Для українського крупного бізнесу, якому правдами і неправдами (дякуючи лоббістському закону про фейкову ВЕЗ “Крим” чи домовленостям з окупантами і їх маріонетками) вдалося вижити на анексованому РФ півострові і не потрапити під експропріацію від виглядом “націоналізації”, настають важкі часи. Західні санкції та транспортна, водна і товарна блокада з боку України відрізали їхні підприємства від кредитів, сировини і ринків збуту. Але з цими проблемами хімічні заводи Дмитра Фірташа, аграрний холдинг Юрія Косюка, приватний порт Ахметова та супермаркети Гернег та ін.рітейлерів ще якось, петляючи, справлялись, придумавши надійні, як здавалось, схеми бізнесу “на два фронти”. І на два держреєстри, але на одну казну для податків – окупаційну. Але ця обставина на апетити російських чиновників-бізнесменів, які розчищають для себе кримський ринок, не вплинула.
2017-й відкрився новинами про продаж кримских активів українських бізнесменів. У січні – про продаж Бахчисарайського комбінату “Будіндустрія”, який відносять до активів Давида Жванії. У лютому – про відчудження усіх своїх кримських активів повідомив холдинг Миронівський хлібопродукт Юрія Косюка, яке він сам пізніше назве “отъемом”. І зовсім кепські справи, схоже, у Дмитра Фірташа: українські спецдозволи на видобуток ільменіту анульовано; ВТБ подав позови до двох компаній із рятівної схеми – української Юкрейніан Кемікал Продактс (перереєстрований на Київ “Кримський титан”) та московську “Титановые инвестиции” про витребування кредитного боргу у $39,4 млн; а якість москвичі намагаються рейдернути Кримський содовий завод.
Справжні замовники полювання на кримські компанії українських олігархів намагаються триматись у тіні, але їхні постаті уже провидняються. У цьому матеріалі Центру журналістських розслідувань для проекту Слідство.інфо – про скупщиків аграрних активів Юрія Косюка.
Мільярдера із ближнього кола президента України, ймовірно, обібрали мільярдери, близькі до президента Росії.
21 лютого цього року на сайті Лондонської фондової біржі холдинг Миронівський хлібопродукт (МХП) опублікував повідомлення про продаж своїх кримських активів. Як і увесь Миронівський хлібопродукт, вони були заведені на кіпрську субхолдингову компанію Raftan Holding Limited, але вже після анексії Криму. “MHP S.A. (LSE: MHPC)– одна з провідних агропромислових компаній України, що спеціалізується на виробництві м’яса птиці та вирощуванні зернових повідомляє, що Raftan Holding Limited (дочірня компанія MHP S.A. на о. Кіпр), передала контроль над своїми активами у Криму, а саме: АТ «Дружба Народів Нова», АТ «Кримська фруктова компанія» та ВАТ «Дружба Народів»”, – повідомлялось в прес-релізі.
Сума угоди стала відома пізніше із фінансового звіту компанії – 77,785 млн. доларів, а от назва компанії-покупця кримських активів холдингу МХП та її бенефіціарів оприлюднена так і не була.
Юрій Косюк не назвав їх і в єдиному з того часу інтерв’ю – виданню LIGA.net. Лише спростував його ж інформацію, що вийшла раніше, що покупцем став російський холдинг “Мираторг” братів Лінніків, яких приписують до рідні дружини російського прем’єра Дмітрія Мєдвєдєва – Світлани Мєдвєдєвої, дівоче прізвище якої Ліннік.
Юрий Косюк, фото: Ліга.Бизнес – ЛІГА.net
Але, найголовніше, у цьому інтерв”ю Косюк дає чітко зрозуміти, що то був не добровільний продаж активів – їх скоріше відібрали. Дослівно:
“Нет. Мираторг к этому не имеет отношения. Но это была не продажа. Это скорее был отъем.
– То есть предприятия в Крыму у вас отжали?
– Будем считать, что это был отъем”.
Тобто, бізнес українського мільярдера, який одним із перших в анексованому Криму перереєстрував свої компанії у Росії , попри те, що на той момент був першим заступником глави АП Петра Порошенка; українського магната, якого окупанти і колаборанти не чіпали майже три роки (принаймні, публічно це ніяк не виявлялось), все-таки банально віджали. Не вірити Юрію Косюку у цьому випадку підстав немає. Навіть попри те, що у прес-релізі МХП щодо “передачі контролю над активами у Криму” сума угоди названа “справедливою ринковою вартістю цих активів”. Оскільки у фінансовому звіті холдингу за перше півріччя 2017, опублікованому на тому ж сайті Лондонської біржі, знаходимо розрахунки збитків від “продажу” кримських активів.
