3 квітня були опубліковані матеріали про власників великих офшорів, на основі даних Panama papers про офшорні схеми фірми Mossack Fonseca. В базі фігурують 12 колишніх і чинних глав держав, а також 128 політиків і відомих персон. Серед них – президент України Петро Порошенко, який, як з’ясували журналісти Анна Бабінець та Влад Лавров, що працювали в маштабному розслідуванні ОССRP, замість продажу своєї корпорації «Рошен», намагався реструктуризувати її активи через офшори. Порошенко відкрил три нові компанії на Британських Віргінських островах, “забувши» внести це у декларацію.
Після оприлюднення панамських документів прем’єр-міністра Ісландії Сигмюндюра Гюннлейгссона, якого підозрюють у використанні офшорної фірми для приховування мільйона доларів, викликали до парламенту для доповіді, а парламентська опозиція ініціює оголошення йому недовіри. У Франції документами зацікавилися податкові служби. Президент Франсуа Оланд заявив, що за цим підуть судові процеси. Парламент і Кабінет міністрів Великобританії запросили копії документів компанії Mossack Fonseca для вивчення випадків ухилення від сплати податків.
Та лише у Києві та Кремлі спікери президентів називають панамські документи «вкиданням», спрямованим на те, щоб похитнути стабільність. Та ані Петро Порошенко, ані Володимир Путін це особисто не коментують.
Що буде далі, та чи можуть такі маштабні розслідування здолати систему використання офшорів для приховування награбованого? Про це в студії телепрограми «Питання національної безпеки» (медіапроект Центру журналістських розслідувань, ефір ТРК «Чорноморська») говорили з аналітиком Transparensy International Україна Євгеном ЧЕРНЯКОМ.
З компанії Mossack Fonseca витекло близько 11 мільйонів документів. Вийшов своєрідний «Panama Leaks». Весь світ зреагував однаково: президент Франції подякував журналістам, в багатьох країнах розпочато офіційне розслідування фактів, які були вказані в журналістських розслідуваннях. І лише в Росії та Україні спікери президентів заявили про те, що це був злив інформації, спрямований саме на президентів Путіна та Порошенко, і що це б’є по іміджу крани. Що буде із розслідуванням в Україні, на вашу думку?
На мою думку, з розслідуванням в Україні не буде нічого в площині кримінального права. Тобто кримінального переслідування президента України. Стосовно інших осіб, які були зазначені в розслідуванні: і пан Труханов, і Павло Лазаренко. Вони будуть, я думаю, під певним прицілом, тому що антикорупційне бюро заявило про те, що воно аналізує ці документи. Щодо президента, можна сказати, що по-перше, він користується правом на недоторканість. Згідно із Конституцію, він не може піддаватися переслідуванню кримінальному.
Може, але для цього є процедура, під яку в нас немає «ключика» – закону про імпічмент.
Мають бути серйозні підстави. Насправді в цій ситуації таких підстав не має. Говорити про кримінальне переслідування немає обставин.
Мова йде про те, що президент Петро Порошенко, начебто, на виконання своєї обіцянки передвиборчої – продати компанію «Рошен», заснував в офшорах три компанії, як він оформив на себе особисто, але не згадав їх в декларації ані за 2014 рік, ані за 2015 рік.
Ситуація наступна. Це не обіцянка президента була, насправді. Це було зобов’язання президента в рамках діючого тоді закону про засади запобігання та протидії корупції. Згідно цього закону, особа, яка вступає на посаду через 10 днів має передати всі наявні корпоративні права компанії з управління активами, наприклад. Президент створив офшорну компанію. В серпні набув права власності на акції. Таким чином через 10 днів він мав би передати її компанії з управління активами. Це було би в рамках чинного законодавства. Це не добра воля президента, це обов’язок. Я не думаю, що він би хотів продавати свій бізнес або передавати його в управління. Це не щире бажання.
Дрю Саліван, співзасновник Центру з дослідження корупції та організованої злочинності (OCCRP) сказав, що це розслідування змінить світ. Але у журналіста «Слідство.Інфо» Дмитра Гнапа немає такого відчуття. Він каже, що все одно ці офшорні схеми залишаться, просто їхні власники, бенефіціари будуть обережнішими. Що ви думаєте?
Це розслідування вже трошки змінило Україну. Тому що у нас всі громадяни стали хоча би на міліметр знати більше, що таке офшори, трасти, сліпі трасти. Робота пройшла по правовій освіті населення. Це дуже добре насправді. Тим більше буде розуміння, де зв’язок між подіями.
Так, наприклад, розслідування виявило, що Валерія Гонтарева, голова правління Національного банку України, до того, як прийти до НБУ, керувала інвестиційною компанією ICU, яка в тому числі обслуговувала і «Рошен». У Гонтаревої давні зв’язки із президентом. Але стало відомо, що співвласницею цієї компанії була також дружина одного з топ-менеджерів російського банку ВТБ. Мова йде про 10-тимільйонний кредит в доларах і про те, що навіть коли вже йшла війна і коли Гонтарева, здається, займала посаду голови НБУ, росіяни продовжували бути її компаньйонами в цьому бізнесі. Це корупція? Це можна трактувати як конфлікт інтересів?
