Судячи з усього, парламентська коаліція та адміністрація президента вирішили «підвісити» у часі прийняття закону про визнання Росії країною-агресором, а непідконтрольних уряду районів Донецької та Луганської областей – окупованими РФ територіями. Законопроект №7163, внесений президентом як невідкладний, «пробив» уже всі дедлайни регламенту щодо прийняття. Звісно, це «підвішування» може слугувати свого роду новою купиною у старому болоті «мінського процесу», але це фігура для дошки зовнішньої гри. На внутрішній же маємо дику правову мішанину щодо статусу територій агресії Росії проти України, статусу її учасників – захисників держави і тих, хто з нею воює. Досі, як відомо, АП усіма силами протистояла у судах керівнику проекту «Відкритий суд» Станіславу Батріну, який третій рік домагається встановлення у суді юридичного факту збройної агресії РФ проти України.
Стратегія, яку застосувала у своїй практиці інша громадська організація – Всеукраїнський громадський рух «Сила права», виявилась набагато успішнішою. Вона розроблялась з урахуванням практики Європейського суду з прав людини у подібних справах. За два роки діяльності юристам «Сили права» вдалося отримати майже сотню рішень із встановлення юридичних фактів того, що внаслідок збройної агресії РФ проти України її громадяни загинули, отримали поранення, потрапили до полону чи змушені були покинути свої домівки на окупованій території Криму і Донбасу, а також рішення про компенсацію цих втрат. Про ці успішні судові справи та подальші дії із захисту прав громадян – у розмові із Вадимом СЕВЕРИНЕНКОМ, виконавчим директором Громадського руху «Сила права» у програмі Валентини САМАР «Питання національної безпеки» (проект Центру журналістських розслідувань, ефір ТРК Чорноморська).
Валентина Самар: Пане Вадиме, днями голова Руху «Сила права» Андрій Сенченко опублікував у Facebook довгий перелік рішень судів різних інстанцій, які були ухвалені на користь постраждалих від збройної агресії Росії проти України. Це і люди, які змушені були покинути свої домівки, і люди, які зазнали втрати рідних на війні, люди, які переслідувалися і в Криму, і на Донбасі. Що це означає на практиці?
Вадим Севериненко: Це означає, що ми ведемо боротьбу на юридичному фронті. Значна кількість цих рішень підтверджує правильність обраного нами шляху правової стратегії і те, що судова система України почала робити певні кроки для того, щоб в майбутньому люди отримували певну компенсацію за понесені збитки.
Особливо хотів би виділити судові рішення, якими стягнуто моральну шкоду, наприклад, сім’ї загиблого.
Першим рішенням про стягнення коштів було рішення Голосіївського районного суду міста Києва. Воно було знакове тим, що ухвалою про забезпечення позову було накладено арешт на так званий «борг Януковича». Це ті 3 мільярди долларів боргу, які Янукович отримав від Російської Федерації як політичний хабар. Отже, суд заборонив органам державної влади проводити виплати по відшкодуванню цих коштів Російській Федерації. Це дуже важливий елемент, тому що, в тому числі і за рахунок цих коштів буде відбуватися компенсація громадянам, які постраждали внаслідок збройної агресії.
Валентина Самар: Скільки судових рішень вже набрали чинності, і які рішення вже досягли етапу стягнення компенсації за ті нещастя, які люди отримали внаслідок агресії Російської Федерації проти України.
Вадим Севериненко: Наші судові справи діляться на два етапи. Перший етап – встановлення юридичного факту за певними категоріями громадян. Другий етап – це стягнення з РФ за понесену шкоду. Якщо ми говоримо про встановлення юридичного факту, то станом на 20 жовтня ми маємо 56 рішень щоджо вимушених переселенців. За заявами сімей загиблих встановлено юридичний факт по 28 справах. Рішень стосовно заяв осіб, що отримали поранення, – 14. За заявами військовополонених – 2 рішення. Це все рішення судів першої інстанції.
Якщо ми говоримо про другий етап – про стягнення компенсації , то щодо вимушених переселенців це 3 судових рішення, за заявами сімей загиблих – 6 рішень. Це два рішення Ярмолинецького суду, Івано-Франківського, Броварського та Хмельницького судів.
Валентина Самар: Згадайте хоч одну історію для прикладу.