“Версаль” Косюка. Фото: журналіст Слідство.інфо Максим Опанасенко, Facebook
У примітках до фінансової звітності, у розділі “Зміна структури групи” зазначено, що 17 лютого 2017 року Група продала 100% активів, розташованих в Автономній Республіці Крим, за $ 77 785 тис. грошима. Сукупні активи кримських підприємств у звіті оцінені у $93,818 млн., чисті активи – у $82, 297 млн. Втрати від вибуття активів визначені у сумі $19,824 млн.
Одним словом, не так щоб уже зовсім розділи до нитки, але “знижка” вийшла немаленька.
ХТО ЗАЗІХНУВ?
За бізнесом українських олігархів у Криму Центр журналістських розслідувань слідкує від самого початку анексії (тут можна почитати і подивитись про Сонячні станції Клюєвих, Титан і Кримський содовий завод Дмитра Фірташа, приватний порт Авліта Рината Ахмєтова). Пролобійований олігархами закон про фейкову ВЕЗ “Крим” дозволив продовжувати вести бізнес, підтримуючи економіку анексованого РФ Криму. Але санкції, товарна та водна блокада півострова роблять свою справу, і бізнес на півострові стає все менш вигідним. Виникли проблеми і у підприємств групи МХП. Через припинення вантажних перевезень з території материкової України корми для птиці і інкубаційні яйця доводилось поставляти в обхід – через територію Росії і Керченську протоку, де в період осінньо-зимових штормів поставки стають нерегулярними.
«На підприємстві «Дружба народів Нова» через об’єктивні складнощі з доставкою кормів і інкубаційного яйця в Крим через Керченську протоку скоротилося поголів’я птиці, що призвело до скорочення обсягів випуску готової продукції. ..У зв’язку з “логістичними труднощами терміни доставки інкубаційного яйця збільшились, що неминуче відбивається на його якості. Підприємство розраховує вирішити проблему з кормами після будівництва власного комбікормового заводу, яке завершиться найближчим часом», – повідомляло в січні 2017 року “міністерство” сільського господарства Криму.
Втім, наміри купівлі активів МХП проявились набагато раніше – ще влітку 2016 року російський Інтерфакс повідомив, що московське ТОВ Управляюча компанія “Оптима-финанс” отримало дозвіл Федеральної антимонопольної служби і розраховує на купівлю майже 81,99% акцій АТ “Кримська фруктова компанія”, 99,97% в уставному капіталі АТ “Дружба народів нова” та 100% її дочірнього ТОВ “Дружба народів”.
Кримська фруктова компанія, фото з офіційного сайту
Московська фірма, що на той час належала порівну двом фізособам – Борісу Кантємірову та Євгенію Кіданову, займалась консультуванням комерційної діяльності і ні капіталами, ні відомими проектами, ні пов’язанністю із помітним системним бізнесом не виділялась.
Перший і єдиний агроактив у самій Росії у “Оптима-финанс” з’явився уже після кримських придбань: у квітні 2017 компанія стала одноосібним власником оренбурзького підприємства “Восточная агро”, що вирощує хеляльних індиків. Щоправда, номінальний власник “Оптимы” Кантєміров ще раніше мав досвід члена сільськогосподарського кооперативу “Вишневый сад” у Беслані (Північна Осетія), який припинив діяльність.
Хеляльні індики, “Восточная агро”, фото: РІА “Оренбуржье”
Нові засновники та бенефіціари АО “Дружба народов нова” і “Крымская фруктовая компания” у жодному відкритому реєстрі РФ не називаються. Але багато що можуть сказати гроші, які інвестуються у підприємства умовної групи, і ті, хто ці гроші рухає. Справжні вигодоотримувачі чи то купівлі, чи то віджиму кримських активів Косюка починають поволі провиднятися.
Отже, “покупцем” активів МХП, як свідчать зміни в російському держреєстрі (ЄГРЮЛ) щодо компаній-дочок АО “Дружба народів нова”, стала все-таки “Оптима-финанс”. З того часу вона змінила одного власника: замість Киданова з 26 липня ц.р. у засновниках з’явилось ТОВ “РСХБ-финанс”. У той же день ця фірма увійшла засновником і у ТОВ “Мясокомбинат “Дружба народов” і “Дружба народов” як власник майже символічної частки.
“РСХБ-финанс” засноване ТОВ “Торговий дім “Агроторг” (99,93%), яке є дочкою державного “Российского сельскохозяйственного банка” (РСХБ) та ООО “Продимекс” з групи Ігоря Худокормова – найбільшого латифундиста та цукрозаводчика Росії (ми про нього ще згадаємо).