Потрібно дуже добре проаналізувати діяльність Валерії Гонтаревої як голови НБУ, ї дії, як НБУ себе вів на ринку, кому видавав рефінансування, як реагував на певні порушення банків. Якщо буде встановлено, що закривались очі на порушення російських банків, які є на ринку: Сбєрбанк, Альфабанк, ВТБ, тоді є сенс замислитись, чи не було конфлікту інтересів в тих самих діях.
У нас багато крупних бізнесменів і політиків, які брали кредити в російських банках. Ми знаємо, що ВТБ це не простий банк – по ньому ухвалює рішення сам президент. Ми знаємо, що тема стосовно де окупації Криму спочатку і до кінця. Ми пам’ятаємо, що пан Костянтин Малофєєв мав кредит: мова йшла про 600 мільйонів. Кредит йому потім пробачили. Боржником ВТБ є пан Володимир Константінов – кримський «спікер». Можна продовжувати цей ланцюжок. Але що стосується Гонтаревої, чи можна казати, що у нас немотивовано продовжують працювати російські банки, враховуючи, що і ВТБ, і Сбєрбанк є в санкційних списках ЄС?
Насправді активне функціонування російських банків на території України є загрозою національній безпеці, економічній безпеці. вони можуть своїми діями впливати і на курс, на інші речі. Це проблема. Також хочу додати, що практика, наприклад, отримання так би мовити «зручних» кредитів також є однієї з типових корупційних схем, коли особа отримає кредит від окремого банку за певний вигідний відсоток, і далі вчиняє дії в інтересах цього банку. Наприклад, остання була ситуація, коли під час переатестації суддів на постійне обрання, у судді з Полтавської області була в кредит автівка під 0%. Його запитали, де в Україні під 0% можна отримати кредит, він сказав, що це була акція. Тому і тут ситуація по кредитах.
Акція протесту у Луцьку фото lviv.depo.ua
Російські ЗМІ не розповідають про те, що журналістам «Нової газети» вдалося знайти так званий один з «гаманців» Володимира Путіна, в якому лежить два мільярда, в тому числі з державного бюджету, з державних банків. Цим «гаманцем» виявився відомий в світі віолончеліст Сергій Ролдугін, друг дитинства.
Це найкращий варіант – показати, що президент РФ чистий перед законом, не переписує на довірених осіб. Але ні для кого не секрет. Тут можна задати питання, чим все це закінчиться. Поки що нічим.
Зараз всіх цікавить чого так мало знайшли – всього два мільярда доларів. Та це не єдиний, напевно, «гаманець».
Так, є багато осіб. Можливо, з найближчого оточення, як, наприклад, було із Януковичем. Єдине – який буде ефект? Я думаю, що якщо навіть будуть якісь протести в РФ, то вони дуже жорстко будуть придушені. Стратегія така – взагалі не реагувати.
Я так розумію, ті люди, звичайно, не прості. Ми ж не можемо повірити, що хтось пішов, взяв у Fonseca об’їм інформації, журналістам віддав. Зрозуміло, що тут, мабуть, хтось дуже зорганізований. Навряд цільовою аудиторію цього зливу є просто громадяни, виборці. Хоча, для України, наприклад, це так. Для тих країн, в яких акції протесту пройшли в зв’язку з тим, що вони дізналися, що в їхніх можновладців є офшорні компанії. Це для цивілізованого світу. А для Росії, мабуть, головна цільова аудиторія сам Путін.
Це нормальна ситуація – коли країни дивуються, що в їхніх політиків є офшори. Дуже сумно, коли країна не дивується, коли кажуть, що це нормальна ситуація. У розвинених країнах нульова толерантність до корупції. У нас толерантність більше, і це дуже погано. Ми маємо працювати над тим, щоб нове покоління українців виростало з розумінням, що корупція – це зло. Безумовно, якась сила стоїть за цим. Але треба теж розуміти, що ми знаходимося в інформаційному часі. Нікуди не сховаєшся. Якщо б ці документи були в паперовій формі та зберігалися в якихось сейфах, ніколи б в житті цього не було.
Я сподіваюсь, що чомусь ця історія навчить, навіть якщо президент буде далі мовчати, а його юристи самі себе спростовувати і брехати – це теж буде показник, так?
Я можу з приводу того, що він мовчить, прокоментувати. Насправді ми розуміємо, що не він особисто їздив та підписував ці документи. Це робили його юристи. Логічно, що він наполягає, хай вони пояснюють, що вони там наробили. Звісно, були якісь генеральні доручення, як це має бути. Але ці деталі знають юристи.
Що буде далі, на ваш погляд, як будуть розвиватися події в світі і в Україні? Змінить воно чи не змінить життя?
Ми робили глобальну заяву. Зверталися до керівників найбільших країн світу з тим, щоби створити порядок денний на міжнародному рівні, щоб відкривалися реєстри таких компаній, щоби створити один реєстр, де буде видно кінцевих вигодо одержувачів. Проблема зніметься. Але ми розуміємо, що маленькі країни, які на цьому живуть, працюють, на це так просто не підуть.
