культуре».
Кремль ставить вимогу збільшити культурну присутність Росії у світі у кілька разів, а в країнах, де частина населення говорить, або ж розуміє російську – на порядок. Серед провідників цієї політики Путін називає федеральне агентство «Россотрудничество» та Фонд «Русский мир». В Україні мережа їхніх центрів накриває університети, школи і бібліотеки.
ВОЛОДИМИР КАЗАРІН, ректор Таврійського національного університету:
«С этого момента стало понятно, что организация «Русский мир» – это организация, ставящая своей целью активное продвижение вполне определенного понимания «русского мира» как определенного набора политических целей и задач. И русский язык – это инструментарий, русская культура – инструмент».
Та «Русскому миру» раді не всюди. У грудні 2012-го група студентів під час відкриття центру російського фонду у бібліотеці Одеського національного університету імені Мечникова влаштовує акцію протесту. Студенти співають гімн України та піднімають державні прапори. Виникає сутичка, серед тих, хто намагається вирвати прапори, викладачі та студенти виявляють співробітників консульства РФ у Одесі.
На запитання журналіста, на яких умовах Фонду «Русский мир» надано приміщення бібліотеки, Ігор КОВАЛЬ, ректор Одеського національного університету імені Мечникова відповідає:
– Справа в тому, що російська сторона надає нам дуже великі пільги для підключення до електронних бібліотек РФ. І трафіки електронні, і надання літератури – все це безкоштовно.
Російські центри «м’якої сили» були присутні в українських вишах та школах і фізично, і онлайн. За словами Владіміра Кочіна, виконавчого директора Фонду «Руський мир», його грантове фінансування отримали 5 тисяч організацій у 82 країнах світу. Кошти були спрямовані на розширення застосування російської мови, підтримку російськомовних ЗМІ закордоном, організацію у навчальних закладах та бібліотеках центрів і кабінетів «Русского мира». Їх було створено більше 250, каже Кочін.
На карті Фонду такі центри «Русского мира» найрясніше представлені саме в Україні – їх у нас два десятки.
Для порівняння – у сусідній Білорусі відкрито лише один, у Бресті.
Володимир Казарін, відомий учений-пушкініст і професор Таврійського національного університету, який зсередини бачив діяльність російських програм у Криму, каже, що основними реципієнтами Фонду «Русский мир» насправді були не культурні проекти, а політичні, які і спрацювали домашніми заготовками під час «кримської весни».
ВОЛОДИМИР КАЗАРІН, ректор Таврійського національного університету:
– Главным получателем была на одном этапе Русская община Крыма, возглавляемая господином Цековым. А потом, когда в результате финансовых скандалов (навколо розкарадання допомоги – ред.) его репутация сильно пострадала, на смену пришел политический проект партии «Русское единство» во главе с сергеем Аксеновым.
Спробу політизації роботи російських культурних центрів у 2013-му відчули і на сусідній Херсонщині, де фонд «Русский мир» працював через громадські об’єднання. Підприємець Роман Медведєв, який очолював і фінансував місцеву організацію «Російський культурний центр», каже, що напередодні Революції гідності ззовні робилися спроби перетворити організацію на проросійську політичну силу.на зустрічах стали з являтися представники проросійських партій. Після того, як він висловив свою незгоду, його було виключено із організації.
З початком Революції гідності, окупації Криму і особливо війни на Донбасі центри «Русского мира» масово припиняють публічну роботу. А от інформаційний центр іншого фонду МЗС Росії – імені Горчакова, що діяв у Інституті міжнародних відносин національної авіаційної академії, протримався аж до лютого 2015 року. Його закрили за ініціативи СБУ, куди студенти поскаржилися на антиукраїнську пропаганду під час заходів центру.
Більшість українських організацій, включених «Россотрудничеством» у каталог «Весь русский мир», зараз існують лише на папері, але своєї держреєстрації не припиняють. Фактично, це – «сплячі проекти». Та є й активні. Це проекти Федерального агентства у справах СНД, співвіччизників, що мешкають закордоном, і з міжнародного гуманітарного співробітництва. Скорочено — «Россотрудничество».
Його представництво в Україні знаходиться у центрі української столиці. До Революції гідності над центральним входом був напис «Російський центр науки та культури», але його зачистили, а вхід тепер з двору, через хвіртку із дзвінком. Проте масові заходи тут майже щодня – концерти, виставки, зустрічі ветеранів і лекції священиків московського патріархату. Постає питання: чому «Россотрудничество» – інструмент «м’якої сили» для просування «русского мира» – і досі спокійно працює в Києві та Одесі? Відкинувши емоції, спробуємо розібратися, чи є для цього законні підстави.
У 1998 році уряди України та Росії підписали угоду про відкриття у Москві Українського культурного центру, а в Києві – Російського центру науки та культури під керівництвом відповідних посольств держав. Костянтин Воробйов, який очолює представництво «Россотрудничества» в Україні, головним його завданням визначає збереження гуманітарного простору України та Росії.
КОСТЯНТИН ВОРОБЙОВ, керівник представництва “Россотрудничества” в Україні:
– Делать это, конечно, достаточно сложно. Мы ни в коем случае не хотим навязывать свою точку зрения. Мы делаем это, как у нас принято говорить, с позиции «мягкой силы»…
Стаття шоста міжурядової угоди вказує, що культурні центри України та Росії повинні бути зареєстровані в країнах перебування як юридичні особи.