Фото: Проект “Знак качества”
Уставний капітал ТОВ “Дружба народов” виріс космічно – до майже півмільярда рублів (464 млн.), однак, як свідчать записи в ЄРГРЮЛ, його частки обтяжені заставою під банківські кредити Россельхозбанка.
Дві угоди на відкриття кредитних ліній РСХБ з лімітом заборгованості були підписані влітку, 6 червня та 9 серпня, але перший кредитний договір датований груднем 2016 року. Тож можна з великою долею вірогідності припустити, що “Оптима-финанс” купила активи Косюка за кредитні гроші від РСХБ. Та чи для себе?
Аналогічна картина у ООО “Мясокомбинат Дружба народов”, засновниками якої є “Оптима-финанс”, “РСХБ-финанс” і АТ “Дружба народов нова”, частки яких також обтяжені заставою під три кредити РСХБ.
Що тут дивного, скаже читач, адже “Россельхозбанк” – головний кредитор аграрного бізнесу Росії. І його “донька””РСХБ-финанс” має такі ж дрібні частки у підприємствах-позичальниках по усій Росії. Через неї “Дружба народів” має тепер у РФ 125 пов”язаних компаній! Так, але виходить на те, що колишні компанії Миронівського хлібопродукту – мало не єдині у анексованому підсанкційному Криму, кого кредитує Россельхозбанк. Справа в тому, що РСХБ не зайшов у Крим навіть попри те, що ще з весни-літа 2014 року внесений до санкційних списків ЄС і США.
“Щодо нас і так введені секторальні санкції. У разі початку нашої роботи в Криму за нас будуть введені персональні санкції, що утруднить в цілому роботу банку на всій території РФ і ускладнить отримання нашими позичальниками якісних банківських послуг. Тому з обережністю будемо розглядати це питання, але в якийсь момент якесь рішення буде сформовано», – говорив у березні голова правління РСХБ Дмітрій Патрушев.
Отже, судячи з усього, стосовно “куплених/віджатих” у Юрія Косюка активів рішення таки було сформовано. Смішно навіть подумати, що на такий ризик РСХБ сподвигли номінальні власники “Оптима-финанс”.
ХТО І ДЛЯ КОГО РИЗИКУВАВ?
Головою правління РСХБ з 2010 року є Дмітрій Патрушев, старший син Ніколая Патрушева, екс-директора ФСБ (він змінив Путіна на цій посаді) і нинішнього секретаря Радбезу РФ. Це найближче коло президента Путіна. Наглядову раду банку до 1 вересня 2017 року очолював міністр-поміщик Алєксандр Ткачов. Його змінив віце-прем”єр Дворкович – уряд невдоволений показниками банку, який, збільшуючи збитковість через “погані” кредити, щороку просить десятки мільярдів на докапіталізацію. Втім, верховна влада йому благоволить: у провальному для РСХБ 2015-му Владімір Путін нагородив сина друга орденом Пошани, у 2016 Дмітрій Патрушев отримав звання “банкіра року” і став членом Ради директорів “Газпрома”. А вже нинішнього, докупив акцій монополіста на 22 млн. рублів і тепер у нього їх більше, ніж у Міллера.
Володимир Путін і Дмитро Патрушев, фото: tvc.ru
І у Патрушева, і у Ткачова до активів Косюка міг бути великий інтерес. Ймовірні мотиви міністра-латифундиста, збирача земель, птахофабрик і свинокомплексів зрозумілі без пояснень. Щодо недержавного бізнесу Патрушевих стало відомо з “Панамських документів”, в яких знайшлась інформація про офшорні компанію племінника Ніколая Патрушева, сина його брата Віктора – Олексія Патрушева. За даними “Новой газеты”, бізнес має широкий спектр: від торгівлі лісом – до торгівлі “закромами Родины”, тобто, отриманими з Росрезерву продуктами харчування. Зокрема, м”ясом. Крім того, тепличний бізнес компаній “Агро-лайн” та “Круглий год”, кінцевим власником яких є партнер Патрушева Храмцов, кредитується…Россельхозбанком.
Поки що нам не вдалося знайти прямі докази участі керівника РСХБ та міністра сільського господарства РФ у купівлі/віджимі кримських активів Косюка, але ще й не час – схема тільки почала розгортатись. За класикою жанру подібні оборудки можуть виглядати так: закредиторана компанія не віддає вчасно кредитний борг, застава – активи компанії стають власністю банку – банк продає ці активи потрібним людям за “сміттєвою” ціною. Схема з варіаціями, звісно, але на кожному з етапів можна планувати профіт для банкірів, які забезпечують перекачування державних коштів у приватний бізнес.