Вадим Севериненко: Ярмолинецький районний суд Хмельницької області прийняв рішення за заявою вдови Ярослава Костишина. Її чоловік загинув під час бойових дій на Донбасі. На першому судовому етапі було встановлено факт загибелі Костишина саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. На другому етапі Ярмолинецьким районним судом Хмельницької області стягнено на користь вдови та її дітей моральну компенсацію. По цьому ж самому факту загибелі Костишина Ярослава Івано-Франківським міськрайсудом за заявою матері загиблого воїна також стягнуто кошти на її користь.
Валентина Самар: Які це суми?
Вадим Севериненко: Ми говоримо про суми у 40-60 тисяч євро. Вони вираховуються згідно з практикою Європейського суду з прав людини за аналогічними справами.
Далі ми говоримо про фактичне стягнення цих коштів з Росії. Шляхів виконання цих судових рішень декілька. На першому етапі ми бачимо повернення коштів саме за рахунок оцього “кредиту Януковича”. Ми маємо ситуацію, коли Україна фактично програла в Лондонському арбітражі судовий спір з Російської Федерацією про стягнення цих коштів – 3 мільярди боргу.
Валентина Самар: Ну, ще не зовсім програла…
Вадим Севериненко: Шансів дуже мало, оскільки в цивілізованому світі немає такого поняття як взяти кошти і не повернути. Якби ми називали все своїми іменами, що в нас іде війна з РФ, то тоді Лондонський арбітраж займав би трохи іншу позицію. І всі б зрозуміли, що держава, яка є жертвою, не може віддавати агресору кошти. У нас війна називається АТО, ніби внутрішньополітична ситуація. І через це шансів отримати позитивне рішення у Лондоні для України немає.
Що ми маємо на виході? Якщо держава Україна повинна буде віддати Росії майже 4 мільярди доларів, то нам доведеться зупинити фінансування якогось сектору економіки, медицини чи освіти, і віддавати ці кошти. Ми пропонуємо наступний варіант: за рахунок цих коштів будуть виплачуватися стягнення постраждалим особам за цими рішеннями судів. Тобто, держава Україна винна Російській Федерації за рішенням суду, а Російська Федерація винна певні кошти громадянам України. І за рахунок цих коштів наша держава зможе певний період сплачувати своїм громадянам.
Валентина Самар: Другий варіант, я так розумію, – це активи Російської Федерації в Україні і за кордоном, на які накладається арешт. Але це теж займе багато часу і грошей. “Сила права” заявляла, що для двох мільйонів українців (йдеться, схоже, про кількість ВПО), які постраждали від російської агресії, позивний потенціал складає 100 мільярдів доларів.
Вадим Севериненко: Так, ми підрахували і вийшли на приблизно таку суму.
Валентина Самар: Я так розумію, майже в усіх областях Укоаїни уже є рішення судів, і майже в усіх областях є відділення громадського руху «Сила права», де працюють юристи і волонтери. Розкажіть про цю роботу.
Вадим Севериненко: На сьогодні ми маємо 25 юридичних приймалень. Неохопленими залишаються лише Чернігівська область, а в Ужгороді почала працювати поки лише одна людина. Основу наших приймалень становлять саме юристи. Як правило, це молоді вчорашні випускники. Ми намагаємося, щоб такі приймальні були розміщені в центрі міста і в доступності для людей з особливими потребами.
Основна задача наших людей – це прийом громадян, пояснення нашої роботи. В подальшому документи, які вони збирають, передаються на центральний офіс, і тут в Києві готуються заяви і всі необхідні папери. Загальна кількість заявників – близько 7,5 тисяч. І кожна заява перебуває на різних стадіях. Здеяких ще доносяться документи, деякі ще не подані, деякі подані, але ще не розглянуті тощо.
Валентина Самар: «Сила права» вирішила створити ще і Центр деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій. Про що йдеться?
Вадим Севериненко: Наша держава не зовсім розуміє, що робити і як добитися повернення окупованих територій. Також є питання – що буде далі, коли окуповані території повернуться до складу України. Що робити з подвійними паспортами у Криму, є питання несплати комунальних платежів в Донецькій та Луганській областях і так далі. Ми говоримо про те, що нам потрібно розробити певну стратегію і політику, і пояснити цим людям, що буде далі після окупації.