Центр культури України у Москві таку держреєстрацію має. А от знайти Російський центр науки та культури в українському Єдиному держреєстрі нам не вдалося. Копії документів, які нам надали у юрисконсульт Россотрудничества на доказ юридичної легалізації, свідчать, що насправді в Україні зареєстровано не Культурний центр, а Представництво «Россотрудничества», яке 2008 року було утворено указом президента РФ у статусі федерального агентства. Представництво в Україні, судячи з документів, зареєстроване без права юридичної особи, хоча це прямо суперечить згаданій 6-й статті угоди.
КОСТЯНТИН ВОРОБЙОВ, керівник представництва “Россотрудничества” в Україні каже, що в Угоду треба внести зміни:
– Соглашение было подписано в 1998 году, сейчас, спустя 18 лет, очень много вводы утекло. Конечно, для того, чтобы привести в соответствие и как-то максимально точно легализоваться, и украинскому центру в Москве, и нам здесь, конечно, нужно внести изменения и дополнения в это соглашения.
Однак поки зміни, як того хоче російська сторона, до Угоди не внесли, треба виконувати чині вимоги. Натомість, як пояснює юрисконсульт «Россотрудничества» ДЕНИС ІЛЬЇН, представництво легалізувалось, скориставшись нормами Цивільного кодексу України:.
– Гражданский кодекс Украины, статья 95, говорит о том, что филиалы и представительства не являются юридическими лицами… Мы зарегистрированы в государственной фискальной службе и в органах статистики.
Копії наданих документів – довідок органу статистики про державну реєстрацію та довідки про взяття на облік у ДПІ Шевченківського району Києва, датовані жовтнем 2013 року. За вказаним у них кодом ЄДР у відкритому доступі представництво знайти нам знову не вдається. Ми спрямували запити до міністерства юстиції та ДФС, щоб перевірити, чи чинна на сьогодні вказана у них інформація.
ВОЛОДИМИР РЄЗНІК, начальник управління главку ДФС м.Києва каже, що вона чинна:
– Ця організація є представництвом іноземного органу. Відповідно до вимог податкового кодексу, вона не є резидентом України, а є резидентом іноземної держави. Представництва іноземних організацій мають право здійснювати діяльність на території України відповідно до вимог міжнародних угод.
Отже, маємо дві невідповідності: Всупереч міжурядовій угоді, в Україні зареєстрована і діє не юридична особа «Російський центр науки та культури», а представництво іноземного органу – «Россотрудничество». Причому, без права юридичної особи. Це суттєва обставина, якщо брати до уваги витратну діяльність представництва на організацію та проведення численних заходів.
Володимир Рєзнік каже, що ДФС взагалі невідомо про здійснення господарської діяльності цієї структури, «враховуючи те, що відсутня інформація про відкриті рахунки в банківських установах цього представництва». Це означає, що у представництва Россотрудничества в Украіні немає рахунків чи воно не надало податківцям таку інформацію?
«Я не можу зараз на це питання однозначно відповісти. Але інформації в податкових органах про відкриття рахунків та здійснення господарської діяльності цим представництвом немає», – каже В. Рєзнік.
За документами, представництво «Россотрудничества» має займатися дослідницькою діяльністю. Якщо ж взяти до уваги повідомлення про заходи на його сайті, воно веде активну концертну та виставкову діяльність. Костянтин Воробйов розповідає і про благодійні видавничі проекти. Спільно з фондом «Русский мир», зв’язки з яким він спочатку категорично заперечував («У нас не було прямих контактів»), а за кілька хвилин згадував успішні проекти:
КОСТЯНТИН ВОРОБЙОВ, керівник представництва “Россотрудничества” в Україні:
– Мы запустили именно с фондом «Русский мир» два очень важных, с моей точки зрения, проекта. Мы издали библиотеку русской классики. Причем книги издавались здесь, в Украине. И издательство было харьковское – Фолио…Тираж был больше 12 тысячи экземпляр Задача была – попытаться в каждую школу хотя бы по одному комплекту таких новых книг поставить.
Додамо також, що у відкритому доступі легко знайти повідомлення про спільну роботу Россотрудничества і Фонду «Руський мир», який не був легалізований в Україні, з відкриття культурних центрів на українському Сході. Яким чином фінансувалися усі згадані заходи за участі російських фондів – питання відкрите. Зазначимо, що утворений Россотрудничеством та МЗС Росії «Фонд підтримки і захисту прав співвітчизників, які проживають за кордоном» внесений до українського санкційного списку як такий, що становить загрозу національній безпеці України.
Зібраної нами інформації достатньо, щоб сказати: представництво «Россотрудничества» діє в Україні всупереч міжурядовій угоді. Міністерство юстиції попередньо повідомило, що вказаних у наданих Слідству.інфо представництвом Россотрудничестива» даних у єдиному держреєстрі даних немає. Чекаємо на повну офіційну відповідь, яка поставить крапку у питанні законності діяльності в Україні цієї структури.
Поза тим, контрольні органи мають знайти відповідь на питання про канали фінансування та реципієнтів структури, про банківські рахунки якої фіскальній службі України нічого не відомо.