Для прикладу можна взяти таку історію: минулого року “Агрокомплекс ім. Н. Ткачева” (імені батька міністра) став власником лідера виробництва курятини в Росії – “Птахофабрики” Акашевськой” в Марі Ел. Россельхозбанк кредитував підприємство з 2004 року, вливши в нього, за даними ділових ЗМІ, за 30 млрд. рублів. Тепер у засновниках “Акашевской” – дочка Агрокомплексу Ткачова і…”РСХБ-финанс”.
Володимир Путін і Олександр Ткачов, фото: Kremlin.ru
Втім, таких успішних історій “співпраці” Алєксандра Ткачова і Россельхозбанка на чолі з Дмітрієм Патрушевим можна навести чимало. Саме завдяки їм за останні роки Агрокомплексу Ткачова вдалося подвоїти земельний банк, стати одним з найбільших виробників рису, молока, свинини і яєць, а тепер ще й курятини. Не переймаючись зростанням кредитних боргів, він продовжує скупку аграрних компаній в Краснодарському краї і сусідніх з ним регіонах.
Як показало дослідження «Ведомостей», у цих угод – одна схема: “Агрокомплекс через посередників отримував активи збанкрутілих компаній, діставалися вони в рази дешевше оціночної вартості. Зміна власників вела і до зміни кредиторів, головними з яких стали Сбербанк і Россельхозбанк, що видали Агрокомплексу і компаніям, що в нього увійшли, судячи з їх звітності, 10-річні кредити з погашенням в 2024-2026 рр”.
«Такі можливості є тільки у окремих груп в Росії», – цитують власника одного з агрохолдингів “Ведомости”. Як мінімум, три ыз них ми вже побачили.
На питання Центру журналістських розслідувань, чи означає кредитна історія колишніх компаній МНХ в Криму, що ймовірними вигодонабувачами від їх “продажу” можна вважати Ткачова та/чи Патрушева (екс- голову Набради та Правління РСХБ), яке ми , скориставшись нагодою, задали через колег, Альона Кузьменко, директор зі зв’язків з громадськістю ПАТ “Миронівський хлібопродукт” відповіла наступне:
“Ми вже не є власниками цих активів. Так, дійсно контроль був переданий, скажімо так, певним структурам, близьким до керівництва Російської Федерації. І те, що сьогодні відбувається з цими активами, з акціями, із заставами або кредитними зобов’язаннями цих підприємств, ми не можемо коментувати. Так само, як і будь-яку зміну власників зараз, або будь-які інші змін на цих підприємствах”.
Альона Кузьменко, директор зі зв’язків з громадськістю ПАТ “Миронівський хлібопродукт”
Отже, версія, що кримські активи олігарха із найближчого кола президента України “віджали” наближені до президента Росії, отримали ще одне непряме, але вже “тепліше” підтвердження. Спостерігаємо далі.
Принагідно, хотіли б внести ясність щодо одного твердження Юрія Косюка у вже цитованому тут інтерв”ю. Відповідаючи на питання щодо торгівлі з РФ, пан Косюк сказав, що вже 5 років МХП з Росією справ не має. Нагадаємо, що всього чотири роки тому МХП не тільки торгував, а й виробляв продукцію у Росії. Влітку 2013-го холдинг Косюка придбав у Воронезькій області «Воронеж Агро Холдинг» з 40 тис. гектарів землі, двома елеваторами та компаніями «Агрофирма «Малая земля», «Русское поле», «Биоиндустрия», «Русгрэйн Лэнд”. Але згодом вирішив цих активів позбутися. Таке ж бажання щодо своїх активів в Західній Україні – компанії “Агрокультура” – виявив і російський латифундист №1 Ігорь Худокормов. Про нього ми згадували вище – його «Продимекс» має частку у “РСХБ-Финанс”). Влітку 2015 Худокормов та Косюк обмінялися активами в Україні та Росії.
Наостанок – ще один важливий момент. В українському держреєстрі ніяких змін у структурі власності ПрАТ “Дружба народів нова” та “Кримська фруктова компанія”, ТОВ “Дружба народів” (та вже позначених як ліквідовані у РФ ТОВ “Птахофабрика “Дружба народів нова”, КФК-агро”) після “продажу” їх у Криму не було внесено. І це питання до міністерства юстиції та законодавців. Тетяна Шевчук, експертка Центру протидії корупції каже, що українське законодавство не забороняє продаж корпоративних прав компаній, що перебувають на окупованих територіях:
“Усі українські компанії в Криму перереєструвалися як російські компанії. При цьому дуже часто “на папері” існує дві компанії: українська і російська з однаковими назвами/місцезнаходженням/
Судячи з даних ЄДР України, “подвійного” продажу кримських активів Юрія Косюка не відбулося. Буде повертати?