Валентина Самар: Це теоретична, концептуальна робота чи будуть напрацьовані конкретні законопроекти?
Вадим Севериненко: Це будуть конкретні законопроекти. Але вони розроблятимуться лише після того, як ми почуємо суспільство та проаналізуємо думки різних експертів з цього питання. Один із простих шляхів комунікації – це соціальні мереж та ЗМІ. Тобто ми будемо виносити певні питання на обговорення, щоб почути думку людей.
Валентина Самар: У вас як у юриста є відповіді на питання, що буде після деокупації?
Вадим Севериненко: Так. Наприклад, є громадяни, які вимушено отримали паспорти Російської Федерації. Це одна історія. А є громадяни, які свідомо брали участь в окупації Криму. Це військовослужбовці силових структур, які зрадили своїй присязі, це члени так званих виборчих комісій під час «референдуму». Стосовно цих громадян, я вважаю, має діяти особлива політика, їм не має пробачатися зрада.
Друге питання – це питання економіки. Зараз економіка в Криму працює за російськими законами, і поки невідомо – що буде, коли вона повернеться в українське правове поле.
Валентина Самар: Це буде стосуватися і системи державного управління, навряд чи вона буде звичайною. Можливо, почнеться з комендантського часу, можливо, будуть якісь військово-цивільні адміністрації. Точно не буде жодних виборів упродовж 3-5 років. А в цей час буде відбуватися люстрація, фільтрація та обмін документів.
Вадим Севериненко: Звичайно, все це зміниться не одразу, буде особливий період.
Валентина Самар: І ви хочете, щоб з цього приводу в суспільстві була дискусія?
Вадим Севериненко: Так, тому що під час дискусії народжується істина. І думки людей досить важливі, особливо важливі думки тих, хто проживає на окупованих територіях.
Валентина Самар: Ви думаєте, що влада здатна почути сьогодні ці голоси?
Вадим Севериненко: Я думаю, що влада сьогодні не здатна чути нікого, окрім себе. Але ми будемо доносити до влади інформацію про необхідність деокупації Криму відповідними законопроектами.
Валентина Самар: Зараз навіть під питанням, коли і чи буде ухвалюватись законопроект №7163, який стосується надання статусу окупованих територій ОРДЛО. Які ваші прогнози стосовно цього?
Вадим Севериненко: Я вважаю, що шанси прийняття цього законопроекту досить невеликі, і цей законопроект буде маркером для даної групи людей, яку назвати владою досить важко. Вибори не за горами, і я думаю, люди оцінять дії влади, і по таких законопроектах, в тому числі.
Валентина Самар: Розкажіть, будь ласка, як людям подавати заяви, щоб захищати свої права та відшкодовувати збитки, які завдані країною-агресором.
Вадим Севериненко: В кожній області є юридична громадська приймальня “сили права”. Всі, хто постраждав внаслідок збройної агресії – вимушені переселенці, особи, які побували в полоні, особи, які зазнали моральних та матеріальних збитків, які втратили годувальників – можуть вільно звернутися до нас, отримати відповідну консультацію і кваліфіковану безкоштовну правову допомогу. Під лежачий камінь вода не тече, потрібно боротися.
Валентина Самар: Хто фінансує ці всі роботи?
Вадим Севериненко: Фінансування організації здійснюється за рахунок малого і середнього бізнесу. За нашими спинами немає великих олігархів, немає представників влади. Це свідомий бізнес, який або постраждав і розуміє, що люди постраждали ще більше, або який є патріотом України. Єдине, за що людина платить, це за судовий збір при подачі позовів до суду.
У Верховній Раді лежить на розгляді законопроект про звільнення таких осіб від сплати судового збору.
Валентина Самар: У справах, коли люди вимагають відшкодування збитків від Росії?
Вадим Севериненко: Як у справах про встановлення факту, так і у справах про відшкодування. При встановленні юридичного факту збір невеликий, приблизно 350 гривень, а при відшкодуванні вже залежить від суми позову.
Валентина Самар: Які шанси прийняття цього законопроекту, який звільнить жертв агресії Росії від сплати судового збору?
Вадим Севериненко: На нашу думку, досить високі, оскільки він прописаний таким чином, що цим законопроектом не зможуть скористатися особи, які хочуть, наприклад, в господарських судах звільнитися від судового збору.